УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/297/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.

"08" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІщенка В.І.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Керченської міської ради АР Крим, Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_7 про визнання незаконними рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим, свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості, визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Керченської міської ради АР Крим, Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим (далі - виконком), третя особа ОСОБА_7, в якому з урахуванням уточнень до позову просила визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 26.01.2007 року про визнання непридатним для проживання і виключення з категорії жилих приміщень квартири АДРЕСА_1, та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 належну їй квартиру, поновити строк позовної давності на звернення до суду і визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - приміщення, загальною площею 24,9кв.м., в літ. «Б» будинку АДРЕСА_1, видане 05.03.2008 року Виконкомом Керченської міської ради, поновити строк позовної давності на звернення до суду і визнати недійсним договір купівлі-продажу майна шляхом викупу, укладеного 11.04.2008 року між Керченською міською радою і ОСОБА_7 приміщення загальною площею 24,9кв.м. в літ. «Б» будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка по договору купівлі-продажу від 01 вересня 1998 року придбала квартиру АДРЕСА_1, яку рішенням Керченської міської ради АР Крим від 26 січня 2007 року було визнано непридатною для проживання та виключено з категорії житлових приміщень. Позивач вважає, що у виконкому не було передбачених законом підстав для визнання непридатною для проживання та виключення з категорії жилих, належної їй на праві власності квартири, оскільки рішення виконкому не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 319 і ст.383 ЦК України. Позивач зазначає, що рішення виконкому 26.01.2007 року не відповідає вимогам ст.ст. 112,155,172 ЖК України. Позивач вважає, що після ухвалення рішення виконкомом належна їй на праві власності квартира без належних правових підстав була передана ОСОБА_7, яка стала володіти і користуватися її майном, провела реконструкцію квартири, заборонила їй доступ до квартири і перешкоджає користуванню її власністю. У 2011 році їй стало відомо про те, що 05.03.2008 року виконком видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - приміщення, загальною площею 24,9кв.м., в літ. «Б» будинку АДРЕСА_1, яке на думку позивача повинно бути визнано недійсним, оскільки порушує її право власності і видано з порушенням вимог ст.321,392 ЦК України та ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування». Також у квітні 2011 року їй стало відомо, що між Керченської міською радою та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири у порушення вимог статей 321 658 ЦК України, ст.41 Конституції України, оскільки вона є власником спірного нерухомого майна, яке зареєстровано за нею в БРТІ 23.09.1998 року і з цього часу право власності не припинялося на законних підставах.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

ОСОБА_6 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задовольнити позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує на те, що суд проігнорував той факт, що вона з 1998 року є єдиним власником нерухомого майна - спірної квартири, право власності на яку вона набула на законних підставах та зареєструвала майно в БРТІ 23.09.1998 року, а тому Керченська міська рада не мала права приймати рішення відносно вказаного майна та укладати відносно нього правочини. Вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.41 Конституції України, ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.155 ЖК України, статтям 205,215,316,319, 321, 383, 387, 392 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи ОСОБА_6 не зверталася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконкому №31 від 25.01.2008 року про визнання права власності на приміщення, загальною площею 24,9 кв.м., в літ «В» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 і не оспорювала це рішення виконкому, на підставі якого видано свідоцтво про право власності від 05.03.2008 року, тому суд, керуючись ст.11 ЦПК України розглянув дану справу в межах заявлених позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що на правовідносини про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.03.2008 року і договору купівлі-продажу від 11.04.2008 року розповсюджуються вимоги про застосування строків позовної давності, так як відповідачі просили про застосування строку позовної давності, а оскільки позивач повинна була знати про порушення свого права і не надала ніяких доказів про поважність причини пропуску строку подачі позову, то у зв'язку зі спливом строків давності дані вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначив, що у зв'язку з тим, що право власності, зареєстровано за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, якої фактично не існує з 2008 року, то відсутні правові підстави, передбачені ст. 387 ЦК України, для задовольнити вимоги ОСОБА_6 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_7 її майна, оскільки ОСОБА_7 на праві власності належить нежиле приміщенням за цією ж адресою, а не квартира.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.09.1998 року набула права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складалася із житлової кімнати 13,1кв.м., кухні 7,2кв.м., коридору 4,6кв.м., і у спільній власності перебував сарай літер «Г», 1/11 частка вбиральні літер «З» (а.с.8).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 листопада 2006 року, яке є чинним на час розгляду справи, ОСОБА_6 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 (а.с.107).

Міжвідомчою комісією Керченської міської ради 16.01.2007 року було складено акт обстеження і встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка розташована в літері «В» під одним дахом з іншими квартирами, і в якій на день обстеження встановлено відсутність вікон, дверей, дах протікає, перекриття даху частково обрушене, дерев'яна підлога прогнила, пічне вогнище зруйноване. Комісія прийшла до висновку про те, що капітальний ремонт квартири проводити недоцільно у зв'язку з великим фізичним зносом основних конструкцій будівлі і квартира відноситься до категорії непридатних до проживання (а.с.106 зворот).

Відповідно до ст.151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.

Виконком Керченської міської ради АР Крим своїм рішенням № 77 від 26.01.2007 року «Про визнання квартир в старому житловому фонді не придатними для мешкання» визнав непридатним для мешкання і виключив з категорії житлових квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 13,1 кв.м., загальною площею 24,9 кв.м. (а.с.106 ).

Рішенням від 25.01.2008 року № 31 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» виконком Керченської міської ради оформив право власності на нежиле приміщення в літері «В», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та 05.03.2008 року на ім'я територіальної громади в особі Керченської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.108).

Дане нежиле приміщення було продане ОСОБА_7 на підставі договору № 382 купівлі-продажу майна шляхом викупу від 11.04.2008 р. і зареєстровано в реєстрі права власності за нею 21.05.2008 року (а.с.110-113).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вимоги позивача про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Керченської міської ради від 26.01.2007 року № 77 не підлягають задоволенню, оскільки вказане рішення скасоване рішенням виконкому Керченської міської ради від 09.10.2009 року № 893 «Про скасування рішення виконкому Керченської міськради №77 від 26.01.2007 року «Про визнання квартир в старому житловому фонді непридатними для мешкання», а тому предмет спору взагалі відсутній (а.с.24).

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_6 зверталася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення виконкому №31 від 25.01.2008 року про визнання права власності на приміщення загальною площею 24,9 кв.м. в літері «В» по АДРЕСА_1 в порядку цивільного судочинства і оскаржила рішення виконкому, на підставі якого видано свідоцтво про право власності від 05.03.2008 року.

Позивач вперше пред'явила позов про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 05.03.2008 року і договору купівлі-продажу від 11.04.2008 року в квітні 2011 року і тому просила суд відновити строк позовної давності пропущений, як вона вважає, з поважної причини.

Оскільки, відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, то суд першої інстанції правомірно застосував положення закону і відмовив у задоволенні позовних вимог на підставі ст.267 ЦК України, у зв'язку із спливом позовної давності, оскільки позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко