РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/542/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"23" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційної скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 в якому, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, на кожну дитину до досягнення повноліття, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позов мотивований тим, що сторони з 09 жовтня 1993 року перебувають у шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дочок: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. З 2010 року шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають окремо, діти знаходяться на отриманні позивачки. Відповідач добровільно допомоги на утримання дітей не надає.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 часток всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2013 року. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт посилається на те, що суд стягуючи з нього аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 часток всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, не звернув уваги на те, що він тимчасово не працює, але продовжує повністю матеріально забезпечувати своїх дітей.

Апелянт зазначає, що до участі у розгляді справи не був залучений орган опіки та піклування і не з'ясована думка цього органу, не визначене місце постійного проживання дітей, не визначене їх матеріальне, моральне та фізичне становище, не вирішено питання щодо участі у вихованні дітей.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому з таких підстав.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України при відсутності укладеного в порядку передбаченому ст. 189 СК України між батьками договору про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку на користь того з батьків з ким проживає, дитина та хто її утримує.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні дітей, а також з того, що розмір аліментів, враховуючи обставини справи, має складати 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

З таким висновком суду не може повністю погодитися колегія суддів.

Відповідно до статті 213 цього Кодексу, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначене виходе також з п. 17 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року згідно якого за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 2).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 3, 4).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що діти проживають з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильному висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей, відповідно до вимог ст. ст. 180, 181 СК України.

Проте, вирішуючи питання щодо розміру аліментів та стягуючи їх у розмірі 1/3 часток всіх видів заробітку, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 181 СК України.

З зазначеної норми закону вбачається, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Проте, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач має постійне місце роботи та регулярний заробіток.

Відповідно до положень ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

У зв'язку з тим, що відсутні дані про отримання відповідачем регулярного, постійного, незмінного доходу, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Позивач не надав суду першої і апеляційної інстанції ніяких доказів стосовно наявності обставин, які б обґрунтовували визначення розміру аліментів від частки всіх видів заробітку.

Згідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує такі обставини як: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення та визначаючи розмір суми стягнення аліментів, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач погодився сплачувати аліменти на кожну дитину у розмірі 500 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і рішення суду, відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що до участі у розгляді справи не був залучений орган опіки та піклування і не з'ясована думка цього органу, не визначене місце постійного проживання дітей, не визначене їх матеріальне, моральне та фізичне становище, не вирішено питання щодо участі у вихованні дітей колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вказані питання не були предметом судового розгляду.

З урахуванням положень ст. ст. 182, 80 СК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що на утримання дітей має бути стягнуті аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. на кожну дитину щомісячно.

Відповідно до вимог частини 5 статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь держави складає 120 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п.2 ч.1, 309 п.3,4 ч.2, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2013 скасувати.

Ухвалити у справи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 18 лютого 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 120 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько