РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/563/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПритуленко О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги та спонукання до укладення договору, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги та спонукання до укладення договору.

Позов мотивований тим, що відповідач, якому були надані послуги з водопостачання, водовідведення, підігріву води, опалення, утримання будинку та при будинкової території не виконує зобов'язання з оплати послуг. У зв'язку з чим, станом на 01.08.2011 року виникла заборгованість, яка складає з суми заборгованості в розмірі 15701,75 гривень, 3% річних - 908,41, інфляції - 2402,04, загалом 19012,20 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідач відмовляється укладати договір про надання житлово-комунальних послуг, який був розроблений їх підприємством на підставі типових договорів. Вказаний договір був надісланий відповідачу поштою, разом із претензією, проте відповідач договір не уклав, суму заборгованості не погасив. Отже, оскільки споживач зобов'язаний укласти договір про отримання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний вносити плату за спожити послуги, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за отримані послуги та зобов'язати відповідача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, стягнути на його користь підтверджені судові витрати.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року позов ПП «Сервісна компанія «Комфорт» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги станом на 01.08.2011 року у сумі - 19 012 грн.20 коп. В задоволені вимог про спонукання до укладення договору відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про спонукання до укладення договору, ПП «Сервісна компанія «Комфорт» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду в цій частині незаконним та необґрунтованим.

Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є правом споживача, а не його обов'язком у суперечить п.1 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про надання житло-комунальних послуг».

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частинні спонукання ОСОБА_6 до укладення договору про надання житво-комунальних послуг суд виходив з відсутності правових підстав для покладення такого обов'язку на відповідача.

Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції було встановлено, що Рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 1198 від 24 грудня 1999 року «Про затвердження акту державної комісії про прийом до експлуатації закінченого будівництвом ІІ-го пускового комплексу АДРЕСА_1», ПП «Сервісна компанія «Комфорт» призначена обслуговуючою організацією жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.5).

11 лютого 1999 року між ПП «Сервісна компанія «Комфорт» та ОСОБА_6 був укладений договір про комунальне обслуговування квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати на рахунок позивача оплату за комунальні послуги (а.с.10).

Вказаний договір було укладено строком на 1 рік, з можливістю його продовження на необмежений строк, якщо не одна із сторін не сповістить другу про його розірвання.

30 липня 2004 року набув чинності ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання якого є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 розділу VII прикінцевих положень вказаного закону встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Обов'язок власника укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати наданні послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8.10.1992 р.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг зроблений з порушенням норм матеріального права.

Оскільки укладений договір від 11 лютого 1999 року, не в повний мірі відповідав вимогам вищезазначеного закону, він з 1 січня 2006 року є таким, що втратив чинність.

31 серпня 2011 року позивачем на адресу ОСОБА_6 була направлена претензія № 1672, в якій містилися пропозиція укласти договір про надання житлово - комунальних послуг, до якої було додано 2 примірника договору, що пропонується укласти. (а.с.12)

Відповідно до ч.3 ст.29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 протягом вказаного строку пропозицій позивача по укладенню вказаного договору не виконав, ніяких пропозицій що до внесення до цього договору змін або доповнень не надав, що свідчить про ухилення відповідача від укладання договору.

Оскільки, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обовязок, а не право сторін, вимоги Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про зобов'язання останнього укласти договір на умовах, визначених типовими договорами передбаченими законодавством України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про спонукання ОСОБА_6 до укладення договору про надання житво-комунальних ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового про задоволення вказаних вимог.

В решті рішення не оскаржується, а тому не підлягає перевірці.

Відповідно до положень ст.88 УПК України з урахуванням Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат підлягають стягненню 53 гривні 65 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року - задовольнити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про зобов'язання укласти договір про надання житлово-комунальних послуг - скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про зобов'язання укласти договір про надання житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_6 укласти з Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» договір «Про надання комунальних послуг та послуг по утриманню будинку та прибудинкової території» на умовах, визначених типовими договорами передбаченими законодавством України.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» у відшкодування судового збору 53 (п'ятдесят три) гривні 65 коп.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Притуленко