Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Жукової А.М.,

Суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Родіонова В.Є.

від ІІІ-х осіб: ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  

ВАТ "Миколаївський монтажно -заготівельний завод", м. Миколаїв

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від "06" серпня 2008 р.

зі справи № 10/657/08

за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3       

до  ВАТ "Миколаївський монтажно- заготівельний завод"      

за участю ІІІ-х осіб на стороні відповідача: ОСОБА_4,   ОСОБА_5

про зобов'язання провести загальні збори та стягнення боргу

встановив:

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.08.08р. (суддя Горобченко Д.М.) клопотання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про забезпечення позову - задоволено. Заборонено  відчуження основних засобів нерухомого майна та іншого майна ВАТ "Миколаївський монтажно - заготівельний завод". Суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ВАТ "Миколаївський монтажно - заготівельний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на порушенні судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, судом не враховано остаточну вартість майна та не обмежено піддане арештом майно розміром суми позову, від так, сумарна вартість майна, на яке внесено судом заборону відчуження в 18 разів перевищує суму позовних вимог. Крім того, згідно п.7.4 Статуту товариства та п.3.2 Положення  про загальні збори акціонерів товариства - чергові загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік, останні збори акціонерів було проведено 14.05.08р.,  позачергові збори акціонерів призначено самими акціонерами на 10.09.2008р. Щодо посилань позивачів на невиплату частини прибутку акціонерам, то згідно розділу 6 Статуту товариства- підставою для виплати дивідендів є рішення Вищого органу товариства - загальних зборів акціонерів. Крім того, позивачами надані суду розрахунки розмірів дивідендів (за 2006р. - 256000 грн., за 2007р. - 602000 грн.), що нічим не підтверджені, а згідно висновкам аудиторської перевірки прибуток товариства за 2006р. складає  68500 грн.,  за 2007р. - 46700 грн.,  від так розмір дивідендів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. складає по 11520 грн. кожному. Щодо дивідендів ОСОБА_1., то акціонер придбав акції товариства в червні 2008р., тому, згідно п.6.8 Статуту товариства,  право на виплату дивідендів у нього настане лише після 31 грудня 2008р.

          Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судова колегія зазначає наступне.

           Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належить, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

          Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу ( Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006р. № 01-8/2776).

Між тим, всупереч положенням ст. 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову взагалі нічим не обґрунтована. Жодного доказу в підтвердження викладених обставин позивач всупереч вимогам ст. ст. 33, 66 ГПК України не подав. А в оскаржуваній ухвалі не зазначено, з яких саме підстав суд дійшов висновку щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову. Ухвала повинна бути обґрунтована вказівкою на документально підтверджені обставини, з яких виходив суд приймаючи рішення про таке забезпечення позову.

          Проте, місцевий господарський суд вживаючи заходи до забезпечення позову, не зазначив жодну обставину, на якій би ґрунтувалося його припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

          Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вони не мають даних, на підставі яких можна зробити висновки, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.          

          Отже, ухвала господарського суду Миколаївської області про забезпечення позову не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.99, 101-106 ГПК України,

суд постановив:

          Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.08.2008р. по справі №10/657/08 скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

          Справу направити до господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті.

          Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до ВГСУ протягом місяця.

          Головуючий суддя                                                                      А.М. Жукова

          Судді                                                                                                    Т.А. Величко

                                                                                                             Л.В. Поліщук