ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2008 р. Справа № 8/5472
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях: , Бєляєвій Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивачів:
- Ізяславської районної державної адміністрації: Яцимон Є.В.- доручення
№02-09-1395/2008 від 27.08.2008р.,
- відділу освіти Ізяславської районної державної адміністрації: Яцимон Є.В. -
довіреність №269 від 23.06.2008р.,
від відповідачів:
- Ізяславської міської ради: ОСОБА_7. - довіреність №614 від05.08.2008р.,
- приватного підприємства "ТЕОйФІЛІЯ": Кедрун Л.С. - довіреність від 11.03.2008р.;
від прокуратури:ОСОБА_1 - посвідченняНОМЕР_1 (був присутній в судовому
засіданні 28.08.2008р.);
ОСОБА_2- посвідченняНОМЕР_2(був присутній в судовому засіданні
04.09.2008р.),
ОСОБА_3 - посвідчення НОМЕР_3,
розглянувши апеляційну скаргу Ізяславської міської ради
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "26" лютого 2008 р. у справі № 8/5472 (суддя Степанюк А.Г.)
за позовом прокурора Ізяславського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Ізяславської районної державної адміністрації
(м. Ізяслав Хмельницької області)
та відділу освіти Ізяславської районної державної адміністрації
(м. Ізяслав Хмельницької області)
до Ізяславської міської ради (м. Ізяслав Хмельницької області)
та приватного підприємства "ТЕОйФІЛІЯ" (м. Ізяслав Хмельницької області)
про визнання недійсними рішень сесії Ізяславської міської ради від 09 серпня 2006 року та від 24 грудня 1999 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 29 грудня 2006 року, зобов'язання передати приміщення на баланс СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 для використання в освітніх цілях, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року виконуючий обов'язки прокурора Ізяславського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Ізяславської районної державної адміністрації та відділу освіти Ізяславської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Ізяславської міської ради та приватного підприємства "ТЕОйФІЛІЯ" про визнання недійсним рішення п'ятої сесії Ізяславської міської ради від 09 серпня 2006 року "Про надання дозволу на продаж об'єктів комунальної власності", визнання недійсним рішення десятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 24 грудня 1999 року "Про виділення приміщення по вул. Грушевського, 15 в оренду", визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі по вул. Грушевського, 15 від 29 грудня 2006 року та зобов'язання передати приміщення по вул. Грушевського, 15 на баланс СЗОШ I-III ступенів № 5 для використання в освітніх цілях.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2008 року позов задоволено частково.
Припинено провадження у справі в частині визнання недійсним рішення п'ятої сесії Ізяславської міської ради від 09 серпня 2006 року "Про надання дозволу на продаж об'єктів комунальної власності" та визнання недійсним рішення десятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 24 грудня 1999 року "Про виділення приміщення по вул. Грушевського, 15 в оренду".
Задоволено позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі по вул. Грушевського, 15 від 29 грудня 2006 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі, що знаходиться за адресою: м. Ізяслав, вул. Грушевського, 15 від 29 грудня 2006 року, укладений між Ізяславською міською радою та приватним підприємством "ТЕОйФІЛІЯ".
Відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язання приватного підприємства "ТЕОйФІЛІЯ" передати приміщення по вул. Грушевського, 15 на баланс СЗОШ I-III ступенів № 5 для використання в освітніх цілях.
Стягнуто з Ізяславської міської ради в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з приватного підприємства "ТЕОйФІЛІЯ" в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ізяславська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення.
В апеляційній скарзі Ізяславська міська рада вказує, що спірне приміщення по вулиці Грушевського,15 в місті Ізяславі ніколи не було на балансі дитячого садка №4 і тому віднесення його до об'єктів освіти є необгрунтованим.
Зазначає, що дана будівля постійно перебувала на балансі Ізяславської міської ради і відповідно до ст.ст.26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" друга сесія Ізяславської міської ради 5 скликання 06 червня 2006 року включила до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста, які підлягають продажу, приміщення по вулиці Грушевського,15, а рішенням Ізяславської міської ради 5 скликання від 09 серпня 2006 року міська рада делегувала свої повноваження щодо продажу будівлі по вулиці Грушевського,15 міському голові.
Приватне підприємство "ТЕОйФІЛІЯ" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про обгрунтованість її доводів, просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор Ізяславського району Хмельницької області та відділ освіти Ізяславської районної державної адміністрації у письмових відзивах на апеляційну скаргу зазначають про необгрунтованість доводів апеляційної скарги.
Представник Ізяславської міської ради в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.
Представник ПП "ТЕОйФІЛІЯ" вважає скаргу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Прокурор та представник позивачів в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просять рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
Припиняючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про визнання недійсним рішення п'ятої сесії Ізяславської міської ради від 09 серпня 2006 року "Про надання дозволу на продаж об'єктів комунальної власності" та визнання недійсним рішення десятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 24 грудня 1999 року "Про виділення приміщення по вул. Грушевського,15 в оренду", місцевий господарський суд зазначив, що оскільки при прийнятті вищевказаних рішень Ізяславська міська рада здійснювала владні управлінські функції, то даний спір повинен розглядатись за приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі по вулиці Грушевського,15 від 29 грудня 2006 року, суд першої інстанції вважав, що останній укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме з порушенням встановленого законодавством порядку приватизації.
Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.
Відповідно до п.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих
Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами
господарського і цивільного законодавства і, по-друге, спору про право, що виникає з
відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
З огляду на викладене, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної
дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта
господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести
відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є
обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу
державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних
повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм
владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами,
врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері
управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених
законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі - продажу спірної будівлі, який було укладено на підставі вищезазначених рішень Ізяславської міської ради, та зобов'язання відповідача передати спірне приміщення СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 для використання в освітніх цілях. Право власності підприємства на спірну будівлю оспорюється.
Отже, між сторонами у справі існує спір про право на спірну будівлю, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, яким приватне підприємство "ТЕОйФІЛІЯ" не являється і вирішення питання про відповідність оспорюваного договору купівлі - продажу будівлі вимогам чинного законодавства є неможливим без надання правової оцінки рішенням сесій Ізяславської міської ради.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області в частині припинення провадження у справі підлягає скасуванню.
Як свідчать матеріали справи, у спірній будівлі до 1999 року знаходився дитячий садок №4 "Теремок", який розпорядженням міського голови №6 від 28 січня 1999 року переведено з 28 січня 1999 року в приміщення по вулиці Шевченка,38, яке належить міській раді на праві комунальної власності, а вивільнене приміщення цим же розпорядженням передано на баланс СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 для використання як учбові приміщення початкових класів.
Проте, на балансі даних освітніх закладів спірна будівля не перебувала.
Рішенням №145 від 25 листопада 1999 року "Про оформлення права власності" виконком Ізяславської міської ради вирішив районному бюро технічної інвентаризації оформити право комунальної власності міської ради на будівлю по вулиці Грушевського, 15 і 24 грудня 1999 року, видано свідоцтво про право власності на спірну будівлю, яке зареєстровано в Ізяславському бюро технічної інвентаризації 24 грудня 1999 року за реєстровим №276.
Згідно вищевказаного свідоцтва спірна будівля зареєстрована на праві комунальної власності за Ізяславською міською радою.
Пункт 3 розпорядження міського голови №6 від 28 січня 1999 року про передачу на баланс СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 приміщення по вулиці Грушевського,15 для використання як учбові приміщення початкових класів був відмінений рішенням десятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 24 грудня 1999 року.
На підставі клопотання підприємця ОСОБА_4 вищезазначеним рішенням сесії міської ради приміщення по вулиці Грушевського,15 виділено в оренду підприємцю ОСОБА_4для влаштування приватного стоматологічного кабінету.
12 квітня 2006 року до Ізяславської міської ради надійшла заява від директора ПП"ТЕОйФІЛІЯ" ОСОБА_5. з проханням включити до переліку об'єктів комунальної власності для приватизації шляхом викупу орендовану будівлю за адресою: м. Ізяслав, вул. Грушевського,15.
Рішенням другої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 06 червня 2006 року спірне приміщення включено до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста, які підлягають продажу.
Рішенням п'ятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 09 серпня 2006 року надано дозвіл на продаж ПП"ТЕОйФІЛІЯ" об'єкта комунальної власності - будівлі по вулиці Грушевського,15.
29 грудня 2006 року між Ізяславською міською радою та приватним підприємством "ТЕОйФІЛІЯ" укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого Ізяславська міська рада продала, а приватне підприємство "ТЕОйФІЛІЯ" придбало належний Ізяславській міській раді на праві комунальної власності будинок з двома прибудовами та верандою за №15, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Ізяславі. Основна площа відчужуваного будинку становить 154,5 кв.м. Продаж будинку згідно рішення міської ради від 09 серпня 2006 року вчиняється за 63 594,00 грн. Право власності на відчужуваний будинок у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору. Вказаний договір 29 грудня 2006 р. посвідчено приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі під №3107.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" (який був чинним на момент прийняття оспорюваних рішень та укладення оспорюваної угоди) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Виходячи зі змісту п.30 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Поняття приватизація майна та відчуження майна відрізняються та об'єднуються лише способом прийняття рішення з цього питання - на пленарних засіданнях селищних, міських рад.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що відчуження майна, переданого до комунальної власності, здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Оскільки рішенням виконкому Ізяславської міської ради №145 від 25 листопада 1999 року оформлено право комунальної власності територіальної громади міста на будівлю по вулиці Грушевського, 15 за Ізяславською міською радою, остання на момент прийняття оспорюваних рішень та укладення оспорюваного договору була власником спірної будівлі.
Таким чином, Ізяславська міська рада, приймаючи оспорювані рішення та укладаючи оспорюваний договір, розпоряджалась будівлею по вулиці Грушевського,15 на власний розсуд в межах повноважень, наданих їй законодавством, зокрема, положеннями ст.4 Закону України "Про власність" та Закону України "Про місцеве самоврядування", якими не передбачена обов'язковість застосування вимог законодавства про приватизацію при вирішенні питань щодо розпорядження комунальним майном, проте органами місцевого самоврядування надано право самостійного вибору способів його відчуження.
Оскільки підставою для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав цей акт, і разом з тим, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, колегія суддів вважає, що наведені прокурором та позивачами доводи в обгрунтування позову в частині визнання недійсними рішень Ізяславської міської ради є безпідставними та неправомірними, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Доводи прокурора та позивачів щодо віднесення спірної будівлі до об'єктів групи Ж згідно Державної програми приватизації не є переконливими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, висновки, викладені у рішення місцевого господарського суду щодо порушення встановленого законодавством порядку приватизації, невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи загальні підстави визнання договорів недійсними, а також те, що прокурором та позивачами будь - яких інших доводів, крім тих, які покладено в обгрунтування заявленого позову, не висувається, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу по вулиці Грушевського,15 від 19 грудня 2006 року також задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, позов є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Ізяславської міської ради задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2008 року у справі №8/5472 в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсними рішень п'ятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 09 серпня 2006 року "Про надання дозволу на продаж об"єктів комунальної власності" та десятої сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 24 грудня 1999 року "Про виділення приміщення по вул. Грушевського, 15 в оренду" та в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі по вул. Грушевського, 15 від 29 грудня 2006 року .
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті судове рішення залишити без змін.
3. Справу №8/5472 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 8 прим.:
1 - до справи;
2 - прокуратура Ізяславського району;
3 - прокуратура Житомирської області;
4,5 - позивачам;
6,7 - відповідачам;
8 - в наряд.