УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/263/2012Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"06" березня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Іщенка В.І.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в період з 01 листопада 2008 року до 01 серпня 2011 року в сумі 7011 грн. 17 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, яка надається позивачем. Обов'язок по сплаті отриманих послуг з централізованого опалення передбачений ст.ст. 67, 68 ЖК України, п. п. 3, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Однак відповідачі, порушуючи вказані зобов'язання, не у повному обсязі здійснювали сплату послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 11 січня 2012 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 солідарно на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 7011 грн. 17 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленим, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вказане судове рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку про наявність підстав для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності. Зокрема апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачі не отримували вказані послуги належної якості.

Крім того, в апеляційній скарзі йдеться про те, що покладення на відповідачів обов'язку сплачувати за теплову енергію шляхом прямих розрахунків з її виробником суперечить чинному законодавству.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОП «Кримтеплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є споживачами вищевказаних послуг, наданих ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу АДРЕСА_1

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані сплачувати надані позивачем послуги з централізованого опалення, однак останні вказані зобов'язання не виконують, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь ОП «Кримтеплокомуненерго».

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок наймача своєчасно вносити оплату за комунальні послуги передбачений ст. 68 ЖК України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вказані зобов'язання належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період 01 листопада 2008 року по 01 серпня 2011 року у сумі 7011 грн. 17 коп.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно притягнув відповідачів до цивільної відповідальності та стягнув з них на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг централізованого опалення за період 01 листопада 2008 року по 01 серпня 2011 року у сумі 7011 грн. 17 коп. в солідарному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, не врахував, що в спірний період відповідачі отримували послуги теплопостачання неналежної якості, не заслуговують уваги, виходячи з такого.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630. При цьому, Законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Так відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Отже з наведеної норми закону випливає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги з підстав їх ненадання або надання не в повному обсязі споживачем повинна бути дотримана вищенаведена процедура.

Однак, відповідачами відповідних документів, зокрема актів-претензій, складених у встановленому порядку у спірний період, не надано.

Сам факт звернення апелянтом до різних інстанцій з приводу ненадання послуг централізованого опалення, не підтверджує такий факт і не є допустимим доказом в силу положень ст.59 ЦПК України.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 30 вересня 2009 року встановлений факт ненадання вищезазначеної послуги лише у період до 1 листопада 2008 року, який не відноситься до спірного періоду.

Доводи апелянта про те, що будинок, в якому розташована квартира відповідачів, не був підключений до мережі теплопостачання спростовуються матеріалами справи

Зокрема, як вбачається з актів від 24 листопада 2008 року, 23 грудня 2008 року, 22 січня 2009 року, 26 лютого 2009 року згідно лічильника до будинку АДРЕСА_1 здійснювалося теплопостачання (а.с.56-58).

Крім того, матеріали справи містять акти за період з листопада 2009 до березеня 2011 року про те, що в період опалювального сезону (а.с.60-65) температура повітря в житлових приміщеннях будинку, в якому розташована квартира відповідачів, складає 18 градусів по Цельсію, що відповідає нормі.

Також не заслуговують уваги посилання апелянта на акт складений відповідачкою 11 листопада 2011 року про відсутність теплопостачання, оскільки останній не стосується спірного періоду, а тому не може бути визнаний належним доказом.

Доводи апеляційної скарги про те, що покладення на відповідачів обов'язку сплачувати теплову енергію шляхом прямих розрахунків з її виробником суперечить чинному законодавству з урахуванням положень ст.19 Закону України «Про теплопостачання» також не заслуговують на увагу.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко