УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/425/2012Головуючий суду першої інстанції:Белоусов Е.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.

"27" березня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіВ.І. Іщенка

Суддів Т.С. Авраміді А.П., Приходченко

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

24 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу зареєстрованого 20 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції, актовий запис № 997.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спільне життя не склалося, шлюбні відносини між ними були припинені у липні 2010 року, ще до затримання відповідача у підозрі у вчиненні злочину та до народження дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є різні погляди на подружнє життя і ведення домашнього господарства, втрата почуттів та фізичних і духовних зв'язків, відсутність взаєморозуміння.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2012 року розірвано шлюб, зареєстрований 20 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції АР Крим, актовий запис № 997, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу залишено позивачці дошлюбне прізвище ОСОБА_8.

ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт зазначає, що доводи позивача про їх не проживання з липня 2010 року не відповідають дійсності, оскільки вони разом не проживають з 21 вересня 2010 року, з моменту взяття його під варту. Позивач подала позов не зі своєї волі, а під тиском працівників міліції.

Суд не вказав у рішенні причини з яких необхідно розірвати шлюб і не зазначив, яким чином встановлено факт їх не проживання з липня 2010 року. Суд не викликав його у судове засідання і він не приймав участі у судовому засідання, хоч в той час знаходився у міському відділі міліції.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити та оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що сторони з липня 2010 року подружні відносин не підтримують, проживають окремо, відповідач тривалий час знаходиться під вартою, сім'я розпалася й відновленню не підлягає і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Суд зазначив, що доводи відповідача щодо його підтримки позивачкою у місцях тимчасового затримання не свідчать про існування між ними саме шлюбно-сімейних відносин.

З висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалі справи вбачається, що 20 грудня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений шлюб з присвоєнням останній прізвища ОСОБА_5 про, що в Книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис №997 (а.с.37).

В шлюбі сторони мають доньку ОСОБА_7 народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до положень частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3 та 4 статті 56 вказаного Кодексу передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

За змістом статті 112 Сімейного кодексу України (далі СК України) суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач знаходиться під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі УДДУПВП в АР Крим оскільки, судові повістки він отримує саме за адресою ізолятору.

Апелянт як в запереченнях до позову так і в апеляційній скарзі зазначає, що він з 21 вересня 2010 року знаходиться під вартою, що свідчить про те, що сторони більше року не підтримують шлюбних відносин.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вважаючи рішення суду правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко