УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/695/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.
"11" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівКустової І.В., Притуленко О.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року позовна заява ОСОБА_6 повернута позивачу на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України в зв'язку з непідсудністю справи цьому суду.
На вказану ухвалу ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про її скасування у зв'язку з порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
На думку апелянта, суд безпідставно повернув позовну заяву, оскільки за змістом ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача у разі, якщо він не може з поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа не підсудна Феодосійському міському суду. При цьому судом враховано те, що позивач є громадянином України, а відповідач - громадянкою Російської Федерації і там постійно проживає, сумісних неповнолітніх дітей не мають, суперечки щодо поділу сумісного майна не мають, про що зазначено в позові.
Відповідно до ст. 414 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року №240/94-ВР про визначення підсудності цивільних справ (далі-Конвенція) передбачено, якщо один з подружжя мешкає на території одної Договірної Сторони, а другий - на території другої Договірної Сторони, у справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на території яких мешкають подружжя ( ст.ст. 20, 28,29).
У п. 5 Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами , встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Виходячи зі змісту приписів ст. 414 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 76 Закону України « Про міжнародне приватне право», перелічених вище положень Конвенції, суд першої інстанції правильно визначив, що дана справа не підсудна Феодосійському міському суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, відповідно до ч. 2 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України має право на звернення з даним позовом до суду за місцем свого проживання не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали суду виходячи з наступного.
Вищезазначеною нормою передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Жодної з наведених обставин позовна заява не містить.
Довід апелянта про те, що він є військовослужбовцем та в нього не має фінансової можливості виїхати до місця проживання відповідача нічим не підтверджений, крім того, процесуальне законодавство не виключає можливості розгляду справи за заявою позивача за його відсутністю.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не має.
Керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільний справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 7 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова