КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.06.06 р.                                                                                                    № 16/25                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Житлобудкомплект»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 р.

                              

у справі № 16/25 (суддя  Тимощенко О.М.)                    

          

за позовом Акціонерного товариства «Укрінбанк», м. Київ в особі Кременчуцької філії АТ «Укрінбанк», м. Кременчук

до відповідача 1. Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Житлобудкомплект», м. Кременчук

відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Житлобудкомплект», м. Кременчук

про стягнення 102 660,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство «Укрінбанк»в особі Кременчуцької філії АТ «Укрінбанк»(далі в тексті - Кременчуцька філія АТ «Укрінбанк», банк) з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Житлобудкомплект»(далі в тексті- ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект», позичальник) про стягнення заборгованості по кредитній угоді № 54-02 від 29.04.2002 р. в сумі 102 660,61 грн.

За клопотанням відповідача від 08.12.2005 р., ухвалою суду від 08.12.2005 р., до участі в справі в якості другого відповідача було залучено ТОВ МЖК «Житлобудкомплект».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 р. у справі  № 16/25 позовні вимоги задоволено частково. З ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»на користь Кременчуцької філії АТ «Укрінбанк»стягнуто 79 325,61 грн. боргу, 1026,60 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 23 335 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні позовних вимог до ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 у справі –ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»звернулось з апеляційною скаргою № 6703 від 04.04.2006р., в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ДП МЖК «Житлобудкомплект»відмовити та частково задовольнити позов до ТОВ МЖК «Житлобудкомплект», стягнувши відсотки за користування кредитом в сумі 76 586,96 грн. Скаржник вважає рішення місцевого господарського суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач 2 - ТОВ МЖК «Житлобудкомплект» направив до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 04.04.2006 р. № 6704, в якому повністю підтримує доводи апеляційної скарги скаржника, просить задовольнити її в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р., в зв’язку з хворобою судді Андрейцевої Г.М., склад колегії змінено, справа слухається в складі колегії суддів: головуючого судді Рибченка А.О., суддів –Зеленіної Н.І., Швеця В.О.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з’явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, заяв щодо відкладення розгляду справи до початку судового розгляду від відповідачів не надходило.

Колегія суддів вважає, що представники відповідачів не з’явились в судове засідання без поважних причин, а тому розглядає справу в їх відсутність за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи копій платіжних доручень № № 1, 2, 3 від 30.04.2002 р., яке колегією суддів задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників  позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.04.2002 р. між позивачем у справі –Кременчуцькою філією АТ «Укрінбанк»та ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»було укладено кредитну угоду № 54-02 (а.с. 10).

Згідно умов вказаної угоди позивач (банк) надав відповідачу 1 (позичальнику) кредит на суму 200 тис. грн. строком погашення до 26.07.2002 р. з нарахуванням відсотків за користування кредитом в розмірі 30%.

В подальшому, додатковими угодами № 1 від 29.07.2002 р., № 2 від 25.10.2002 р., № 3 від 28.12.2002 р., № 4 від 21.01.2003 р., № 5 від 12.03.2003 р., № 6 від 28.03.2003 р., № 7 від 29.04.2003 р., № 8 від 16.05.2003 р., № 9 від 25.07.2003 р., № 10 від 20.07.2004 р., № 11 від 06.12.2004 р., № 12 від 28.01.2005 р., № 12-02 від 19.07.2005 р., дію кредитної угоди від 29.04.2002 р. було пролонговано (а.с. 11-23).

Остаточний строк погашення кредиту було встановлено до 20.09.2005 р., а відсотки за користування кредитом становили 27% річних.

Позичальник -  ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»взяті на себе зобов’язання виконав неналежним чином і повернув суму кредиту банку не в повному обсязі, а саме в розмірі 176 665 грн.:

·          19.11.2003 р. сплатив 70 000 грн.;

·          16.05.2005 р. –46 665 грн.;

·          24.05.2005 р. –60 000 грн.

Залишок неповернутого кредиту становив 23 335 грн. (200 000 грн. - 176 665 грн.).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Після порушення провадження у справі позивачу було перераховано 23 335 грн. платіжним дорученням від 25.11.2005 р.

В зв’язку з цим, місцевим господарським судом правомірно, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в цій частині припинено за відсутністю предмету спору.

Позивачем станом на 08.11.2005 р. нараховано відповідачу 1 несплачені прострочені відсотки за користування позикою в сумі 76 586,96 грн., відсотки за користування позикою за період з 01.10.2005 р. по 31.10.2005 р. в сумі 535,11 грн., за період з 01.11.2005 р. по 08.11.2005 р. –138,09 грн. Всього 77 260,16 грн.

Пунктом 6.2 кредитної угоди передбачено, що за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування ним позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

Позивач, відповідно до п. 6.2 кредитної угоди, нарахував відповідачу 1 пеню за несвоєчасну сплату основного боргу за період з 30.09.2005 р. по 08.11.2005 р. в сумі 473,73 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1591,72 грн. Всього 2065,45 грн.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача до відповідача 1 на суму 79 325,61 грн. (77 260,16 грн. – відсотки за користування кредитом та 2 065,45 грн. пені) є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Колегією суддів, як і місцевим господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача 1 на недійсність кредитної угоди № 54-02 від 29.04.2002 р. з підстав відсутності згоди засновників ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»на її укладення.

В матеріалах справи міститься протокол зборів учасників ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»від 20.03.2003 р., яким відповідачу 1 надано право на отримання кредиту, а директору ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»Івановій Л.Г. надано право підпису кредитного договору (а.с. 73).

Крім того, між банком, ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»та ДП ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»укладено договір застави від 27.02.2002 р., за умовами якого застава є способом забезпечення повернення банку боржником кредиту, виданого по кредитному договору № 54-02 від 29.04.2002 р., що укладений між банком та відповідачем 1.

Також додаткові угоди № 10 від 20.07.2004 р. та № 11 від 06.12.2004 р. до кредитного договору містять підписи керівника ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»Крикунової Л.І. та напис, що свідчить про погодження цих умов з відповідачем 1.

Необґрунтованими є посилання скаржника на положення ч. 1 ст. 223 ГК України про застосування загальних та скорочених строків позовної давності, передбачених ЦК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Як вказує скаржник, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. На думку скаржника, від дня, коли зобов’язання мало бути виконане минуло більш, ніж шість місяців, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені є безпідставними. Проте, скаржник не вказує, починаючи з якого саме дня зобов’язання мало бути виконане і відповідно з якої дати необхідно нараховувати пеню.

Колегія суддів зазначає, що згідно Додаткової угоди № 12-02 від 19.07.2005 р. до кредитної угоди № 54-02 від 29.04.2002 р., п. 5.2.1 кредитної угоди викладено в такій редакції: «Використати кредит за цільовим призначення і погасити заборгованість перед Банком до 20.09.2005 р. з поточного рахунку на позичковий рахунок № 206242285002».

Таким чином, в разі не погашення позичальником кредиту до 20.09.2005 р., банк, згідно п. 6.2 кредитної угоди, має право на нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування ним.

Господарським судом Полтавської області правомірно відхилено як безпідставні посилання відповідача 1 на договір іпотеки майнових прав від 30.11.2004 року, як на договір поруки.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

За своєю правовою природою договір від 30.11.2004 р. є договором іпотеки майнових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека –вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець –це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель –це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язань іншої особи –боржника.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Також ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Отже, звернення стягнення на предмет застави є виключно правом, а не обов’язком іпотекодержателя.

Необґрунтованими є також вимоги скаржника про стягнення заборгованості саме з ТОВ МЖК «Житлобудкомплект»(відповідача 2), оскільки після отримання кредиту його було перераховано відповідачу 2.

Як вбачається з рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2005 р. у справі № 14/438, яке набрало законної сили (а.с. 56-57), з відповідача 2 на користь відповідача 1 було стягнуто суму кредиту та відсотки за користування кредитом по кредитній угоді № 54-02 від 29.04.2002 р., що і є предметом спору по справі № 16/25, а тому відсутні підстави для стягнення суми позову з відповідача 2.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В зв’язку з цим, ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не прийнято заяву відповідача 2, в тому числі викладену і у відзиві на апеляційну скаргу, про визнання позовних вимог частково і згоду на стягнення з нього на користь позивача відсотків за користування кредитом в сумі 76 586,96 грн.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Полтавської області повно з’ясував обставини справи та прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2006 р. у справі № 16/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Житлобудкомплект»- без задоволення.

          2. Матеріали справи № 16/25 повернути до господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О