КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.06.06 р. № 35/15-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Зеленіна Н.І.
Швець В.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» на рішення господарського суду Київської області від 21.03.2006 р.
у справі № 35/15-06 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», м. Ірпінь, Київська область
про стягнення 372 084,32 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Київської області звернулась Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі в тексті - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України») до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»про стягнення 372084,32 грн., з яких 226 863,80 грн. заборгованості за поставлений природний газ на протязі січня-квітня та жовтня-грудня 2003 року, 67 821,24 грн. інфляційних втрат, 19 572,83 грн. три проценти річних, 41 945,98 грн. пені та 15 880,47 грн. 7% штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2006 р. у справі № 35/15-06 позов задоволено частково. Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 226 863,80 грн. заборгованості за спожитий природній газ, 53 354,27 грн. індексу інфляції, 14 269,08 грн. три відсотки річних, 15 640,42 грн. пені, 3101,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 98,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі - Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 77 від 10.04.2006 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області у справі № 35/15-06 від 21.03.2006 р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15 640,42 грн. та надати розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р, в зв’язку з хворобою судді Андрейцевої Г.М., склад колегії суддів змінено, справа слухається в складі колегії суддів: головуючого судді Рибченка А.О., суддів –Зеленіної Н.І., Швеця В.О.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до умов договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-388-ТЕ-17 від 31.01.2003 року, укладеного між сторонами, позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання продавати в 2003 році природний газ, а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 06 числа, наступного за звітним місяця.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач на протязі січня-квітня та жовтня-грудня 2003 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 3874,656 тис.куб.м. на загальну суму 610 258,33 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії актів передачі-приймання природного газу від 31.01.2003 року, з урахуванням акту від 28.02.2003 року переоцінки природного газу до зазначеного акту на суму 117 183,31 грн., від 28.02.2003 року на суму 110652,48 грн., від 31.03.2003 року на суму 107 807,49 грн., від 30.04.2003 року на суму 41 285,32 грн., від 31.10.2003 року на суму 43 705,94 грн., від 30.11.2003 року на суму 85 409,89 грн. та від 31.12.2003 року на суму 104 240,90 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач частково виконав свої зобов’язання по оплаті поставленого природного газу, сплативши позивачу 383 394,53 грн.
Заборгованість за поставлений природний газ в сумі 226 863,80 грн. залишилася відповідачем несплаченою.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 вказаного Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 226 863,80 грн. заборгованості за поставлений природний газ на протязі січня-квітня та жовтня-грудня 2003 року підлягають задоволенню.
У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання по оплаті за спожитий протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2003 року природний газ, позивач на підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача за період з лютого 2003 року по грудень 2005 року інфляційні втрати на суму 67 821,24 грн. та три проценти річних з простроченої суми за період з 07.02.2003 року по 06.02.2006 року в розмірі 19 572,83 грн.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Враховуючи наведене, місцевим господарським судом правомірно до порушень виконання зобов’язань за договором, що вчинені в 2003 році, застосовано відповідні положення Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР»№ 1136-ХІV від 08.10.1999 року, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Одночасно частиною другою цього Закону встановлено, що дія вказаного Закону не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Таким чином, суд, враховуючи, що відповідач є комунально-побутовим підприємством, яке надає послуги по виробленню теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (про що свідчать безпосередньо предмет договору), прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних на підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР за період до 01.01.2004 року задоволенню не підлягає.
Вимогу позивача про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.01.2004 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, суд першої інстанції вважає правомірною.
Проте, оскільки сума боргу з врахуванням індексу інфляції згідно з поданим позивачем розрахунком визначена невірно, суд перерахував суму інфляційних втрат і прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції в сумі 53 354,27 грн., нарахований з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р. включно та три проценти річних з простроченої суми в розмірі 14 269,08 грн., нараховані з 01.01.2004р. по 06.02.2006 р.
Позовні вимоги про стягнення 7% штрафу в сумі 15 880,47 грн., які позивач просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд Київської області залишив без задоволення і зазначив наступне.
Господарський кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року.
Пунктом 7.2 договору № 06/03-388-ТЕ-17 від 31.01.2003 року сторони обумовили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором у вигляді пені, сума якої позивачем заявлена до стягнення. Таким чином, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на підставі ст. 231 Господарського кодексу України 7% штрафу в сумі 15880,47 грн.
Також на підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу за період з 06.02.2005 року по 06.02.2006 року в сумі 41 945,98 грн.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня лише у сумі 15640,42 грн.
Суд послався на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як вказано в рішенні від 21.03.2006 р. пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу, за газ отриманий у січні-квітні 2003 р. та жовтні-листопаді 2003 р. повинна нараховуватись за шість місяців, а саме з 01.01.2004 року по 30.06.2004 року включно, а щодо заборгованості за газ отриманий за актом від 31.12.2003 р., то пеня нараховується з 07.01.2004 р. по 06.07.2004 р., та становить 8386,27 грн. від простроченої заборгованості за газ отриманий у січні-квітні 2003 р. і жовтні-листопаді 2003 р. та 7254,15 грн. від простроченої заборгованості за газ отриманий за актом від 31.12.2003 р.
Проте, місцевим господарським судом не враховано положення Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»№ 554-IV від 20.02.2003 р., який набрав чинності з 01.07.2003 р.
Згідно ст. 5 вказаного Закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Відповідач у справі - Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс»є комунальним підприємством, яке реструктуризувало боргів населення за спожиту теплову енергію на суму понад 400 000 грн., що значно перевищує суму боргу за позовом.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду оглянуто оригінали договорів про реструктуризацію заборгованості, укладених між Приватним комунально-побутовим підприємством «Теплокомунсервіс»та жителями Ірпінського району Київської області.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню на підставі ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
Також відповідач вказує на те, що договори про реструктуризацію заборгованості передбачають розстрочення сплати боргів населення від 12 до 60 місяців, в зв’язку з чим просить розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.
Колегія суддів вважає, що дане клопотання не може бути задоволено, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідач зазначає, що через отримання ухвали суду від 07.03.2006 р. про призначення розгляду справи на 21.03.2006 р. із запізненням (а саме, після дати проведення судового засідання), він не надав суду відповідні докази.
Проте, колегія вказує, що відповідач двічі не з’явився в судове засідання, а саме, 07.03.2006 р. та 21.03.2006 р.
Відповідач не заперечує, що отримав ухвалу суду від 13.02.2006 р. про призначення розгляду справи на 07.03.2006 р. і зобов’язаннями надати відзив на позовну заяву та інші документи, а тому міг направити до суду заяву про розстрочку виконання рішення відповідно до вимог ст. 121 ГПК України.
Відповідач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 226 863,80 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 53 354,27 грн. індексу інфляції, 14 269,08 грн. три проценти річних з простроченої суми, в решті позовних вимог необхідно відмовити.
В зв’язку з цим, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково в частині стягнення пені на користь позивача в зв’язку з порушенням норм матеріального права.
Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 21.03.2006 р. у справі № 35/15-06 скасувати частково і прийняти нове рішення.
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 61, код 19408548) на користь Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 226 863,80 грн. заборгованості за спожитий газ, 53 354,27 грн. індексу інфляції, 14 269,08 грн. три проценти річних, 2 944,87 грн. витрат по сплаті державного мита, 93,39 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.»
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 61, код 19408548) 78,20 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи № 35/15-06 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Зеленіна Н.І.
Швець В.О