К/С № К-11882/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Костенка М.І.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі Меньшиковій О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі
на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-15.04.2005 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р.
у справі № 2-16/1395-2005
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі
про визнання недійсними повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-15.04.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 3400 грн. В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 1000 грн. відмовлено. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ДПІ у м. Сімферополі на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0008132303/0 від 27.11.2003 р. в частині суми штрафних санкцій у розмірі 3400,00 грн. та направити справу у цій частині на новий розгляд. Посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яке полягало в тому, що суд залишив поза увагою факт анулювання свідоцтва на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями рішенням уповноваженого на те органу, а також факт направлення повідомлення про прийняття такого рішення, про що свідчить запис вихідної кореспонденції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що актом перевірки №002021 від 18.11.2003 р. зафіксовані порушення вимог п.п. 11, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.п. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2001 р. № 700 із змінами та доповненнями.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі прийняла податкові повідомлення-рішення:
від 27.11.2003 р. № 0008112303/0 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1007 грн. у відповідності до вимог п. 6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
від 27.11.2003 р. № 0008122303/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 280 грн. у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»;
від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 4400 грн. у відповідності до вимог ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», із них:
1700 грн. штрафних санкцій застосовано до позивача за здійснення торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР);
1700 грн. штрафних санкцій застосовано до позивача за здійснення торгівлі тютюновими виробами без відповідної ліцензії (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР);
1000 грн. штрафних санкцій застосовані до позивача за здійснення торгівлі алкогольними напоями (коньяком) за ціною нижче мінімальної.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 штрафних санкцій у загальному розмірі 3400 грн., передбачених абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за здійснення торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачеві були видані Регіональним управлінням ДААК ДПА України в АР Крим ліцензії № 691273 та № 563944 від 13.05.2003 р. на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії до 13.05.2004 р.
Відповідно до ч. 17 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-BP (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження з підстав, визначених цією нормою Закону.
Рішенням № 273 від 14.08.2003 р. Регіонального управління ДААК в АР Крим анульована дія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АА № 691273 від 13.05.2003 р.
Відповідно до ч. 18 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-BP (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання.
Таким чином, законодавець передбачив, що ліцензія анулюється та вважається недійсною саме з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання, а отже, лише факту прийняття розпорядження про анулювання ліцензії та надіслання розпорядження недостатньо для того, щоб вважати ліцензію недійсною.
За недоведеністю факту одержання суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про анулювання ліцензії, який мав бути підтверджений належними доказами, у судів були відсутні підстави для висновку про здійснення позивачем реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1000 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0008132303/0 за здійснення торгівлі алкогольними напоями за ціною, нижче мінімально встановленої ціни, та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1700 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0008112303/0, з яких 85 грн. за проведення розрахункової операції через реєстратор розрахунковий операції без використання режиму попереднього програмування найменування товарів та 992 грн. за невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, вказаній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також в частині застосування штрафних санкцій в сумі 280 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0008122303/0 за порушення порядку використання торгового патенту, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильність позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача зазначених санкцій, оскільки зафіксовані податковою інспекцією порушення мали місце.
Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила здійснення торгівлі, якими є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», не може бути застосована штрафна санкція шляхом прийняття у відповідності до вимог «Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби України», затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. № 268/5459, такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення. Ця Інструкція розроблена на виконання та відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України «Про систему оподаткування», а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
У такому випадку, у судів попередніх інстанцій не було підстав повністю відмовляти у задоволенні позову, а необхідно було визнати недійсними податкові повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням.
Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, суд касаційної інстанцій вважає за правильне змінити судові рішення, визнавши недійсними податкові повідомлення-рішення № 0008132303/0 щодо фінансових санкцій в сумі 1000 грн., № 0008112303/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 1007 та № 0008122303/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 280 грн. в частині визначення таких санкцій податковим зобов'язанням.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.
Змінити рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03. - 15.04.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-15.04.2005 р. у такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 3400 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 27.11.2003 р. № 0008132303/0 щодо фінансових санкцій в сумі 1000 грн. в частині їх визначення податковим зобов'язанням.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 27.11.2003 р. № 0008112303/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 1007 грн. та від 27.11.2003 р. №0008122303/0 про застосування фінансових санкцій в сумі 280 грн. в частині визначення фінансових санкцій податковим зобов'язанням.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_142,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
М.І. Костенко
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко