Справа № 2-34/11

Номер провадження: 2/511/1/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 квітня 2013 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ І.В., відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: опікунська рада Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Служба у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю та виселенні, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служба у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення витрат на поліпшення нерухомого майна, ціна позову 138 888 гривен, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2007 року позивачі звернулися з вказаним позовом до відповідачів та третіх осіб і просили суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідачів виселитися з квартири АДРЕСА_1 (т.1, а.с.4-5). 19.11.2008 року подали доповнення до позову, де просили зобов’язати відповідачів не перешкоджати позивачам користуватися належною їм на праві власності квартирою за адресою: АДРЕСА_2; зобов’язати відповідачів не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності; виселити відповідачів із вказаної квартири (т.1, а.с.115). 19.11.2008 року знову подали доповнення до позову, де просили зобов’язати відповідачів не перешкоджати позивачам користуватися належними їм на праві власності 54/100 частинами житлового будинку за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с.Єгорівка, вул..Калініна,31; зобов’язати відповідачів не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності; виселити відповідачів із вказаної квартири (т.1, а.с.177). 15.09.2011 року позивачі подали уточнену позовну заяву, де просили суд зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших осіб усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 в користуванні, володінні та розпорядженні їх власністю, а саме: 54/100 частинами житлового будинку №31 з господарчими будівлями, загальною площею 87,10 м2, розташованого на земельній ділянці розміром 0,161 га, що знаходиться на вулиці Калініна в с.Єгорівка, Роздільнянського району Одеської області; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших осіб, які з ними проживають, з 54/100 частин житлового будинку №31 з господарчими будівлями, загальною площею 87,10 м2, розташованого на земельній ділянці розміром 0,161 га, що знаходиться на вулиці Калініна в селі Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, власниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, без надання іншого житлового приміщення; стягнути з відповідачів судові витрати по справі (т.1, а.с.337-339).

Справа тривалий час розглядалася судом через неодноразову зміну складу суду, неявку сторін та їх представників у судові засідання, через зловживання сторін процесуальними правами. 06.04.2012 року справа прийнята у провадження суддею Ільяшук А.В.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 мотивують тим, що їм на праві власності належить зазначена частина житлового будинку з господарчими будівлями на підставі Свідоцтва про право власності від 23.02.2009 року, виданого виконкомом Єгорівської сільської ради, яке зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.02.2009 року. Раніше ця квартира була приватизована ними в 1999 році, а згодом набула статусу житлового будинку з виділеними частками саме у 2009 році. Крім того, 29.09.2001 року ОСОБА_1 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,161 га, на якій розташований зазначений житловий будинок. Позивачі постійно мешкали у вказаному будинку з 1989 року до серпня 2003 року, та у зв’язку із сімейними обставинами виїхали в м.Одесу. На прохання відповідачів, позивачі дозволили їм на протязі трьох років мешкати в належній їм квартирі (частці житлового двоквартирного будинку) №31/2 по вулиці Калініна в с.Єгорівка, тобто до серпня 2006 року включно. Після спливу цього трирічного строку, позивачі вирішили продати зазначений будинок, про що повідомили відповідачів з проханням звільнити займану житлову площу. Відповідачі відмовилися звільнити будинок, вважаючи його своїм, чим перешкоджають позивачам у користуванні власністю. Тому вони змушені звернутися з позовом до суду.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 07.11.2012 року звернулися із зустрічним позовом до позивачів та третіх осіб, де просили суд стягнути на їх користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно 138888 гривен, витрати у зв’язку із доглядом і покращенням домоволодіння і еквівалент коштів, переданих в оплату за домоволодіння, а також судовий збір у сумі 1388,80 гривен, сплачений ОСОБА_4 при подачі зустрічного позову (т.2, а.с.132-149). Свої позовні вимоги мотивують тим, що у липні 2003 року вони домовилися з сім’єю ОСОБА_2 про купівлю квартири АДРЕСА_3, що належала останнім, за 6500 доларів США у розстрочку. 28.11.2003 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 3000 доларів США, що підтверджується розпискою, у зв’язку із продажем частини домоволодіння. Другу частину грошей, 2500 доларів США, ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в кінці лютого 2004 року у них дома в м.Одесі по вулиці Промисловій,22-а, кімнати 138-139, в присутності ОСОБА_9. Решту коштів – 1000 доларів США, вони мали сплатити з часом, коли ці гроші зароблять, після чого очікувалося підписання договору купівлі-продажу частини домоволодіння ОСОБА_9 у нотаріуса. В липні-серпні 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за власні кошти зробили ремонт частини вказаного домоволодіння, оскільки нерухомість була у занедбаному стані, сплатили борг за електроенергію, відновили і уклали договір на електропостачання домоволодіння; замовили проект, технічні умови газифікації частини вулиці Калініна і будинку №31, в якому мешкали, сплатили за проектні роботи і провели за свої кошти природний газ, уклали договір на газопостачання; поміняли старий водогрійний твердопаливний котел на газовий; побудували резервуар на 6 м3 для води і встановили насос (гідрофор); привели в порядок частину домоволодіння, яку придбали у ОСОБА_9 (поміняли скло, зробили ремонт, замінили сантехприлади та інше), полагодили і доставили огорожу, посадили дерева, кущі, сплачували земельний податок, виконували інші дії, пов’язані з ремонтом, експлуатацією і належним користуванням майном. Всього з 2003 року станом на 18.06.2012 року вартість проведених робіт щодо домоволодіння і земельної ділянки без урахування інфляції становить 34 862 гривни; витрати на матеріали – 18226,40 гривен; загальні витрати (без урахування інфляції) складають 53088,40 гривен, а з урахуванням інфляції – 94 928,73 гривни. Крім того, ними передано ОСОБА_9 5500 доларів США в рахунок оплати за належну їм частину домоволодіння, вказаного вище, що еквівалентно 43961,50 гривен, за офіційним курсом НБУ (станом на 07.11.2012 року – 7,9930 грн/дол..США). Всього витрати у зв’язку із доглядом і покращенням домоволодіння з урахуванням інфляції і еквівалентом коштів, переданих в оплату за домоволодіння, складають 138 890,23 гривен, які і просять стягнути ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з ОСОБА_9 у солідарному порядку, посилаючись на норми ЦК УРСР та ЦК України. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в зустрічному позові зробили заяву про застосування судом позовної давності у спорі щодо вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо захисту права на домоволодіння і присадибну земельну ділянку та на підставі ч.4 ст.267 ЦК України просили відмовити у задоволенні первісного позову у зв’язку зі спливом позовної давності.

У судовому засіданні позивачі за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали уточнену позовну заяву від 15.09.2011 року та просили її задовольнити у повному обсязі. Наполягали на тому, що не мали наміру продавати свій будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а здали їм житло у оренду на три роки з серпня 2003 року по серпень 2006 року з оплатою по 1000 доларів США на рік, які ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 28.11.2003 року, про отримання яких остання видала розписку. У серпні 2006 року ОСОБА_3 попередила квартирантів про виселення, але ті відмовилися, та стали погрожувати, що не віддадуть їм нерухомість, оскільки вважають її своєю. Тому у квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулися до суду за захистом свого права власності. Щодо зустрічного позову, то ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнали, що ОСОБА_6 передав їм 3000 доларів США, але не за продаж, а за оренду будинку, не визнали, що ОСОБА_4 їм передавала 2500 доларів США у лютому 2004 року без розписки; визнали, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 несли витрати по утриманню будинку та земельної ділянки, провели воду та газ до житла, але ці всі витрати вони несли без згоди власників, а тому вважають, що зустрічний позов не підлягає задоволенню повністю.

У судових засіданнях ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 первісний позов не визнали, вважають, що ОСОБА_2 розпорядились у 2003 році своєю частиною домоволодіння і земельною ділянкою біля нього, в вони придбали спірну нерухомість у ОСОБА_2, відносилися до неї, як до своєї власності, а тому робили всі поліпшення, вказані у зустрічному позові, сплатили більшу частину вартості нерухомості за домовленістю, а саме: 5500 доларів США, з обумовленої суми продажу – 6500 доларів США, у них залишився борг перед ОСОБА_1 у 1000 доларів США, який вони мали намір сплатити і переоформити у нотаріуса нерухомість на себе. Перед купівлею нерухомості у ОСОБА_1, ОСОБА_6 продав власний будинок №22 по вулиці Зарічній в с.Єгорівка за суму, еквівалентну 5000 доларів США. Ніякої домовленості про оренду будинку №31/2 по вулиці Калініна в с.Єгорівка за 3000 доларів на три роки з ОСОБА_1 у них не було і не могло бути, оскільки оренда житла у їх селі коштувала від 50 до 100 гривен на місяць у 2003 році, та у них і не виникало необхідності продавати свій будинок, щоб орендувати інший, що не піддається здоровому глузду. Всі покращення нерухомого майна вони робили з мовчазної згоди ОСОБА_1, сплачували всі комунальні послуги, робили і роблять поточні ремонти, доглядають за ділянкою, садом, квітами і щороку на це витрачають певні кошти. Просять у первісному позові – відмовити, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності, зустрічний позов – задовольнити повністю.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Єгорівської сільської ради Роздільнянського району, Одеської області, ОСОБА_10, яка також допитана у якості свідка за її згодою, первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала повністю. Суду пояснила, що вона тривалий час працює секретарем сільської ради, а тому їй відомі обставини цієї справи. Дійсно ОСОБА_1 мали намір продати свій будинок ОСОБА_6 та ОСОБА_4, про це знало багато жителів села. Покупці передали частину грошей продавцям, а ті, в свою чергу, дозволили з серпня 2003 року проживати ОСОБА_4 з дітьми та співмешканцем ОСОБА_6 у спірному будинку. Оскільки сім’я ОСОБА_1 не проживала у будинку з 2000-2001 року, нерухомість була у занедбаному стані. ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їх діти привели будинок в належний стан, зробили ремонт, провели воду і газ, обробляють земельну ділянку. У 2007 році виросла ціна нерухомості у селі, а тому, на думку ОСОБА_10, ОСОБА_1 захотіли більше грошей за свою частину будинку, а коли ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовилися сплачувати суму, більшу ніж було узгоджено раніше, то ОСОБА_1 подали позов до суду про виселення покупців. ОСОБА_6 у 2003 році продав свій будинок, а тому сім’ї виселятися нікуди. ОСОБА_10 вважає, що ОСОБА_1 поступили непорядно у відношенні покупців, просила первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов - задовольнити.

Представник Служби у справах дітей Роздільнянської РДА Одеської області, надала суду заяви про розгляд справи у її відсутності, просила постановити рішення згідно закону на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши численних свідків, оглянувши відмовний матеріал №3505 по ЖРЗПЗ №4177 від 08.12.2008 року, який надійшов з Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області, матеріали кримінальної справи №1-82/2008 (№1-307/2007) за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.356 КК України (самоправство), оглянувши оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно, дослідивши всі докази про справі у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками в рівних частках приватизованої квартири, яка знаходиться за адресою: с.Єгорівка, вул..Калініна,31, Роздільнянського району Одеської області, загальною площею 79,00 кв.м., відновною вартістю 28519 гривен, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1999 року, виданого Єгорівською сільською радою на підставі розпорядження від 10.11.1999 року №87, зареєстрованого в ОМБТІ в книзі №1-1 (т.1, а.с.8, т.2, а.с.59-62). Згідно оглянутого судом оригіналу технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_4, виданого ОСОБА_1 06.09.1999 року філією ОМБТІ та РОН у місті Роздільна, вказана квартира складається з: коридору 8 площею 5.90 м2, житлової кімнати 9 площею 12.40 м2, житлової кімнати 10 площею 11.00 м2, ванної 11 площею 3,70 м2, загальна площа 33.00 м2, житлова площа 23.40 м2, загальна площа будинку літ «А» - 79.00 м2; на земельній ділянці біля житлового будинку літ «А» розташовані: сараї під літ «Г», «Д», «Е», «Ж», цистерна І. На підставі заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 24.01.09 року про переведення 2-х квартирного будинку в с.Єгорівка, вул..Калініна,31 в статус житлового будинку з виділеними долями та визнання права власності на житловий будинок та господарчі споруди в с.Єгорівка, вул..Калініна,31 з долею (т.2, а.с.45), було прийняте рішення виконкомом Єгорівської сільської ради від 04.02.2009 року №15/ср-2009 про визнання права власності на житловий будинок з виділеними долями за заявниками (т.2, а.с.44-57). На підставі вказаного рішення 23.02.2009 року видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 18/100 частин вказаного будинку кожному (т.1, а.с.178). ОСОБА_11 №21969135 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП СВТГ Роздільнянського району БТІ, будинок №31 по вулиці Калініна в с.Єгорівка зареєстровано 24.02.2009 року за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 1/3 частині за кожним (т.1, а.с.179). 16.02.2009 року власникам видано новий технічний паспорт на будинок №31 з виділеними долями по 18/100 частин кожному (т.1, а.с.180-184). ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 0,161 га, яка розташована за вказаною адресою, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №20-3347, виданого на підставі рішення 15 сесії ХХІІІ скликання Єгорівської сільської ради народних депутатів Роздільнянського району Одеської області від 10 січня 2001 року. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4818 від 29.09.2001 року (т.1, а.с.7). На сьогоднішній день правовстановлюючі документи на нерухоме майно та земельну ділянку є чинними і ніким не скасовані та не визнані недійсними.

Як вбачається з пояснень позивачів та відповідачів за первісним позовом, сторони визнали, що у серпні 2003 року вони домовились про переїзд сім’ї ОСОБА_4 – ОСОБА_6 у квартиру за адресою: с.Єгорівка, вул..Калініна,31/2, що належала ОСОБА_1. До вересня 2003 року ОСОБА_4 з сім’єю переїхали до житлового будинку, що належить ОСОБА_1. При цьому, кожна із сторін зазначає свої умови переїзду. Позивачі ОСОБА_1 наполягають на здачі квартири відповідачам у оренду на три роки за усним договором за ціну - 1000 доларів США на рік, термін закінчення дії договору – серпень 2006 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 наполягають на тому, що вони вирішили придбати будинок у ОСОБА_1 за 6500 доларів США, при цьому продали свій будинок по вулиці Зарічна, 22 в с.Єгорівка за 5000 доларів США. Зі слів відповідачів, за домовленістю між сторонами кошти за купівлю будинку вони мали віддавати частками. Всього передано 5500 доларів США, спочатку 28.11.2003 року – 3000 доларів США, згодом у кінці лютого 2004 року ще 2500 доларів США. Однак жодна із сторін не заперечує, що ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 3000 доларів США, що підтверджується розпискою (т.1, а.с.71). Сторони підтвердили, що нотаріально посвідчення договору купівлі-продажу або оренди будинку не відбулося. У зв’язку із бажанням ОСОБА_1 продати будинок іншій особі у 2006 році, вони вимагали виселення ОСОБА_6, ОСОБА_4 з сім’єю з будинку, але відмовилася повернути останнім аванс оскільки вважають, що це плата за проживання останніх у їх будинку.

З відмовного матеріалу №3505 по ЖРЗПЗ №4177 від 08.12.2008 року, який надійшов з Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області, вбачається, що конфліктна ситуація між сторонами виникла через неукладений договір купівлі-продажу будинку, що належить ОСОБА_1. З опитування сторін, численних свідків, було з’ясовано, що ОСОБА_1 мала намір здати будинок в оренду за 3000 доларів США, а зі слів ОСОБА_4, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10 та інших (всього опитано 25 осіб), ОСОБА_6 та ОСОБА_4 купили будинок у ОСОБА_1 за суму близько 7000 доларів США і заплатили аванс у забезпечення купчої. Сторони писали численні скарги один на одного. Результатом розгляду скарг є постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 26.06.2009 року, де зазначено, що договір оренди будинку чи договір купівлі продажу між сторонами не укладено. Гроші у сумі 3000 доларів США ОСОБА_1 від ОСОБА_6 28.11.03 року - отримано. В діях ОСОБА_1 формально і вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.190 КК України (шахрайство), однак, враховуючи, що при проведенні платежів між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відсутні будь-які документальні підтвердження, які вказують на пропозицію укладення договору купівлі-продажу майна, таким чином відсутня суб’єктивна сторона злочину. Учасникам конфлікту роз’яснено, що всі спірні майнові питання потрібно вирішувати мирним шляхом або в суді в порядку приватного звернення.

З матеріалів кримінальної справи №1-82/2008 (№1-307/2007) за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.356 КК України (самоправство), вбачається, що судом розглянута дана скарга та постановою від 06.05.2008 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.356 КК України (самоправство) за відсутністю в її діях складу злочину відповідно до п.2 ч.1 ст.6 КПК України (в ред..1960 року). Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_5, згідно правовстановлюючих документів належить сім’ї ОСОБА_1. З 2001 року в даній квартирі сім’я ОСОБА_1 не проживає, а з серпня 2003 року з їх згоди в квартиру вселилась сім’я ОСОБА_4, яка проживає в ній на теперішній час. Між сторонами існує спір про право власності на квартиру. Враховуючи всі обставини справи суд прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину по ст.356 КК України, тобто судом встановлено, що ОСОБА_4 самоправно нерухоме майно не захопила, а володіє ним за згодою ОСОБА_1 та членів її сім’ї. Постанова від 06.05.2008 року набрала законної сили і ніким не скасована.

Суд, оцінивши всі докази по справі, вважає, що між сторонами у 2003 році виникли цивільно-правові відносини, направлені на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тому суд керується при розгляді даної справи, як нормами ЦК УРСР, які діяли на час виникнення спірних відносин, так і відповідними нормами ЦК України, які діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання. Правила ст.571 ЦК про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися, що має місце в даному випадку.

Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_6 та ОСОБА_4 3000 доларів США (еквівалентно 23970 гривен по курсу НБУ) є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Отже на користь позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6, підлягає стягненню солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 – 23970 гривен сплаченого ними авансу.

ОСОБА_11 ч.3 ст.10 ЦПК – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зустрічна позовна заява ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у частині стягнення 138 888 гривен - витрат у зв’язку із доглядом і покращенням домоволодіння з урахуванням інфляції і еквіваленту коштів, переданих в оплату за домоволодіння підлягає задоволенню частково. Матеріалами справи, платіжними документами, розрахунками підтверджені витрати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на догляд і покращення домоволодіння ОСОБА_2 з 2003 року по 2012 рік у сумі 53088,40 гривен (т.2, а.с.152-167). Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі (ч.2 ст.148 ЦК УРСР).

Тобто на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підлягають стягненню 53088,40 гривен + 23970 гривен (аванс) = 77058,40 гривен. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Розглядаючи заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_2 про захист їх права власності, суд не знаходить підстав для застосування строку давності до вимог позивачів за основним позовом, оскільки право власності є непорушним і має поважатися, як державою, так і членами суспільства. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В судовому засіданні встановлено, що позивачі за основним позовом дізналися про порушення свого права відповідачам у серпні 2006 року, і ця обставина ніким не спростована, перебіг позовної давності почався саме з того часу і не сплинув на час подачі позову – 24.04.2007 року.

Щодо вимоги позивачів ОСОБА_2 про зобов’язання усунути перешкоди відповідачів «та інших осіб» та виселення відповідачів «та інших осіб», то така вимога не основана на законі. Судом «інші особи», крім відповідачів, залучених до участі у справі за основним позовом, не встановлені, а зобов’язання невстановлених осіб вчинити певні дії, чи виселити невстановлених осіб з житла, законом не передбачено. У зв’язку з цим позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам. З ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір у сумі 51 гривна, по 12,75 гривен з кожного, на користь ОСОБА_1, яка понесла витрати пов’язані з подачею позову до суду від імені всіх позивачів. З ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати сплачені нею при подачі зустрічного позову, а саме: судовий збір у сумі 770,58 гривен – по 256,86 гривен з кожного.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає, що первісний та зустрічний позов підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 11,15, 16, 22, 116 ч.3, 155, 177, 181, 182, 183, 202, 203, 207, 316, 317, 319, 321, 334, 346, 386, 391, 810, 811 Цивільного кодексу України, ст.155, ст.158 Житлового кодексу України, ст.ст.4, 5, 6, 41, 42, 43 ч.1, 44 - 48, 131, 132, 148 ч.2, 224, 225, 227, 228, 233, 234, 235, 256, 257, 258, 277, 259, 469, 470, 471 ЦК УРСР, ст..ст.10,11,60,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 в користуванні їх власністю, а саме: 54/100 частинами житлового будинку №31 з господарчими будівлями, загальною площею 87,10 м2, розташованого на земельній ділянці розміром 0,161 га, що знаходиться на вулиці Калініна в с.Єгорівка, Роздільнянського району Одеської області.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з 54/100 частин житлового будинку №31 з господарчими будівлями, загальною площею 87,10 м2, розташованого на земельній ділянці розміром 0,161 га, що знаходиться на вулиці Калініна в селі Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, власниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 судовий збір у сумі 51 гривна, по 12,75 гривен з кожного, на користь ОСОБА_1.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6 витрати у зв’язку із доглядом і покращенням домоволодіння і еквівалент коштів, переданих в оплату за домоволодіння на загальну суму 77058,40 гривен (сімдесят сім тисяч п’ятдесят вісім гривен 40 копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /ОСОБА_2/ ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати сплачені нею при подачі зустрічного позову, а саме: судовий збір у сумі 770,58 гривен – по 256,86 гривен з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя А.В.Ільяшук