УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/507/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Редько Г.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Керченської міської ради АР Крим, треті особи - Управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради АР Крим, ліквідатор Азовського заводу будівельних матеріалів Єрьоменко Галина Володимирівна, про визнання права користування жилим приміщенням, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до Керченської міської ради АР Крим, та уточнивши позовні вимоги, просили суду визнати за ними право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що під час праці позивача ОСОБА_6 на Азовському заводі будівельних матеріалів (з 1986 року по 2000 рік) розпорядженням адміністрації від 16 січня 1997 року позивача та її неповнолітню на той час дитину - ОСОБА_7 вселено у жиле приміщення за вищевказаною адресою, де вони і проживають досі. При вселенні позивачу не було відомо те, що завод не здійснив державну реєстрацію зазначеного будинку, при цьому, без вирішення питання щодо житлових прав мешканців будинку, зняв його з балансу заводу, чим порушено права позивачів, які не можуть зареєструватися за місцем проживання.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року у позові ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, позивачі та представник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Так, у скаргах йдеться: про необґрунтованість висновку суду щодо відсутності законних підстав для задоволення позову, безпідставне посилання суду на передчасність звернення до суду та незняття позивачів з реєстраційного обліку за іншою адресою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Основний Закон України - Конституція України в статті 47 закріплює право кожної людини на житло.
За змістом ст. 4 ЖК України житловим фондом України є житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.
Віднесення об'єкта нерухомості до житлового фонду можливе за наявності двох ознак житловості: юридичної та фактичної. Так житловий будинок (приміщення) має бути таким за юридичним статусом (спроектований, побудований, зданий в експлуатацію та зареєстрований саме як житловий).
Житловий будинок (приміщення) має бути придатним для постійного проживання в ньому, а отже відповідати нормам щодо опалення, санітарно-епідеміологічним вимогам, параметрам шуму, вібрації, випромінювання тощо. Придатність житла для проживання визначається шляхом планового обстеження житлових будинків, яке має здійснюватися на підставі Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189.
Житловий фонд включає: державний житловий фонд, громадський житловий фонд, фонд житлово-будівельних кооперативів, приватний житловий фонд (ст. 5 ЖК України)
Згідно статті 5 та 6 цього Кодексу державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Відповідно до статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Згідно із частиною 1 статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 побудований у 1949 році як школа працюючої молоді (а.с. 9).
Матеріали інвентарної справи БТІ на вказаний будинок свідчать про те, що рішенням Керченської міської Ради народних депутатів № 366 від 13 червня 1969 року вирішено передати будівлю колишньої школи за вказаною вище адресою з балансу відділу освіти на баланс Азовського заводу будівельних матеріалів для реконструкції під житло (а.с. 138).
Висновком техніка з правової реєстрації за № 32 від 14 серпня 1970 року запропоновано зареєструвати зазначений будинок за Азовським заводом будівельних матеріалів (а.с. 136).
Згідно відповіді Управління головного архітектора місті Керчі № 276 від 10 липня 1970 року управління не заперечує проти передачі вказаного будинку (колишньої школи працюючої молоді) на баланс Азовського заводу будівельних матеріалів (а.с. 137).
Згідно довідки заводу за № 15-88 від 26 січня 1982 року вказаний будинок знаходиться на балансі заводу (а.с. 139).
Рішенням виконавчого комітету Керченської міської Ради народних депутатів № 358 від 08 червня 1984 року будинок АДРЕСА_1 був визнаний ветхим, прийнято рішення про відселення мешканців з цього будинку (а.с. 10, 78).
У відповіді заводу від 19 січня 1988 року № 02/86 зазначено, про необхідність проведення у зазначеному будинку капітального ремонту та про початок проведення підтримуючого ремонту (а.с. 9).
Позивачка ОСОБА_6 із неповнолітньою на той час донькою ОСОБА_7 була поселена у вказаний будинок за письмовим розпорядженням директора Азовського заводу будівельних матеріалів від 16 січня 1997 року, в якому зазначено, що заселення провадиться на підставі Положення про жилий фонд заводу та заяви працівника (а.с. 12), ордер вказаним особам не видавався, договір найму житла не укладався, реєстрація вказаних осіб за місцем проживання не здійснювалася.
З відповідей цього Заводу № с-01635 від 14 листопада 2000 року та № с-1378/323 від 20 січня 2000 року слідує, що ордера на вселення у вказаний будинок при заселенні його працівниками заводу у 1982-1986 роках не видавалися, квартирна плата не сплачувалася, будь-якої документації по цьому будинку не має, на цей час будинок не знаходиться на балансі заводу (а.с. 7,8).
Даних щодо здійснення реконструкції вказаного будинку під житло відповідно до рішення міської Ради № 366 від 13 червня 1969 року та надання цьому будинку (квартирі) у встановленому порядку статусу жилого матеріали справи не містять.
Згідно відповіді УЖКГ Керченської міської ради АР Крим від 23 листопада 2012 року № 1162/23011-19 будинок не знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Керч (а.с. 65,66),
За даними Державного реєстратора прав на нерухоме майно (№ 370510 від 13 лютого 2013 року) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98), не містять таких даних і матеріали інвентарної справи БТІ (а.с. 99).
Враховуючи наведені вище норми закону та обставини справи, що свідчать про відсутність даних щодо віднесення зазначеного об'єкта нерухомості до житлового фонду, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачами права користування жилим приміщенням у квартирі № 8 вказаного будинку, слід визнати обґрунтованим.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року - залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко Г.В. Редько