РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/556/13Головуючий суду першої інстанції:Морозова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"16" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ВДВС Судацького МУЮ, у якому просить виключити з акту опису майна від 27 листопада 2012 року наступне майно: стіл круглої форми, крісла плетені жовтого кольору - 5 штук, люстру п'яти плафону, лампу синього кольору, стіл квадратний з лаковим покриттям - 6 штук, кондиціонер білого кольору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення державним виконавцем Куба З.Ю. виконавчих дій, останнім було описано майно, яке належить позивачці на праві приватної власності.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення, судом першої інстанції, норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у клопотання про виклик свідків, що призвело до неправильного висновку про недоведеність позовних вимог і ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 цієї ж статті).

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Судацького МУЮ складено акт опису та арешту майна на виконання виконавчого документу №1-161, виданого 18.11.2004 року Судацьким міським судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 5000 гривень. Згідно вказаного акту до нього включено спірне майно.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення вказаного майна з-під арешту за недоведеністю його належності позивачці.

Проте з таким висновком колегія суддів повністю погодитися не може, оскільки вказаний висновок суду є передчасним, а оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам закону, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (ч. 1 ст. 26 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. При цьому відповідачем є особа, що має відповідати за позовом, лише повний суб'єкт відповідача надає можливість задовольнити позов.

Тобто відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає до кого пред'явити позов. Якщо позивач помиляється і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, і цей недолік не усунутий в порядку ст. 33 ЦПК України, суд у позові відмовляє.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є звільнення з-під арешту майна, на яке в порядку виконавчого провадження звертається стягнення (ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа виданого за рішенням Судацького міського суду АР Крим від 18 листопада 2004 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 5000 грн. (а.с. 19).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що відповідачами в таких справах суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Таким чином, при вирішенні питання щодо звільнення майна з-під арешту, з підстав його належності позивачу, суд першої інстанції, не врахував характер спірних правовідносин та не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом, з урахуванням того, що за рахунок вказаного майна, на яке накладений арешт, можуть бути задоволені вимоги ОСОБА_8 на суму 5000 грн., або майно перейде у його власність (ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження»)

З вищенаведеного випливає, що за вказаним позовом, наряду з боржником, належним відповідачем є стягувач - ОСОБА_8

Позов був пред'явлений лише до ВДВС Судацького МУЮ та ОСОБА_7 Стягувач ОСОБА_8 у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України, до участі у розгляду справи залучений не був.

Суд першої інстанції, не врахував характер спірних правовідносин та не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом і вирішив по суті заявлені вимоги лише за участю належного відповідача ОСОБА_7, не звернувши уваги на те, що стягувач ОСОБА_8 до участі у розгляді справи залучений не був, а ВДВС Судацького МУЮ не є належним відповідачем по справі, а тому не може відповідати за вказаним позовом.

Оскільки залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, виходячи з того, що на стадії апеляційного розгляду справи, правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, а не залучення вищевказаної особи, в якості співвідповідача унеможливлює встановлення фактичних обставин наявності прав у позивачки на спірне майно, як наслідок порушення її прав.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з урахуванням положень ч.3 ст.303 ЦПК України в повному обсязі, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового про відмову у позові з інших підстав.

При цьому відмова у позові до вказаних осіб, не позбавляє прав позивача на звернення до суду з вказаними позовними вимогами до належних відповідачів для вирішення спору по суті.

З наведених обставин доводи апелянта щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не беруться колегією суддів до уваги.

Оскільки позивач є інвалідом 1 групи і згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору в дохід держави, відповідно до положень ст..88 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко