РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/2203/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

РІШЕННЯ

"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівЧистякової Т.І. М’ясоєдової Т.М.

При секретаріГаліч Ю.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Малоріченської сільської ради, треті особи - споживчий гаражно - будівельний кооператив рибалок - аматорів «Рибаче», Кримське Республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання частково недійсним рішення Малоріченської сільської ради, реєстраційного посвідчення, визнання недійсними договорів купівлі - продажу, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_9, ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, він є членом споживчого гаражно-будівельного кооперативу рибалок - аматорів «Рибаче» і йому належить на праві власності елінг АДРЕСА_1 та за ним закріплена земельна ділянка під елінгом. Згідно з технічним паспортом елінг є двоповерховою будівлею загальною площею 78,6 кв. м. Зазначає, що згідно з реєстраційним посвідченням та рішенням Малоріченської сільської ради від 27.07.1995 року за ОСОБА_9 на праві особистої власності був зареєстрований елінг під літ. «М», площею 35,3 кв. м. та земельна ділянка, що знаходиться під зазначеною спорудою. У 1998 році ОСОБА_9 продав ОСОБА_7, а останній у 2008 р. продав ОСОБА_8 елінг літ. «М», розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,4 кв. м., який на момент продажу не існував у кооперативі. Позивач зазначає, що відповідачі претендують на його елінг, не маючи на це законних підстав. Просив суд визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради від 27.07.1995 року в частині прийняття в експлуатацію елінгу літ. «М» та закріплення за ОСОБА_9 земельної ділянки, що знаходиться під спорудою; визнати недійсними реєстраційне посвідчення від 04.12.1995 року, видане на ім'я ОСОБА_9 та договори купівлі - продажу від 10.09.1998 року та від 04.06.2008 року щодо продажу елінгу літ. «М».

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним рішення Маліріченської сільської ради від 27.07.1995 року № 83 «Про прийняття елінгів в експлуатацію» в частині прийняття в експлуатацію елінгу літ. «М» площею 35,3 кв. м., який належить ОСОБА_9 і закріплення за ОСОБА_9 земельної ділянки, що знаходиться під спорудою за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 04.12.1995 року, видане на ім'я ОСОБА_9 на право особистої власності на елінг літ. «М», розташований за адресою: АДРЕСА_1. Визнані недійсними договори купівлі - продажу від 10.09.1998 року, укладені між ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та від 04.06.2008 року, укладені між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відносно продажу елінгу літ. «М». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням представник ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких представник ОСОБА_9 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Малоріченської сільської ради провадження закрити, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначають, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріалами справи підтверджується, що елінг літ. «М», який ОСОБА_9 у 1995 р. здано в експлуатацію в передбаченому законом порядку, а у 1998 р. проданий ОСОБА_7 і у 2008 р. останнім проданий ОСОБА_8, є одним і тим самим об'єктом, на який у 2006 р. за ОСОБА_6 визнано право власності у судовому порядку. Відповідно до довідки КРП «СМБРТІ» подвійна реєстрація одного елінгу була здійснена у зв'язку з помилкою техніка БТІ. Крім того вказують, що договори купівлі-продажу повністю відповідають вимогам ЦК України, а підстав для визнання їх недійсними немає.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_8, їх представників, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та його представника, представника кооперативу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга ОСОБА_8 частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 продав ОСОБА_7, а останній у свою чергу продав ОСОБА_8 спірний елінг, який належить ОСОБА_6, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Обравши спосіб захисту визнання правочинів недійсними, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності спірних договорів купівлі-продажу, а також неправомірність рішення Малоріченської сільської ради, якою прийнято в експлуатацію елінг ОСОБА_9

Тобто, позивач зобов'язаний відповідно до вимог цивільно-процесуального закону довести, що оскарженим рішенням сільської ради № 83 від 27.07.1995 р. порушено його право власності на спірний елінг, а відтак він повинен надати докази правомірного виникнення у нього такого права на нерухоме майно до прийняття сільською радою цього рішення, а також докази свого членства у кооперативі на той час.

З матеріалів справи убачається, що рішенням виконкому Малоріченської сільської ради народних депутатів м. Алушта № 64 від 20.06.1991 р. створено човново-моторний причал № 191 рибалок-аматорів в с. Рибачьє (а. с. 67 т. 1).

Рішенням виконкому Малоріченської сільської ради № 83 від 27.07.1995 р. затверджено з 19.07.1995 р. та прийнято до експлуатації елінги в с. Рибачьє, у тому числі елінг літ. «М» площею 35,3 кв. м., що належить ОСОБА_9 та за ним закріплено земельну ділянку під спорудою.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 видано правовстановлюючий документ на елінг - реєстраційне посвідчення від 04.12.1995 року.

При апеляційному перегляді справи встановлено і це не заперечується сторонами, що елінги, які прийняті в експлуатацію рішенням виконкому Малоріченської сільської ради № 83 від 27.07.1995 р. знаходились на території човново-моторного причалу № 191 рибалок-аматорів в с. Рибачьє. На підставі рішення виконкому Алуштинської міської ради № 908 від 27.10.2000 р. затверджено новий статут вже споживчого гаражно-будівельного кооператива рибалок-аматорів «Рибачьє».

Як вбачається з нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 10.09.1998 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_7 придбав елінг літ. «М» загальною площею 47,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 28.09.2004 року ОСОБА_7 був зареєстрований власником зазначеного елінгу літ. «М».

Згідно з договором купівлі - продажу від 04.06.2008 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_8 придбав елінг літ. «М» загальною площею 47,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 09.06.2008 року ОСОБА_8 зареєстрований власником елінгу літ. «М», розташованого за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1.

Також встановлено, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 23.08.2006 року за ОСОБА_6 визнано право власності на елінг НОМЕР_1 у споживчому гаражно-будівельному кооперативі рибалок - аматорів «Рибаче», розташованого по АДРЕСА_1 та зобов'язано виконавчий комітет Малоріченської сільської ради АР Крим прийняти рішення про введення елінгу НОМЕР_1 в експлуатацію, а органам БТІ зареєструвати право власності за ОСОБА_6

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 24.10.2006 року ОСОБА_6 на підставі зазначеного рішення суду від 23.08.2006 року зареєстрував право власності на елінг НОМЕР_1 у споживчому гаражно-будівельному кооперативі рибалок - аматорів «Рибаче».

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_6 був його знайомим і в період знаходження спірного елінгу у його власності він дозволив останньому користуватися ним. Після продажу елінгу ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишився користуватися елінгом. Про те, що на вказаний елінг в судовому порядку було визнано право власності за ОСОБА_6 йому відомо не було.

З пояснень ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції встановлено, що у 1998 р. він за договором купівлі-продажу придбав спірний елінг у ОСОБА_9 На час оформлення договору купівлі-продажу елінгом користувався знайомий продавця - ОСОБА_6 Оскільки для своїх потреб елінг йому був непотрібен, він дозволив користуватися ним ОСОБА_6 та сплачувати за це членські та інші внески за нього. У 2008 р. він вирішив продати елінг ОСОБА_8, після оформлення нотаріального договору стало відомо, що за ОСОБА_6 ще у 2006 р. було визнано право власності на його елінг. Звільняти елінг ОСОБА_6 відмовився. У 2002-2003 р. р. між ним та ОСОБА_6 була розмова з приводу продажу елінгу останньому, однак через відсутність взаємної угоди щодо ціни продажу, договір оформлено не було. Після продажу елінгу ОСОБА_8, йому стало відомо, що ОСОБА_6 здійснив перебудови в його елінгу. Згоди на перепланування, перебудову він йому не надавав.

ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції пояснив, що у 2008 р. він придбав за договором елінг у ОСОБА_7, однак ОСОБА_6 відмовився його звільняти. При цьому послався на рішення Алуштинського суду від 2006 р. про визнання за ним права власності на спірний елінг.

ОСОБА_6 під час розгляду справи апеляційним судом АР Крим пояснив, що членом кооперативу «Рибачьє» він є з 2000 р. У 1991 р. він придбав спірний елінг за 600 доларів США у Журавльова, який вже помер, без будь-яких документів. Він добудував елінг і у 2006 р. звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірний елінг. Вважає, що замість нього у рішенні Малоріченської сільської ради № 83 від 27.07.1995 р. власником елінгу незаконно записали ОСОБА_9

Колегія суддів критично ставиться до пояснень ОСОБА_6, оскільки вони суперечать матеріалам цивільної справи, поясненням відповідачів.

Так, зі списку членів споживчого гаражно-човнового кооперативу «Рибачьє» станом на 03.06.2000 р. убачається, що ОСОБА_6 членом кооперативу не був, а серед 32 його членів є ОСОБА_7, який був власником спірного елінгу (а. с. 183-185 т. 3).

З відповіді начальника КРП «СМ БРТІ» на звернення ОСОБА_8 від 13.02.2009 р. убачається, що елінг НОМЕР_1 є елінгом під літ. «М», який знаходиться у власності заявника. Помилка в інвентаризації цього елінгу виникла внаслідок відсутності схематичного плану розміщення елінгів кооперативу «Рибачьє» та допущена техніком БТІ ОСОБА_11

Таким чином встановлено, що елінг, який органами БТІ інвентаризовано за НОМЕР_1, на який рішенням Алуштинського міського суду від 23.08.2006 р. за ОСОБА_6 визнано право власності та елінг під літ. «М» є одним і тим саме елінгом, власником якого був спочатку ОСОБА_9, після продажу у 1998 р. ОСОБА_7, а з 2008 р. по час розгляду справи судом ОСОБА_8

Вказані обставини також підтверджуються матеріалами кримінальної справи відносно колишнього голови кооперативу ОСОБА_12, який обвинувачується за ч. 1 ст. 366 КК України за видачу ОСОБА_6 недостовірної довідки про закріплення за останнім спірного елінгу.

Доводи позивача про те, що йому на праві власності належить елінг НОМЕР_1 на підставі рішення Алуштинського міського суду від 23.08.2006 р., колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказане рішення не набрало законної сили. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.02.2013 р. касаційну скаргу ОСОБА_9 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду АР Крим від 16.10.2012 р., якою залишено без змін рішення Алуштинського міського суду від 23.08.2006 р., скасовано і справу передано на новий апеляційний розгляд.

Заперечення позивача проти апеляційних скарг в частині того, що його елінг має інші технічні характеристики, а тому належить йому, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено факт самочинної реконструкції елінгу ОСОБА_7 позивачем ОСОБА_6 Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, технічними паспортами на спірний елінг, а також відповіддю начальника КРП «СМ БРТІ» на звернення ОСОБА_8 від 13.02.2009 р. (а. с. 79 т. 1).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Аналогічні норми набуття права власності були чинними в період дії ЦК УРСР в ред. 1963 р.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені обставини і норми закону, не дав їм належної правової оцінки, відповідно до якої ОСОБА_6 не надав належних та допустимих доказів правомірного набуття права власності на спірний елінг, право власності на який у передбаченому законом порядку у 1995 р. набув ОСОБА_9

При апеляційному перегляді справи встановлено, що суд першої інстанції також допустив порушення норм матеріального права.

Задовольнивши позовні вимоги, суд послався на порушення відповідачами норм ст. ст. 203, 215 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Разом з тим, згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, вказані норми не регулюють відносин з приводу укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1998 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Скасовуючи рішення Малоріченської сільської ради в частині прийняття до експлуатації елінгу ОСОБА_9, суд першої інстанції в рішенні не обґрунтував на не застосував жодної норми матеріального права, яка б регулювала вказані правовідносини та не вказав яким чином це рішення призвело до порушень прав ОСОБА_6, який на той час не мав будь-яких прав на спірне нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою і шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Застосувавши вказані норми ЦК України щодо договору купівлі-продажу елінгу від 04.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд першої інстанції на порушення вимог ст. ст. 213-215 ЦПК України не вказав в чому полягає недійсність цього договору, чим порушені права ОСОБА_6, який не є стороною цього договору, а також не застосував наслідків недійсного правочину.

Враховуючи викладені обставини справи у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, що мають істотне значення, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 повністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що в частині вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення сільської ради рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження, оскільки вказаний спір є підсудним адміністративному суду, колегія суддів відхиляє на таких підставах.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до норм цивільного законодавства є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки ОСОБА_6 вважав, що ухваленим рішенням Малоріченської сільської ради про прийняття до експлуатації елінгу на ім'я ОСОБА_9 порушено його право власності, він обґрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання цього рішення недійсним в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання частково недійсним рішення Малоріченської сільської ради, реєстраційного посвідчення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів