УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/615/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Редько Г.В.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - відокремлений структурний підрозділ «Керченське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання наказу (розпорядження) начальника Керченського пасажирського вагонного депо № 1193/ОС від 10 грудня 2012 року про його звільнення з посади провідника пасажирських вагонів за пунктом 8 статті 36 КЗпП України незаконним та поновлення його на роботі на вказаній посаді з 11 грудня 2012 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював у ДП «Придніпровська залізниця» на посаді провідника пасажирських вагонів на підставі контракту № 271 від 13 травня 2009 року строком дії до 13 травня 2014 року.

26 листопада 2012 року позивач отримав повідомлення про звільнення, а 10 грудня 2012 року був звільнений з роботи. Підставою припинення трудових відносин став акт ревізії Московського центру внутрішнього контролю та аудиту за фактом перевезення 23 листопада 2012 року безквиткових пасажирів у вагоні, черговим провідником якого він був.

З підставами звільнення позивач не погоджується, оскільки під час виконання своїх посадових обов'язків порушень трудових обов'язків він не допускав, в тому числі, не перевозив безквиткових пасажирів 26 листопада 2012 року, акт ревізії сфальсифікований, обставини, викладені в ньому, не відповідають дійсності.

Крім того, при обранні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не враховані вимоги статей 147 та 149 КЗпП України, проігноровано факт наявності у позивача двох малолітніх дітей та тієї обставини, що за час роботи він не допускав порушень трудової дисципліни.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове - по суті позовних вимог.

Так, апелянт посилається на помилковість висновку суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки ревізія була проведена з порушенням встановленого порядку, визначеного Інструкцією начальника пасажирського поїзда, а саме: у відсутність начальника поїзда та(або) провідника штабного вагону; перед началом ревізії ревізори не пред'явили начальнику поїзда необхідні для проведення ревізії документи, що дають право на проведення відповідної перевірки, отже її результати не можуть бути визнані правомірними та такими, що дають підстави для застосування мір відповідальності. Відомості щодо перевезення безквиткових пасажирів не відповідають дійсності. Судом не враховані розбіжності щодо часу проведення перевірок у вагонах поїзду, показання свідків - провідника ОСОБА_7 та начальника поїзда ОСОБА_8 щодо порушення порядку проведення ревізії.

Інших доказів про провезення безквиткових пасажирів, окрім акту перевірки, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність факту безквиткового провозу пасажирів.

Також, суд не врахував, що при обранні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не враховані вимоги статей 147 та 149 КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2002 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу на посаду провідника пасажирських вагонів відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (а.с. 5-9).

13 травня 2009 року з позивачем був укладений контракт № 271 строком дії до 13 травня 2014 року (далі - контракт) (а.с. 10-11).

26 листопада 2012 року позивач був письмово попереджений про розірвання контракту на підставі пункту 17-а і пункту 19 та про звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України внаслідок встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів 23 листопада 2012 року у вагоні № 4 поїзду № 97 сполученням Москва-Керч-Феодосія, (а.с. 12).

Наказом № 1193/ОС від 10 грудня 2012 року позивач був звільнений з посади провідника пасажирських вагонів відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі умов контракту (а.с. 14).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Вирішуючи спір, та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відповідачем проведено з дотриманням норм трудового законодавства та у відповідності до пунктів 17-а та 19 контракту № 271 від 13 травня 2009 року.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

Згідно Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764, провідник пасажирського поїзду (посада на якій працював позивач) входить до даного переліку.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам встановлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту.

Пунктом 17-а контракту, укладеного з позивачем, передбачено, що працівник, може бути звільнений з роботи, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів (а.с. 10-11).

Згідно з п. 19 (18) контракту при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Враховуючи наведені норми закону, оцінюючи умови Контракту, яким передбачені особливі умови відповідальності працівника і припинення дії контракту, підставою для припинення контракту є лише підстави, визначені контрактом, зокрема, й встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Діяльність працівників залізничного транспорту, зокрема, начальника поїзду, провідників, контролерів-ревізорів по контролю пасажирських поїздів регламентована відповідними інструкціями, правилами, положеннями.

Згідно з п. 3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів № ЦЛ-0038», затвердженої наказом Укрзалізниці від 01 вересня 2003 року № 234-Ц, на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у т.ч. безквиткових пасажирів.

Згідно з п. 3.19. Інструкції для провідника пасажирських вагонів міждержавного сполучення, затвердженої на шістнадцятому засіданні Ради по залізничному транспорту 13 вересня 1996 року, ревізія у поїзді і вагонах проводиться тільки у присутності начальника поїзда або провідника штабного вагону.

У пункті 4.1.5 Інструкції для начальника поїзда міждержавного сполучення, затвердженої на шістнадцятому засіданні Ради по залізничному транспорту 13 вересня 1996 року, начальник поїзду при проведенні ревізії контролерами-ревізорами та іншими посадовими особами зобов'язаний перевірити у них наявність відповідних документів на право ревізії, потребувати зареєструватися у рейсовому журналі з зазначенням прізвища, займаної посади, номерів документів на право ревізії, після чого надати необхідне сприяння у проведенні перевірки.

Результати ревізії повинні бути відображені у рейсовому журналі за підписами осіб, що здійснюють перевірку, та начальника поїзда. При розбіжностях начальник поїзда записує свою думку.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції провідника пасажирських вагонів № ЦЛ-0038, ревізія у поїзді та вагонах проводиться у присутності начальника поїзда або провідника штабного вагона та чергового провідника вагона, який перевіряється. При ревізії у вагоні, який він обслуговує, провідник серед іншого зобов'язаний разом із начальником поїзда підписати акт і дати письмове пояснення з приводу виявлених порушень.

Відповідні вимоги містять також положення Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці № 370-ц від 24 червня 2011 року (п.п. 2.93.6); п. 3.5 якої передбачає також, що особи, які виконують контроль,зобов'язані встановити і викласти у акті обставини порушення, прізвища винних працівників, номери документів, що посвідчують їх особистості.

Як слідує з матеріалів справи, 23 листопада 2012 року працівниками Московського центру внутрішнього контролю та аудиту в кількості 5 осіб (прізвища яких та номера службових посвідчень зазначені у акті перевірки), на підставі припису № 092082, проведена ревізія у поїзді № 97 сполученням Москва-Керч-Феодосія, за результатами якої складений акт № 031260 про виявлення двох безквиткових пасажирів у салоні вагону № 4/26651 (плац), черговим провідником якого був позивач, на місцях № 53 та 54 (а.с. 15).

Акт містить дані щодо прізвищ, ініціалів ім'я та по батькові, належність до громадянства України та номера і серії паспортів безквиткових пасажирів. У акті також зазначено, що безквиткові пасажири від уплати проїзду відмовились, надана пропозиція по станції Тула видалити них із поїзду.

Крім того, акт містить підпис начальника поїзду ОСОБА_8 з відміткою про незгоду з актом.

В акті також зазначено, що провідники вагону, одним з яких був позивач, відмовились від підпису акту без вказівки причин (а.с. 15).

Факт перевірки поїзда і його результати відображені також в рейсовому журналі (а.с. 17-20).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що акт перевірки відповідає вимогам вищевказаних інструкцій та положень щодо проведення ревізії.

З матеріалів справи також вбачається, що факт провезення двох безквиткових пасажирів позивачем підтверджений службовим розслідуванням, проведеним відповідачем, результати перевірок були обговорені на оперативних нарадах 26 листопада 2012 року та 07 грудня 2012 року за участю начальника поїзду ОСОБА_8 позивача, та прийнято рішення про звільнення позивача з роботи у зв'язку з порушенням умов контракту (протоколи нарад, а.с.22-26).

Не погоджуючись зі звільненням, та оскаржуючи судове рішення, позивач посилається на порушення ревізорами порядку проведення ревізії, визначеного відповідними положеннями Інструкцій, у зв'язку з чим, з урахуванням також показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, позивач вважає, що результати перевірки не можуть бути визнані правомірними та такими, що дають підстави для застосування мір відповідальності за перевезення безквиткових пасажирів.

Вказані доводи не можуть бути визнані підставами для скасування судового рішення з урахуванням наступного.

Підставою для припинення контракту є лише встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції про доведеність цього факту апелянтом не наведено беззаперечних доказів в його спростування.

Акт перевірки, яким засвідчений цей факт, за своєю формою та змістом відповідає вимогам вищевказаних інструкцій та положень щодо проведення ревізії.

Доводи апеляційної скарги про неврахування пояснень провідника ОСОБА_7 та начальника поїзду ОСОБА_8 при проведенні службового розслідування та їх показань у якості свідків у суді першої інстанції не можуть бути прийняті до уваги у якості безспірного доказу відсутності факту провезення безквиткових пасажирів.

Як слідує з пояснень ОСОБА_7, черговим провідником на час перевірки був позивач, а її взагалі нічого невідомо про перевірку вагону, оскільки за станом здоров'я за час до відправлення поїзду (за розкладом руху відправлення поїзду зі станції Москва о 20 год. 25 хвилин) вона пішла відпочивати, про перевірку дізналася лише о 23 годині від позивача та начальника поїзду.

Пояснення начальника поїзду ОСОБА_8 при проведенні службового розслідування та у суді першої інстанції непослідовні щодо обставин, за яких проводилася перевірка у поїзді, його участі у неї. Акт перевірки, та запис у рейсовому журналі засвідчені підписом начальника поїзду з зауваженням щодо незгоди з актом, проте взагалі не містять будь-яких пояснень з приводу незгоди. У судовому засіданні свідок пояснив, що він настояв на другій перевірці вагону № 4 вже за його участю, проте записів щодо цих обставин акт не містить, як про це не йшлося при наданні особистих пояснень ОСОБА_8 від 26 листопада 2012 року та 07 грудня 2012 року (а.с. 16, 53). Записи у акті, рейсовому журналі, підписані начальником поїзду, та особисті пояснення ОСОБА_8 свідчать про те, що на пропозицію ревізорів підписати акт позивач відмовився без пояснення причин (а.с. 16,19).

Довід апеляційної скарги щодо фальсифікації акту з урахуванням часу перевірки усього поїзду, неможливості перевірки у визначений у акті час (начало перевірки 22 час. та закінчення її у 22 час. 15 хв. (а.с. 15) з урахуванням місця розташування вагону № 4, також не може бути підставою для скасування рішення суду. Час перевірки, визначений у акті, не суперечить даним запису у рейсовому журналі, підписаному начальником поїзду.

Відсутність доказів накладення штрафу на безквиткових пасажирів, що зазначені в акті, також не може беззаперечно свідчити про відсутність факту наявності таких пасажирів у вагоні.

Розірвання контракту на підставі даного пункту не є дисциплінарним стягненням, тому положення ст. ст. 147 та 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються. Відтак, посилання апелянта в цій частині не береться колегією суддів до уваги.

Відтак доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2013 року - залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко Г.В. Редько