УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/123/183/2013Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження: 22-ц/190/2038/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Бондарева Р.В.

Суддів:Яковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М

При секретарі:Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Київський районний відділ у м. Сімферополі Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона зареєстрована та постійно проживає у будинку, який на праві власності належав її матері, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею за вказаною адресою зареєстровані, але не проживають відповідачі. У зв'язку з тим, що відповідачі з моменту реєстрації по теперішній час в спірному будинку не проживають, просила на підставі ст. 71, 72, 107 ЖК України визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним жилим будинком та зобов'язати орган реєстрації зняти їх з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову відносно відповідача ОСОБА_7, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_7 був зареєстрований без згоди власника будинку, відповідач ніколи не проживав у спірному будинку та з 2000 року вибув на постійне місце проживання в іншу країну.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користуватися спірним будинком, в решті не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою заявлено позов на підставі норм ст. 71, 72, 107 ЖК України, які не регулюють вказаних правовідносини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємцями ОСОБА_10 відповідно до заповіту від 06.07.2005 року є її дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які у встановленому законом порядку звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Відповідно до заповіту спадкодавець заповіла 2/3 частки належного їй майна - ОСОБА_6, а 1/3 частку - ОСОБА_8 Як слідує із матеріалів спадкової справи, свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями ще не одержано.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у будинку АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_7 з 04.09.2001 року, який є чоловіком ОСОБА_8

За даними домової книги у спірному будинку зареєстроване місце проживання ОСОБА_6

Частиною 3 статті 10 та статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка просить визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 71, 72, 107 ЖК України, оскільки відповідач у будинку не проживає і ніколи не проживав, зареєстрований та проживає за іншою адресою.

Відповідно до ст. 71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до вказаних норм ЖК України вони регулюють відносини щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, які виникають на підставі договору найму жилого приміщення.

З матеріалів справи убачається, що спірний будинок є об'єктом приватного житлового фонду, а тому норми, на які посилається позивачка, вказаних правовідносин не регулюють.

Враховуючи, що суди розглядають справи в межах заявлених вимог, а з власної ініціативи суд не вправі міняти правову підставу позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 зареєструвався у спірному будинку під час життя колишнього власника ОСОБА_10, а відтак права позивачки, яка є спадкоємицею померлої разом з сестрою, не порушені.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов в межах заявлених вимог та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів

Судді: