№ справа:103/4585/12Головуючий суду першої інстанції:Кошелєв

№ провадження:11/190/644/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Євдокимової В.В.

За участю прокурора

засудженої захисникаОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_4 та її захисника - ОСОБА_5 на вирок Бахчисарайського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Первоуральськ Свердловської області РФ, громадянка України, раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з вироку, ОСОБА_4, 17.07.2012 року, приблизно о 12-30 год. сумісно з матір'ю ОСОБА_7 прийшла до будинку АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_6 із сім'єю. В ході розмови, між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт, а потім відбулася сварка, в ході якої на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин, ОСОБА_4 умисно завдала декілька ударів рукою у груди ОСОБА_6, чим заподіяла потерпілій легкі тілесні ушкодження, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я.

В апеляції засуджена ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого їй злочину.

Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з однобічністю судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку апелянта, обвинувальний вирок суду першої інстанції ґрунтується лише на непослідовних показаннях потерпілої, які об'єктивними доказами по справі не підтверджені. ОСОБА_6 давала показання про нанесення їй ударів в область правої груді, проте в цій частині відповідно до висновку експерта жодних тілесних ушкоджень виявлено не було. Показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки зазначені свідки безпосередніми очевидцями подій не були.

Крім того, cуд першої інстанції при постановленні вироку не прийняв до уваги матеріали, що характеризують особу потерпілої, та стягнута судом на користь ОСОБА_6 сума моральної шкоди є значно завищеною, оскільки не була належним чином обґрунтована потерпілою.

В апеляції захисник засудженої ОСОБА_5 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу закрити.

Свої доводи мотивує однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку апелянта, суд не навів належного обґрунтування чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зовсім без уваги суду залишилися показання засудженої, яка послідовно наполягала, що тілесних ушкоджень потерпілій не наносила та до її будинку не заходила. Вирок суду ґрунтується виключно на непослідовних показаннях потерпілої та свідків з її боку, які безпосередніми очевидцями подій не являлися. Показання ОСОБА_6 в частині локалізації нанесених їй ударів не узгоджуються з висновком експертизи. Судом достовірно не встановлена кількість нанесених потерпілій ударів, їх локалізація та конкретна особа, що їх заподіяла.

Апелянт не погоджується з висновком суду в частині не прийняття до уваги показань свідка ОСОБА_12 як таких, що не відповідають дійсності. У чому саме полягають ці протиріччя судом не зазначено.

Крім того, як вказує апелянт, жалоба потерпілої на момент подання її до суду першої інстанції не відповідала вимогам, встановленим щодо обвинувального висновку.

Заслухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію та апеляцію захисника і в останньому слові просила їх задовольнити, захисника ОСОБА_5, яка підтримала свою апеляцію та апеляцію засудженої, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно та всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, за який вона засуджена, знайшла своє повне підтвердження у ході судового розгляду та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 не визнала та показала, що 17.07.2012 року у її дочки, яка мешкає з батьком ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, був день народження, та вона з матір'ю ОСОБА_7 вирішила поїхати та привітати дочку. Вони купили подарунок та на автомобілі поїхали додому до ОСОБА_4. З будинку вийшла потерпіла. Вона попросила її покликати дочку. ОСОБА_6 відштовхнула її та між ними дійсно відбувся конфлікт, але жодних тілесних ушкоджень потерпілій вона не заподіювала.

Такі показання засудженої у тій частині, що підчас виниклого конфлікту тілесних ушкоджень потерпілій вона не заподіювала, повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що 17.07.2012 року, приблизно о 12-30 год. до неї у будинок увірвалися ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Вони говорили, що прийшли привітати з днем народження дочку ОСОБА_4, якої не було вдома. Вона почала їх виганяти та стала відштовхувати ОСОБА_7, а ОСОБА_4 в цей час завдала їй декілька ударів, у тому числі мобільним телефоном в область грудей. ОСОБА_4 вимагала від неї, щоб вона подзвонила чоловіку та щоб він приїхав. Вона подзвонила до міліції. Почувши це, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 втекли.

При цьому колегія судів не може погодитися з доводами апеляцій засудженої та її захисника про те, що показання потерпілої носили суперечливий характер, в силу чого не можуть бути покладені в основу вироку.

У заяві до правоохоронних органів та у своїх первинних поясненнях від 17.07.2012 року потерпіла дійсно не повно виклала обставини, за яких їй були заподіяні тілесні ушкодження. Проте ці її пояснення не суперечать її більш детальним поясненням від 08.10.2012 року наданим на адресу суду (а.с.15), а згодом і її показанням у судовому засіданні. Та обставина, що потерпіла одразу не конкретизувала механізм нанесення їй ударів та їх послідовність не свідчить про те, що подальші її показання, в яких вона детально виклала обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень засудженою ОСОБА_4, не відповідають дійсності.

Про об'єктивність показань потерпілої ОСОБА_6 свідчать наступні, досліджені судом першої інстанції докази.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що 17.07.2012 року їй зателефонувала ОСОБА_6, яка плакала та просила її прийти до неї додому. Коли вона прийшла до потерпілої, то побачила на її грудях, верхній частині руки та на ногах синьці. ОСОБА_6 пояснила їй, що приходили ОСОБА_4 з матір'ю, хотіли побачити доньку та їх розлютило те, що дівчинки не було вдома.

Свідок ОСОБА_9 також підтвердив, що 17.07.2012 року, після відвідування його будинку засудженою та її матір'ю ОСОБА_7, коли він повернувся додому, побачив на тілі його дружини тілесні ушкодження.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи №31, у ОСОБА_6 дійсно були виявлені тілесні ушкодження у виді синців правого та лівого плеча, лівої молочної залози, лівої гомілки, садна правого та лівого плеча, які утворилися в результаті дії тупого предмету (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, не виключено, за декілька годин до доби до моменту освідування потерпілої, що відповідає терміну, вказаному в описовій частині постанови, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я. (а.с.68-69)

Такі висновки судово-медичної експертизи повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_6 в частині локалізації та механізму нанесених їй ударів, яка також стверджувала, що удари в область грудей їй були нанесені саме засудженою ОСОБА_4

Колегія суддів знаходить безпідставними доводи апеляцій про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, які заперечували факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, свідок ОСОБА_7 є матір'ю засудженої та зацікавлена в результатах розгляду справи, а свідок ОСОБА_12 лише проходила поряд із будинком потерпілої та не могла бачила усіх подій, які відбувалися між жінками. Крім того, їх показання повністю спростовані показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які після зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_4 бачили на тілі потерпілої тілесні ушкодження, та висновком проведеної по справі судово-медичної експертизи, яка факт спричинення цих тілесних ушкоджень належним чином засвідчила.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, правильно кваліфікувавши її дії за ч.1 ст.125 КК України, оскільки такі висновки засновані на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх доказів у справі в їх сукупності.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

У відповідності зі ст.12 КК України вчинений ОСОБА_4 злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості.

За місцем проживання та роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно.

В якості пом'якшуючої покарання обставини суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у справі відсутні обтяжуючі покарання обставини.

Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст.ст.65-67 КК України є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Разом з тим, на переконання колегії судів, є обґрунтованими доводи апелянтів в частині невідповідності стягнутої судом на користь ОСОБА_6 суми моральної шкоди з перенесеними нею душевними стражданнями. Виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, тривалості моральних переживань потерпілої, ступеня вини та матеріального становища засудженої, обставин вчиненого злочину, а також із урахуванням вимог розумності та справедливості обґрунтованою буде сума до стягнення у розмірі 2000 грн.

Істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляції засудженої ОСОБА_4 та її захисника - ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Бахчисарайського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди - змінити.

Зменшити присуджену до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму моральної шкоди до 2000 грн.

В іншій частині вирок Бахчисарайського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_4 - залишити без змін.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Євдокимова В.В.