№ справа:0107/3361/2012Головуючий суду першої інстанції:Гнусарєв
№ провадження:11/0190/1643/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.
СуддівРадіонова І.І., Тіщенко О.І.
За участю прокурораСулейманової Д.Н.
законного представника особи, що вчинило суспільне небезпечне діяння - особи, що вчинило суспільне небезпечне діяння - ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією законного представника особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, ОСОБА_5 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 11 липня 2012 року, яким відносно ОСОБА_6 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, - умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що заподіяла смерть потерпілого, при наступних обставинах.
Так, 4 серпня 2010 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_6, будучи неповнолітнім, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у дворі корпусу (будинку) АДРЕСА_1, навмисне почав наносити ОСОБА_7 множинні удари каменем по обличчю і тілу, в результаті яких ОСОБА_7 заподіяні легкі тілесні ушкодження, середньої ступені тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до загрозливого для життя стану (аспірація крові). В результаті отриманих травм ОСОБА_7 помер.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 11.07.2012 року відносно ОСОБА_6, застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, мотивуючи своє рішення тим, що в ході досудового слідства ОСОБА_6 проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, згідно з висновками якої у ОСОБА_6 виявляється важкий психічний розлад - пропфшізофренія, безперервний тип течії, що перешкоджає йому в даний час і перешкоджало йому на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними, під тимчасово-хворобливому стані на момент інкримінованого йому діяння ОСОБА_6 не перебував, та враховуючи активний тип суспільної небезпеки, ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В апеляції законний представник особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати та відносно ОСОБА_6 постановити виправдувальний вирок.
Свої доводи мотивує тим, що ОСОБА_6 не вчиняв злочину, в силу своєї хвороби - шизофренії підпадав під чужий вплив, узяв провину на себе та звів наклеп на себе в результаті дій працівників міліції.
Апелянт також вказує на те, що працівники міліції не вправі були ОСОБА_6 допитувати у зв'язку з тим, що він є хворою людиною.
Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_7 сам впав пару раз на камінець у зв'язку з тим, що він був у п'яному стані.
Також апелянт вказує на те, що самого ОСОБА_6 та сам факт нанесення ударів ніхто не бачив, а то, що на одязі ОСОБА_6 були знайдені плями крові, на думку апелянта, нічого не доказує, оскільки при огляді трупа були виявлені різані рани, які замазані зеленкою, що, на думку апелянта, могли утворитись на його одязі у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 мешкав з ОСОБА_7
Апелянт також стверджує, що якщо ОСОБА_6 вдарив потерпілого каменем, то кров би бризнула на взуття і на шкарпетки.
Крім того, із апеляції слідує, що двоє свідків у своїх свідченнях вказують на те, що чули чоловічий і жіночий голоси на місці де сталося вбивство.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: законний представник особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, ОСОБА_5 підтримала свою апеляцію; особа, що вчинило суспільне небезпечне діяння, ОСОБА_6 підтримав апеляцію свого законного представника; прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції законного представника особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом відповідає вимогам кримінального, кримінально-процесуального закону та Закону України «Про психіатричну допомогу» і ґрунтується на зібраних, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що до ОСОБА_6 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Такий висновок суду зроблено на підставі наявного у матеріалах справи висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 14 від 17 січня 2011 року, згідно з висновками якої у ОСОБА_6 виявляється важкий психічний розлад - пропфшізофренія, безперервний тип течії, що перешкоджає йому в даний час і перешкоджало йому на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними. Під тимчасово-хворобливому стані на момент інкримінованого йому діяння ОСОБА_6 не перебував (т.1 а.с.158-163).
Згідно ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з вищевказаним висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Із урахуванням наведеного, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для інших осіб, суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_6 примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не вчиняв злочину, в силу своєї хвороби, колегія суддів вважає неспроможними.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у постанові, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_6 вчинив умисно тяжке тілесне ушкодження.
Цей висновок суду підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами справи.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_8, дослідженим судом в порядку ст.306 КПК України, вбачається, що близько 22 години 04.08.2010 року він, як працівник міліції, знаходився на службі і бачив, як двоє чоловіків (молодий і старий), за зовнішнім виглядом нагадують бомжів, йшли від пам'ятника Леніну в сторону будинку № 15 по б. Леніна, через 10-15 хвилин молодий повернувся один, сказавши «батю довів». Ще приблизно через 30 хвилин оперативний черговий повідомив, що у дворі будинку АДРЕСА_1 був виявлений труп літнього чоловіка (т.1 а.с.49).
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_9, показання якого були досліджені в суді в порядку ст.306 КПК України (т.1 а.с.47).
Згідно свідчення свідка ОСОБА_10, близько 22 годин 04.08.2010 року він знаходився на бульварі Леніна в Сімферополі і бачив, як повз нього пройшли двоє чоловіків. Старший не міг йти самостійно, падав, йому допомагав другий чоловік, який йшов з милицею. Хвилин через 15 другий чоловік повернувся один, викинув милицю, знаходився він у сильному емоційному стані (т.1 а.с.40).
Аналогічні показання дали свідок ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, свідчення яких також були досліджені судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України (т.1 а.с.37, 45, 51).
Свідок ОСОБА_14 показала, що 04.08.2010 року, близько 22.45 годині, біля двору свого будинку вона почула гучну розмову двох чоловіків, потім несамовиті крики і стогін. Міліцію викликала вона, що конкретно відбувалося у дворі - вона не бачила, тому вікна її квартири виходять на вулицю (т.1 а.с.54).
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_15, яка пояснила в ході досудового слідства, що в зазначений час вона перебувала в квартирі АДРЕСА_1 і чула з вулиці крики, як їй здалося, чоловіка і жінки. Люди лаялися, можливо, за жіночий голос вона прийняла голос підлітка (т.1 а.с.401-402).
Показаннями свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спростовуються доводи апелянта, про те, що вони чули чоловічий і жіночий голоси на місці де сталося вбивство.
Заподіяння ОСОБА_6 ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, яки призвели до загрозливого для життя стану (аспірація крові), середньої ступені тяжкості та легких тілесних ушкоджень, об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 87-М від 16.09.2010 року (т.1 а.с. 85-88).
Крім того, згідно даного висновку причиною смерті стало черепно-лицьова травма з повним поперечним переломом тіла нижньої щелепи, повним поперечним переломом верхньої щелепи зліва, многооскольчатого перелому лівої виличної кістки, многооскольчатого перелому кісток носа, що ускладнилися аспірацією крові.
Згідно висновку медико-криміналістичної експертизи № 118 від 24.02.2012 року, встановлено: - на шкірному клапті області підборіддя забита рана, яка утворилася в результаті травматичного дії тупого предмета, контактуюча частина якого, найімовірніше, була представлена невираженими збіжними під кутом ребрами. Інші конструктивні особливості травмуючого предмета в пошкодженні не відобразилися. По краях і на стінках пошкодження виявлені одиничні накладення у вигляді частинок темно-сірого і коричневого кольору мінерального походження; - на шкірному клапті лобової області справа, забита рана, яка утворилася в результаті травматичного дії тупого предмета, контактуюча частина якого мала шорстку поверхню і містила невиражене ребро. Забиті рани на шкірних клаптиках підборідній і лобової області потерпілого ОСОБА_7 могли бути заподіяні фрагментом бетону (каменем), представленим на експертизу (т1 а.с.386-396).
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 сам впав пару раз на камінець у зв'язку з тим, що він був у п'яному стані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно висновкам комісійної судово-медичної експертизи № 73 від 17.05.2012 року, наявні захворювання у ОСОБА_6, в тому числі опорно-рухового апарату з їх морфо-функціональними проявами, не є причинами, які б не дозволяли йому в серпні 2010 року піднімати на невелику висоту предмети, вагою близько 10 кг.
Крім того, висновком судово-імунологічної експертизи № 1279 від 01.09.2010 року підтверджується факт наявності на футболці і штанів ОСОБА_6 крові людини, походження крові могло статися від потерпілого ОСОБА_7, походження крові від обвинуваченого ОСОБА_6 - виключається (т.1 а.с.96-100).
Доводи апелянта про те, що працівники міліції не вправі були ОСОБА_6 допитувати у зв'язку з тим, що він є хворою людиною, є необґрунтованими, оскільки допит ОСОБА_6 у якості підозрюваного та обвинуваченого проводився у відповідності з нормами діючого кримінально-процесуального законодавства та згідно з п.5 ч.1 ст.45 КПК України з обов'язковою участю захисника.
Судом першої інстанції вірно вказано, що в діях ОСОБА_6 є ознаки складу злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України та й колегія суддів з цим висновком суду погоджується.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування постанови, в ході апеляційного розгляду не виявлено, постанова суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію законного представника особи, що вчинила суспільне небезпечне діяння, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 11 липня 2012 року, яким відносно ОСОБА_6 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної установи із суворим наглядом, - залишити без зміни.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Тіщенко О.І.