РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2/0124/1942/2012Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження: 22-ц/190/56/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
"22" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Белинчук Т.Г.
Суддів:Ісаєва Г.А. Підлісної І.А.
При секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Атлант» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Атлант» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
01 квітня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Атлант» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 01 травня 2010 року між ним та ПП «Атлант» було укладено трудовий договір, відповідно до якого він зобов'язався виконувати роботу, визначену цим договором, а роботодавець зобов'язувався виплачувати заробітну плату та забезпечити умови праці. Пунктом 9 цього договору було встановлено оклад у розмірі 55000 грн. за період з 01 травня 2010 року до 01 листопада 2010 року, що становить, що місячно 9166 грн. Проте за час виконання ним роботи відповідач не виплачував йому заробітну плату, тому станом на 01 листопада 2010 року виникла заборгованість в розмірі 55000 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральну шкоду яку він оцінює у 5000 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь 55 000 грн. заборгованості із заробітної плати та 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 травня 2011 року та рішення апеляційного суду АР Крим від 27 вересня 2011 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с.117-118 т.1)
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнено з ПП «Атлант» на користь ОСОБА_6 невиплачену заробітну плату за період роботи з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року у розмірі 55 000 грн. Стягнено з ПП «Атлант» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПП «Атлант» ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи рішення про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 55000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що з позивачем укладено трудовий договір від 01 травня 2010 року, він фактично приступив до виконання своїх обов'язків за трудовим договором і виконував їх з 01 травня по 01 листопада 2010 року , про що було відомо власнику ПП «Атлант», проте заробітна плата за фактично виконану роботу сплачена не була.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Проте рішення суду в частині стягнення моральної шкоди ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки суд до спірних правовідносин застосував норми цивільного права. У зв'язку з вказаним, рішення суду в цій частині належить скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 01 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ПП «Атлант» було укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався виконувати роботу, визначену цим договором, а роботодавець ПП «Атлант» зобов'язувався виплачувати заробітну плату та забезпечити умови праці. Пунктом 9 цього договору було встановлено оклад у розмірі 55000 грн. за період з 01 травня 2010 року до 01 листопада 2010 року (а.с. 80-81).
Згідно зі ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
У ході розгляду справи у суді першої інстанції було доведено, що між сторонами було укладено трудовій договір, позивач фактично працював у відповідача, що підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані у суді першої інстанції.
Доказів щодо отримання позивачем заробітної плати за спірний період відповідач не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 55000 грн. за період з 01 травня по 01 листопада 2010 року
У спірний період засновником та директором ПП «Атлант» була ОСОБА_10, яка від ім'я ПП «Атлант» уклала з позивачем ОСОБА_6 трудовий договір від 01 травня 2010 року (а.с. 80-81).
Висновком судової почеркознавчої експертизи КНДІСЕ № 197 від 13 березня 2013 року визначено, що встановити, ким ОСОБА_10 або іншої особою, виконано підпис від імені ОСОБА_10 у трудовому договорі від 14.01.2010 року не виявилося можливим, у зв'язку з тим, що при порівняні досліджуваних підписів зі зразками підпису ОСОБА_10 не була встановлена сукупність збіжних чи розбіжних ознак, достатня для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку досліджуваних підписів. Зазначене пояснюється малим обсягом графічного матеріалу, який міститься у коротких досліджуваних підписах, а також значною варіаційністю підпису ОСОБА_10( а.с. 109-112).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати є правильними, ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають нормам матеріального права, тому в цій частині апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371 КЗпП України.
Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки, колегією суддів встановлена наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин - невиплата заробітної плати, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів врахує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після невиплати заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини по справі, розмір невиплаченої заробітної платі, колегія суддів вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000 грн. В решті позову про стягнення моральної шкоди належить відмовити.
Ураховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в частині стягнення моральної шкоди допустив неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Атлант» задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства «Атлант» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (одна тисяча грн.). В решті позову про стягнення моральної шкоди відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.