Номер провадження № 22-ц/1590/7107/12

Головуючий у першій інстанції Бондаренко

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Процик М.В., Мизи Л.М. ,

при секретарі:Соколенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод в користуванні будинком,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами спільною сумісною власністю подружжя і просив поділити житловий будинок в натурі за запропонованим варіантом, виділивши в його власність приміщення 1-4.1-5,1-6,1-8, веранду літ.е, сарай літ.Н, навіс літ.4, іншу частину виділити у власність відповідача, поклавши на сторони в рівних частках обов'язок по виконанню робіт, пов'язаних з переобладнанням житлового будинку; огорожу, вимощення, колодязь та дворову вбиральню залишити у загальному користуванні. Позивач також просив поділити земельну ділянку, виділивши кожному по 174 кв.м. під огород, 385 кв.м. залишити в спільному користуванні.

Позивач зазначав, що з 26 грудня 1995 року по 1 лютого 2008 року перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. До реєстрації шлюбу відповідач придбала за договором дарування ветхий будинок. На сімейній раді вони вирішили знести ветхий будинок і побудувати новий кам'яний будинок. У 1999 року вони спільною працею та за рахунок сумісних коштів повністю побудували новий будинок і господарчі споруди та мешкали в цьому будинку. Однак у зв'язку з погіршенням шлюбних стосунків і розірванням шлюбу будинок не був зданий до експлуатації.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив задовольнити позов повністю, а також поділити рухоме майно, зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати користуватися будинком, та вселити його в належну йому 1\2 частину будинку, посилаючись на те, що після розпаду сім'ї він був вимушений залишити будинок і проживати у квартирі своїх синів у м.Котовськ. Крім того позивач просив поділити земельну ділянку пропорційно часткам у будинку, визнати за ним право власності на належну йому частину, та стягнути з відповідача на його користь частину понесених ним витрат на проведення експертизи у розмірі 1005 грн. та за ремонт холодильника 1325 грн., який відповідач передала йому в несправному стані.

Заперечуючи проти розподілу житлового будинку, відповідач посилалася на те, що будинок придбаний нею до шлюбу з позивачем, новий будинок побудований під час шлюбу на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, і не зданий до експлуатації, після розірвання шлюбу проживати з позивачем у будинку неможливо.

Відповідач звернулася з зустрічним позовом про поділ рухомого майна.

Справа розглядалася судами неодноразово. Під час розгляду справи сторони дійшли згоди щодо розподілу рухомого майна та позовні вимоги в цій частині відкликали.

Останнім рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У листопаді 2011 року сторони повторно подали до апеляційного суду заяви про залишення без розгляду позовних вимог в частині поділу рухомого майна. Ухвалою апеляційного суду від 30 листопада 2011 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо поділу рухомого майна залишені без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і які правові норми регулюють ці правовідносини.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не мають документів про право власності на житловий будинок, одержаних у встановленому порядку, тому він (будинок) не може бути об'єктом цивільно-правових відносин; позивач не довів своїх позовних вимог.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не засновані на матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Встановлено, що з 26 грудня 1995 року по 1 лютого 2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.(а.с.4 зв.-5)

8 серпня 1993 року, тобто до шлюбу, за договором дарування ОСОБА_3 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 10,6 кв.м. з господарськими спорудами: літня кухня-глиноплетнева, сарай глиноплетневий дощатий, сарай ракушечний, сарай кам'яний сарай кам'яний, вбиральня дощата, огородження штахетне, замощення асфальтове. Інвентаризаційна оцінка будинку 98527 крб.(а.с.28)

Рішенням Куяльницької сільської ради № 16 від 13 січня 1994 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,26 га, у тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення 4 вересня 2008 року і 5 лютого 2009 року ОСОБА_3 одержала державні акти на право власності на земельні ділянки пл.0,10 га та 0,16 га (а.с. 26, 83,150)

Рішенням Куяльницької сільської ради від 25 лютого 1999 року та розпорядженням Котовської райдержадміністрації Одеської області від 14 жовтня 1999 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_2, ОСОБА_3 наданий дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 замість знесеної літньої кухні, виданий будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, наданий дозвіл на здійснення будівельно-монтажних робіт, складений акт виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки осей будівель. (а.с. 246-249) У висновках відділу містобудівництва та архітектури і ЖКГ Котовської райдержадміністрації від 12 лютого 1999 року і 17 травня 1999 року зазначено, що на земельній ділянці знаходиться старий житловий будинок (А), який переводиться у літню кухню, стара літня кухня (Б) йде під знесення і на її місці допускається будівництво нового житлового будинку.(а.с.463,464)

На підставі наданого дозволу та технічних документів сторони знесли літню кухню і на її місці спільною працею, за рахунок сумісних коштів збудували новий кам'яний будинок з верандою та господарські споруди: сарай літ.Н, навіс літ. М, дворову вбиральню літ.О, колодязь, вимощення. У 2005 році була виконана газифікація будинку (а.с.154)

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено сторонами, новий будинок та господарські споруди були повністю побудовані під час шлюбу, і подружжя мешкали разом в цьому житловому будинку. Однак будинок не був зданий до експлуатації через погіршення шлюбних стосунків сторін і розірвання ними шлюбу.

19 травня 2008 року у присутності відповідача ОСОБА_3 проведена судова будівельно-технічна експертиза і експертом встановлено наступне: закінчений будівництвом житловий будинок літ.Е,е,е1, 1999 року побудови, побудований на місці знесеної літньої кухні з прибудовами літ.Б,б,б1. Акти вводу до експлуатації відсутні. Господарські будівлі літ.П,Г,Т,а1 знесені та новозбудовані господарські споруди: кам'яний сарай літ.Н -2004 року побудови, навіс літ.М -2002 року побудови, цегляна дворова вбиральня літ.О -2003 року побудови, замощення, огорожа, колодязь. Згідно висновку експерта від 2 червня 2008 року загальна площа житлового будинку 66,3 кв.м., житлова площа-41 кв.м., відновна вартість житлового будинку і господарських споруд складає 230580 грн., з урахуванням фізичного зносу складає 156160 грн. (а.с.11-24)

На новозбудовані господарські споруди сарай літ.Н, навіс літ.М, вбиральню літ.О ОСОБА_3 отримала висновок відділу містобудівництва та архітектури і ЖКГ Котовської райдержадміністрації та дозвіл на будівництво вже збудованих споруд у березні-квітні 2008 року (а.с.250-251)

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 6 травня 2011 року також встановлено, що житловий будинок літ.Е побудований в 1999 році на місці знесеної літньої кухні з прибудовами літ.Б,б,б1,1950 року побудови. Господарські будівлі 1950 року і 1980 року побудови під лі.П,Г,Т,а1 знесені та новозбудовані господарські будівлі та споруди: кам'яний сарай літ.Н, навіс літ.М, цегляна дворова вбиральня літ.О (а.с.232) Житловий будинок з господарськими спорудами закінчений будівництвом, відповідає вимогам державних будівельних норм і знаходиться в доброму технічному стані, має фізичний знос 15%. В наявності та експлуатуються інженерні мережі: електропостачання, місцева каналізація, водопостачання, газопостачання. Будівництво здійснено в 1999 році, а первинна інвентаризація житлового будинку літ.Е проведена 18 березня 2008 року, введення будинку до експлуатації є можливим. (а.с.241-242).

Таким чином пояснення сторін, письмові та речові докази, висновки судових експертиз, підтверджують, що під час шлюбу сторони перебудували старий будинок і фактично збудували новий будинок з господарськими спорудами. Шляхом перебудування старого будинку, а саме: перебудування літньої кухні в кам'яний житловий будинок площею 66,3 кв.м. і переведення старого житлового будинку площею 10 кв.м. в літню кухню, істотно збільшилась вартість будинку, яка на час придбання складала 98527 крб., а на час виникнення спору -230580 грн. На момент розірвання шлюбу і виникнення спору будинок був вже закінчений будівництвом, експлуатувався сторонами, які мешкали у будинку, однак до експлуатації він не був зданий через погіршення подружніх стосунків.

З висновку експертного дослідження Котовського МБТІ та РОН від 25 жовтня 2012 року видно, що відновна вартість будинку з урахуванням фізичного зносу та індексації збільшується і станом на 1 червня 2012 року складала б 232564 грн. (а.с.468-476)

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.1 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуто нею, ним до шлюбу.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає встановленим, що спірний будинок з господарськими спорудами, хоча і не зданий в експлуатацію, є об'єктом права спільної сумісної власністю подружжя.

Така правова позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року за касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 липня 2011 року і на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року та Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2012 року у справі про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Тому доводи відповідача про те, що побудований під час шлюбу будинок не може бути визнаний спільною власністю подружжя, оскільки він не зданий в експлуатацію, є необґрунтованими. Стаття 331 ЦК України, на яку посилається відповідач, визначає підстави та порядок набуття права власності на новостворені об'єкти незавершеного будівництва. У справі, що розглядається, предметом спору є перебудований будинок як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, і позивач не ставить питання про визнання його права власності на цій будинок в порядку ст.331 ЦК України. Крім того, рішенням апеляційного суду від 8 листопада 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в позові до ОСОБА_3 та Виконкому Куяльницької сільської ради Котовського району Одеської області про визнання права власності на новостворений житловий будинок саме з підстав ст.331 ЦК України.(а.с.203-204) Таким чином неоформлення перебудованого будинку в законному порядку не змінює статус цього майна як набутого у шлюбі, тобто спільного сумісного майна подружжя.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи зруйнувала частину житлового будинку, яка рішенням апеляційного суду від 30 листопада 2011 року була виділена у власність ОСОБА_2, після чого у липні 2012 року звернулася до КП «Котовське МБТІ та РОН» з заявою про проведення поточної технічної інвентаризації житлового будинку та видачі їй технічного паспорта станом на серпень 2012 рік.(а.с.416). Умисне зруйнування ОСОБА_3 спільного сумісного майна подружжя проти волі ОСОБА_2 відповідач не заперечує, і цей факт підтверджується також фотознімками житлового будинку, постановами Котовського ГО ГУМВС України в Одеської області від 2 серпня 2012 року та Котовської міжрайонної прокуратури від 12 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи, а також звітом про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 1 червня 2012 року. ( а.с.414 -423, 449-456, 460, 461-462)

За правилами ст. 65 СК України та ст. 69 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Положення цих норм права припускає існування факту спільної сумісної власності подружжя, розпорядження майном за взаємною згодою, доки не доказано інше кимось з подружжя.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п.30).

За таких підстав апеляційний суд вважає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житловий будинок з господарськими спорудами в цілому, визначений висновками експертиз на час розгляду справи, до зруйнування його частини.

Оскільки відповідач перешкоджає позивачеві користуватися житловим будинком, і це підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.70,71 СК України, ст.372 ЦК України частки майна дружини, чоловіка є рівними. Майно, що є у спільній сумісній власності подружжя ділиться між ними в натурі, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що спірний житловий будинок не зданий в експлуатацію, приміщення, які розташовані в цьому будинку, не визначені в установленому законом порядку, тому здійснити його поділ в натурі за запропонованим варіантом, з вселенням позивача у виділену частину будинку є неможливим. Питання про поділ житлового будинку в натурі може бути вирішено після його здачі до експлуатації.

Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_3 безоплатно отримала земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,26 га (0,10 га для будівництва і 0,16 га для ведення селянського господарства) на підставі рішення Куяльницької сільської ради № 16 від 13 січня 1994 року і згідно з цим рішенням одержала державні акти на право власності на земельні ділянки. (а.с.26,83,85)

Оскільки правовідносини між подружжям щодо спірної земельної ділянки виникли в 1994 році, приватизована ОСОБА_4 земельна ділянка не є спільним сумісним майном подружжя та не підлягає поділу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1325 грн. за ремонт холодильника задоволенню не підлягають, оскільки факт передачі ОСОБА_3 холодильника позивачеві в несправному стані не доведений. Як видно з розписки від 3 квітня 2011 року при добровільному поділі рухомого майна ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 майно, в тому числі холодильник «Норд», і зазначив, що претензій до ОСОБА_3 не має. (а.с.264) До підприємства по ремонту він звернувся лише 7 квітня 2011 року (а.с.263)

Доказів, що під час передачі холодильник був в несправному стані, позивач суду ані апеляційному суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене,колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, недоведені, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, і згідно зі ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь частини судових витрат, пов'язаних з оплатою судових експертиз. Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2011 року оплата експертизи покладена на сторони в рівних частках.(а.с.228) З матеріалів справи вбачається, що оплату експертизи здійснював позивач у розмірі 1891,31 грн.(979,20 грн., і 912,11грн.), і це підтверджується документально.(а.с.265) Тому, на користь позивача підлягають присудженню з другої сторони понесені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 945,65 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати, що будинок АДРЕСА_1, під літ. «Е,е,е1» з господарськими будівлями та спорудами під літ.«Н», літ.«М», літ.«О» є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні будинком.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 945,65 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: М.В. Процик

Л.М. Миза