ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 119/2543/13Суддя у І-й інстанції: І.І.Гаврилюк

Провадження №33/191/68/13 Суддя-доповідач: Караваєв К. М.

29 квітня 2013 року суддя Апеляційного суду АР Крим у м.Феодосії Караваєв К. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Феодосії апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Феодосійського міського суду АР Крим від 02 квітня 2013 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ленінграда РФ, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ПІН НОМЕР_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Феодосійського міського суду АР Крим від 2.04.2013 року ОСОБА_2. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки за те, що 17.03.2013 року о 22 год.00 хв. він, у порушення п.2.9а Правил дорожнього руху України, знаходячись у стані наркотичного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався біля будинку № 86 по вул.Десантників у смт.Коктебель м.Феодосії.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Феодосійського міського суду АР Крим від 2.04.2013 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт ОСОБА_2 мотивує тим, що суддя ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи, а тому висновки суду про його винність не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, приймаючи рішення у справі, суддя взяв до уваги лише докази, на підставі яких він був звинувачений у вчиненні правопорушення. Разом з тим, апелянт вважає, що інкриміноване правопорушення не вчиняв, оскільки на момент управління транспортним засобом не знаходився у стані наркотичного сп'яніння.

Також апелянт зазначив, що у зв'язку з хворобою, він не міг бути присутнім при розгляді справи, а тому 2.04.2013 року о 9-00 год зателефонував на номер 3-01-00 і повідомив про це секретаря Феодосійського міського суду АР Крим, проте суддя розглянув справу за його відсутності, чим порушив вимоги ст.268 КУАП.

24.04.2013 року до апеляційного суду поступило доповнення до зазначеної апеляційної скарзі, у якому ОСОБА_2 просить постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 02.04.2013 року змінити в частині накладання стягнення, призначивши йому стягнення в рамках санкції ч.1 ст.130 КУАП - у виді громадських робіт, посилаючись на те, що внаслідок позбавлення прав керування транспортними засобами він втратить роботу у якості водія такси і позбавить засобів для існування.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, вислухав пояснення правопорушника, який підтримав свої вимоги, що викладені у доповненні до апеляції, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання 2.04.2013 року було проведено з дотриманням вимог ст.ст.245,268,280 КУАП, без участі ОСОБА_2, оскільки про час і місце розгляду справи останній був сповіщений належним чином, а відповідного клопотання про відкладання розгляду справи від нього не надходило.

Висновок судді щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується висновком за результатом його огляду лікарем КП Міська лікарня № 1 (а.с.2), рапортом інспектора ДПС Куляніна С.Н. (а.с.3), довідкою бази «Армор» про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а.с.5).

Вважаю, що на підставі даних доказів суддя, відповідно до вимог ст.252 КУАП, належно чином оцінив їх, правильно дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом таких лікарських препаратів, що зніжують увагу та швидкість реакції.

Огляд правопорушника ОСОБА_2 на стан сп'яніння проводився відповідно до розділу 3 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що зніжують увагу та швидкість реакції.

Будь-яких зауважень щодо порядку проведення медичного огляду не заявляв, при цьому, згідно акту обстеження від 17.03.2013 року, висновок про наркотичне сп'яніння був зроблений лікарем Никифоровим П.К. не лише за результатами лабораторного тесту, а також на підставі дослідження зовнішніх показників стану його здоров'я.

Посилання апелянта на те, що він заявляв клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з його хворобою, не знайшло свого підтвердження, оскільки, згідно листа голови Феодосійського міського суду АР Крим № 16280 від 25.04.2013 року, такого клопотання останнім не заявлялося.

Таким чином, доводи, що наведені в апеляційній скарзі про необґрунтованість визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП, спростовуються матеріалами справи, висновком судді та зібраними доказами.

При вирішенні питання про вид адміністративного стягнення, суддя врахував вимоги ч.2 ст. 33 КУАП та роз'яснення, які містяться в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року, згідно яких, стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та призначив ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у відповідності до санкції ч.1 ст.130 КУАП.

Статтею 294 КУАП передбачено, що у разі зміни постанови в частині накладання стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

З урахуванням викладеного та виходячи з того, що за своїм видом стягнення у вигляді громадських робіт є більш суворим, ніж стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, то, вимоги ОСОБА_2 щодо зміни накладеного стягнення на громадські роботи не відповідають закону.

За таких обставин вважаю, що підстав для скасування постанови судді не убачається, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Феодосійського міського суду АР Крим від 2 квітня 2013 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Караваєв К.М.