КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.10.2008                                                                                           № 9/137

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача – Балан О.С.

від відповідача – 1 КостернийД.О.

 від відповідача – 2   не з’явився

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Житомироблпаливо"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2008

 у справі № 9/137 (Жирнов С.М.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Житомироблпаливо"

 до                                                   Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Фомінська"

              

             

 про                                                  стягнення 1133,36 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ВАТ „Житомироблпаливо” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДТГО „Південно-Західна залізниця” та ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська” про відшкодування вартості нестачі вугілля на загальну суму 1133,36 грн.  

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2008 року у справі № 9/137 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

          Представниками відповідача - 1, 2 надані суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1 встановив наступне:

          04.01.2007 року між позивачем ВАТ „Житомироблпаливо” та ПП «Дніпроенергія» був укладений договір поставки № 20, відповідно до якого останнім було здійснено поставку вугілля марки антрацит АМ 13-25 у кількості 61,4 т.

Вантажовідправником даного вугілля виступив ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Фомінська”, а перевізником ДТГО „Південно-Західна залізниця”. Дане підтверджується залізничною накладною № 49706609 від 10.10.2007 року.

Відповідно до видаткової накладної № 245 від 10.10.2007 року загальна вага нетто повинна складати 61400 кг.

Після прибуття вагону на станцію Знаменка-410006 15.10.2007 року при виявленні заглиблення у вагоні було проведено комісійне переважування вагону, за результатами якого було виявлено недостачу вугілля в кількості 2200 кг.

Позивачем заявлено позов до відповідачів про відшкодування нестачі в даному випадку на загальну суму 1133,36 грн.

Відповідачем -1 до суду першої інстанції була подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача, згідно з п.5 ст. 307, п.5 ст. 315 Господарського кодексу України, п. 134,136 Статуту залізниць України та відмовити в задоволенні позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, зокрема Господарський кодекс України, норми якого у  регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України.

Дане положення стосується і позовної давності.

Частиною 1 статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено  цим кодексом.

Стаття 307 ГК України, а саме частина 5, передбачає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами, іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 136 Статуту залізниць України та ч. 5 ст. 315 ГК України встановлюють шестимісячний строк для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, виходячи з принципу рівності суб’єктів господарювання, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 вказаного вище статуту, а саме з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо.

Отже, враховуючи вище зазначені норми, початок перебігу шестимісячного строку позовної давності в даному випадку відраховується з дня видачі спірного вантажу, а саме з 18.10.2007 року, а отже позовна давність спливає 18.04.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був поданий позов до господарського суду міста Києва про відшкодування вартості нестачі вантажу на загальну суму 1133,36 грн. 21.07.2008 року, тобто з пропуском позовної давності.  

Відповідно до ч.3 ст. 267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Як зазначалося вище, відповідачем -1 по справі при розгляді спору судом першої інстанції подавалася заява про застосування позовної давності.          

      Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивачем по справі клопотання про поважність пропуску позовної давності та можливості її поновлення суду не надавалося.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування вартості нестачі вантажу не підлягають задоволенню, саме на підставі спливу позовної давності.

Стосовно позовних вимог щодо відповідача-2 ТОВ „Центральної збагачувальної фабрики” колегія суддів приходить до наступного.

Так, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем не було вжито заходів по збереженню вантажу, а саме заходи по розрівнянню та ущільненню вантажу.

При цьому скаржник посилається на п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу відповідно до якого перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов’язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу.

Проте, позивачем при цьому не врахована специфіка відвантаженої продукції.

Так, пунктом 4 вказаних вище правил зазначається, що „дрібна фракція” - це частки, розмір яких не перевищує 13 мм., в той час як розмір кусків відвантаженого антрациту АМ-13-25 становить від 13 до 25 мм.

Тобто, в даному випадку ущільнення вугілля такого класу із застосування механічних установок може призвести до пошкодження та зниження класу вугілля, оскільки у ньому з’явиться підвищений вміст фракції менш 13 мм.

Відповідно до пункту 6 Правил  З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу

Пунктом 5 Правил передбачено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою").

На виконання вимог вказаних вище правил, відповідачем було здійснено  захисне маркування верхнього шару вантажу та розрівняння поверхні вантажу і його завантаження нижче бортів на 300 мм.

Тобто, вантаж було розміщено і закріплено належним чином, здійснене захисне маркування, а з боку залізниці під час прийняття вантажу до перевезення зауважень, або претензій з приводу неправильного завантаження вугілля  не було.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю вини відповідача-2 у нестачі вантажу в процесі перевезення у задоволенні позову до відповідача-2 також  необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо” про відшкодування нестачі в сумі 113,36 грн. , а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо”  не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Житомироблпаливо” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва  від 12.08.2008 року у справі № 9/137 – без змін.

2.          Матеріали справи № 9/137 повернути до Господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.