Справа №587/196/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц

Номер провадження 22-ц/788/1005/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.

Категорія - 57

УХВАЛА

24 квітня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Рибалки В. Г., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року

за заявою ОСОБА_2 про зміну, встановлення способу і порядку виконання рішення суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4,

треті особи: Відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури Сумської районної державної адміністрації, Стецьківська сільська рада Сумського району, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області,

про усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и л а:

22 січня 2013 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про зміну, встановлення способу і порядку виконання рішення Сумського районного суду від 25 травня 2011 року.

Зазначав, що цим рішенням суду зобов'язано відповідача ОСОБА_4 знести самочинно збудовані будівлі: гараж «Ж» та кухню «Е» з погрібом «п/г», які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1. Виконавчі листи на виконання зазначеного рішення суду перебували на виконанні у відділі ДВС Сумського РУЮ. 16 липня 2012 року державний виконавець закінчив виконавче провадження в зв'язку з тим, що неможливо виконати рішення суду без участі боржника, а виконавчі листи повернув стягувачу.

У зв'язку з зазначеними обставинами представник позивача просив змінити, встановити спосіб і порядок виконання рішення суду наступним чином: «провести примусове знесення самочинно збудованих будівель: сараю «Ж», кухні «Е» з погрібом «п/г», які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1, відділом ДВС Сумського РУЮ за рахунок боржника ОСОБА_4

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про зміну, встановлення способу і порядку виконання рішення суду за її необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2

По суті ОСОБА_3 доводить, що суд першої інстанції помилково послався, як на підставу для відмови у задоволенні заяви - на встановлений факт узаконення ОСОБА_4 самочинно збудованих будівель, які підлягають знесенню відповідно до рішення суду, та на відсутність у боржника коштів на знесення будівель, оскільки зазначені обставини не можуть впливати на виконання рішення суду, що набрало законної сили.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4 його представник ОСОБА_8 заперечували проти скарги, вважали ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що сарай «Ж», літня кухня «Е» та підвал «п/г», які підлягають знесенню згідно рішення суду від 25 травня 2011 року, на час розгляду судом заяви про встановлення способу і порядку виконання цього рішення суду були зареєстровані у встановленому порядку, а тому не належать до об'єктів самочинного будівництва.

Після вступу згаданого рішення суду в законну силу виконавчі листи були передані позивачу для їх виконання, по них було відкрито виконавче провадження і за постановою державного виконавця ВДВС Сумського РУЮ від 16 липня 2012 року виконавче провадження було закінчено на підставі ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» і виконавчий лист повернутий стягувану.

Згідно копій витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 березня 2013 року сарай «Ж», літня кухня «Е» та підвал «п/г» в теперішній час зареєстровані за ОСОБА_4 в належному йому домоволодінні в АДРЕСА_1 не є самочинним і правові підстави для їх знесення відсутні.

Крім того, однією з основних причин невиконання рішення суду про знесення цих будівель є відсутність у боржника відповідних коштів для виконання цих робіт.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника , то відповідно до вимог п.19 ч.3 ст.11, ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання до правоохоронних органів та має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до вимог ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Під час розгляду справи було встановлено, що боржник ОСОБА_4 як добровільно, так і примусово не виконав рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 травня 2011 року про примусове знесення самочинно збудованих будівель.

Отже, при вирішенні питання про зміну способу чи встановлення іншого способу виконання рішення, суд, зокрема, повинен був з'ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення, чи передбачено законом зміна про яку просить стягувач, проте цього зроблено не було.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського районного суду від 25 травня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 Зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудовані будівлі: сарай «Ж», кухню «Е» з погрібом «п/г», розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1

Після вступу рішення в законну силу виконавчий лист був переданий позивачем для виконання до відділу ДВС Сумського РУЮ.

16 липня 2012 року постановою державного виконавця ВДВС Сумського РУЮ виконавче провадження було закінчено на підставі ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, виконавчий лист повернутий стягувачу.

ОСОБА_4 надав суду витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно якого сарай «Ж», літня кухня «Е» та підвал «п/г» були зареєстровані як складові належного ОСОБА_4 на праві власності об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист виданий судом може бути пред'явлено до примусового виконання протягом року.

За умови задоволення заяви ОСОБА_2, відповідно до ст.369 ЦПК України, суд мав би оформити інший виконавчий лист.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте, всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, судом не було з'ясовано:

на підставі яких документів ДП «БТІ Сумського району» було виготовлено технічний паспорт від 12 грудня 2012 року на житловий будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_4;

на підставі яких документів державним реєстратором реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Сумської області було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на сарай «Ж», літня кухня «Е» та підвал «п/г», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності від 12 березня 2013 року;

чи було відомо посадовим особам ДП «БТІ Сумського району» під час виготовлення технічної документації та державному реєстратору Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Сумської області на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння від 12 березня 2013 року про рішення Сумського районного суду від 25 травня 2011 року, яким зобов'язано ОСОБА_4 знести самочинно збудовані будівлі: сарай «Ж», кухню «Е» з погрібом «п/г», розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1.

За таких обставин, вбачається, що суд першої інстанції порушив встановлений нормами ЦПК України порядок розгляду заяви про зміну, встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Пунктом 3 частини 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду

першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для

його вирішення.

З огляду на зазначене, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 373 ЦПК України зміна способу виконання судового рішення належить до виключної компетенції того суду, який видав виконавчий документ, яким у даному випадку є Сумський районний суд Сумської області.

Законні підстави для задоволення апеляційної скарги в іншій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч.1 ст. 312, ст. ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року скасувати та передати справу на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -