ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 р. (15:52) Справа №801/3425/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - Рубан Я.В., довіреність № 6 від 10.01.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

до Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірним та скасування рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» до Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим про визнання неправомірним та скасування рішення про накладення штрафу та пені.

Заявою від 23.04.2013 року позивач уточнив позовні вимоги в частині номера та дати оскаржуваного рішення, а саме: рішення № 1668 від 11.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано той факт, що несвоєчасна сплата єдиного внеску пов'язана з відсутністю коштів для сплати заробітної плати працівникам підприємства, яка стала результатом шахрайських дій керівництва підприємства. У зв'язку з зазначеним, на думку позивача, за підприємством відсутня вина у несплаті єдиного внеску, що є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 23.04.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду заперечення на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято Пенсійним фондом правомірно у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем суми єдиного внеску, що підтверджується карткою особового рахунку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду в м. Ялта АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати єдиного внеску, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 3 розділу 8 Закону № 2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 27.10.2010 року № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5).

Згідно з п.п.4.3.7 п.4.3 Інструкції № 21-5 платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV цієї Інструкції, або за результатами звірення платника з органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплата доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, становить недоїмку.

Частиною 3 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У відповідності до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно з ч.10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Як свідчать матеріали справи, Управлінням Пенсійного фонду в м.Ялта АР Крим 11.03.2013 року прийнято рішення № 1668 (а.с.7) про застосування до позивача на підставі п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків штрафу у розмірі 567,71 грн. (10% недоїмки) та нарахування пені у розмірі 174,93 грн. (0,1 відсоток суми недоїмки).

Скориставшись наданим правом, позивачем рішення про застосування штрафних санкцій було оскаржено у судовому порядку.

Судом була перевірена наявність в Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, а також відповідність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій нормам чинного законодавства, та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів Пенсійного фонду України , суд має керуватися критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що підставою для його прийняття стала несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Карткою особового рахунку позивача за період розрахунку з 01.01.2013 року по 01.03.2013 року підтверджується, що за позивачем була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Позивач також не заперечував того, що на момент прийняття рішення № 1668 від 11.03.2013 року за підприємством була наявна недоїмка по сплаті єдиного внеску.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач посилається на відсутність за ним вини щодо виникнення заборгованості з єдиного внеску та, як наслідок, відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що рішенням №1668 від 11.03.2013 року на підприємство накладено штраф не в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у відповідності до положень Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Щодо посилання позивача на відсутність коштів для сплати єдиного внеску, то суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За таких умов, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні законні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені згідно з п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відтак, рішення № 1668 від 11.03.2013 року є таким, що прийнято Управлінням Пенсійного фонду у м. Ялта АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи сукупність обставин, встановлених під час розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2013 року оголошено вступну ту резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 26.04.2013 року

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.