УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/2628/13Головуючий суду першої інстанції:Крючков І.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за поданням начальника Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження генерального директора ТОВ «Остап» ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою генерального директора ТОВ «Остап» ОСОБА_6 на ухвалу Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року подання начальника ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим про тимчасове обмеження генерального директора ТОВ «Остап» ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України задоволено частково. Встановлено тимчасове обмеження для ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу для виїзду за кордон до виконання зобов'язань по виконавчим документам. В іншій частині подання відмовлено.
На зазначену ухвалу ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що державним виконавцем не було надано жодного доказу вчинення ним всіх дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та не надано доказів того, що генеральний директор ТОВ «Остап», який не є боржником за виконавчими документами, ухиляється від виконання судових рішень. Також вважає, що подання начальника ВДВС Роздольненського РУЮ у виконавчому провадженні за рішеннями господарського та адміністративного суду, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали подання державного виконавця містять докази того, що керівник боржника - юридичної особи ТОВ «Остап» ухиляється від виконання зобов'язань.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 2 статті 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», статті 377-1 ЦПК України, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
Отже, у сенсі зазначених норм закону застосування такого заходу впливу на боржника як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України обумовлено наявністю навмисно невиконаних ним зобов'язань за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції знаходяться виконавчі документи: наказ № 2-25/9549/2007, виданий 07.09.2007 року Господарським судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Відділення Промінвестбанку в м. Армянск суми у розмірі 4118 грн.; наказ № 2-25/9549/2007, виданий 07.09.2007 року Господарським судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Відділення Промінвестбанку в м. Армянск суми у розмірі 400000 грн.; наказ № 2-29/18547/2006, виданий 09.02.2007 року Господарським судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Роздольненського центру зайнятості суми у розмірі 636,03 грн.; виконавчий лист № 2а-8617/09/9/0170/2006, виданий 18.05.2010 року Окружним адміністративним судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим суми у розмірі 502,91 грн.; наказ № 2-21/8410/2006, виданий 09.06.2006 року Вищим Господарським судом України про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі суми у розмірі 6021,46 грн.; наказ № 2-24/14349/2006, виданий 23.10.2006 року Господарським судом України про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі суми у розмірі 3811,04 грн.; виконавчий лист № 2а-6911/11/0170/25, виданий 19.09.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АР Крим суми у розмірі 346,30 грн.; виконавчий лист № 2а-4502/10/0170, виданий 15.03.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Управління Пенсійного фонду в Роздольненському районі суми у розмірі 1629,81 грн.; наказ № 2-16/9055-2005, виданий 14.08.2006 року Господарським судом України про стягнення з ПАТ «Остап» на користь АКБ «ЧБРР» суми заборгованості у розмірі 466721,55 грн.; виконавчий лист № 2а-3357/12/0170/23, виданий 08.10.2012 року Окружним адміністративним судом АР Крим про стягнення з ПАТ «Остап» на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Роздольненському районі суми у розмір 1094,83 грн.; наказ № 2-29/9799-2008, виданий 28.05.2009 року Господарським судом України про стягнення з ПАТ «Остап» на користь ДП «Кримавтодор» ВАТ»Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» суми у розмірі 101,50 грн.
Постановою державного виконавця виконавчі провадження за зазначеними виконавчими документами об'єднані у зведене виконавче провадження.
ОСОБА_6 є громадянином України, керівником ПАТ «Остап», яке має невиконанні зобов'язання за рішеннями судів. Вважаючи, що боржник ПАТ «Остап» в особі генерального директора ОСОБА_6 ухиляється від виконання рішень суду, начальник ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження, звернувся з поданням до суду про обмеження в праві виїзду за межі України генерального директора ПАТ «Остап» ОСОБА_6
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (пункт 18 частини 3 статті 11 цього Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним поданням, державний виконавець посилався на те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, заходи по погашенню заборгованості не приймаються.
За загальним правилом ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до положення частини 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника ПАТ «Остап» від виконання зобов'язань покладених на нього судовими рішеннями, доведення якого є обов'язкової умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, в матеріалах справи немає. Також судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів, з яких він вважав такий факт встановленим.
Навпаки, наданий ОСОБА_6 суду апеляційної інстанції акт взаємозвірки ТОВ «Остап» та відділу державної виконавчої служби станом на 01.02.2013 р. свідчить про те, що боржник частково погашає заборгованість за виконавчими документами, а тому відсутні докази для висновку, що керівник юридичної особи ухиляється від виконання зобов'язань (а. с. 68).
Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Доводи апеляційної скарги про те, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку передбаченому статтею 377-1 ЦПК України, яка міститься у Главі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів(посадових осіб)» за будь якими виконавчими документами, передбаченими статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України, то стаття 377-1 є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що начальником ВДВС Роздольненського РУЮ не надано доказів того, що генеральний директор ТОВ «Остап» ухиляється від виконання судових рішень.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 312, пунктом 6 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «Остап» ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання начальника Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6 відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів