УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/0109/3843/2012Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.

№ провадження: 22-ц/190/1208/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Бондарева Р.В

Суддів:Яковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М

При секретарі:Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання звільнення незаконним, скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 12.01.1982 р. він працював головним лікарем Сімферопольської стоматологічної поліклініки. Розпорядженням Сімферопольського міського голови від 12.10.2012 р. його було звільнено за п. 1-1 ст. 41 КЗпП України за вчинення винних дій як керівника, у зв'язку з чим заробітна плата виплачувалася несвоєчасно й у розмірах, нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Вважає вказане розпорядження незаконним, оскільки в акті перевірки кадрової і фінансової діяльності поліклініки, який став підставою для його звільнення, висновки не відповідають дійсності. Вказує, що його вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати немає, оскільки бухгалтерія головному лікарю не підпорядкована та є централізованою. Також зазначає, що при звільненні не було враховано його багаторічний стаж бездоганної роботи. У зв'язку з викладеним просив визнати звільнення незаконним та скасувати розпорядження Сімферопольського міського голови від 12.10.2012 р., поновити його на посаді головного лікаря Сімферопольської міської стоматологічної поліклініки, стягнути з Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в акті перевірки кадрової і фінансової діяльності поліклініки зазначено, що виявлені порушення допущені з вини заступника головного лікаря по економічній роботі; в порушення ч. 3 ст.149 КЗпП України він був звільнений без надання письмових пояснень. Також вказує, що суд не прийняв до уваги, що згідно з розділом 5.4 Наказу від 05.10.2005 р. Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» оплата праці стоматологів ортопедів та зубних техніків встановлюється за відрядно-преміальною системою, що означає, що заробітна плата нараховується і виплачується від обсягу виконаних робіт.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, представник Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради просить її відхилити як безпідставну.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

звільнення позивача відбулося за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам поліклініки та оплату в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, що було встановлено актом перевірки від 15.09.2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1982 р. ОСОБА_6 працював на посаді головного лікаря міської стоматологічної поліклініки Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради.

Наказом Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради № 225 від 05.09.2012 р. «Про проведення перевірки» створена комісія з перевірки питань кадрової роботи та фінансової діяльності установ охорони здоров'я, у тому числі міської стоматологічної поліклініки.

Відповідно до висновку акту перевірки від 15.09.2012 року з боку головного лікаря ОСОБА_6 виявлені порушення, що свідчать про втрату контролю при здійсненні фінансової діяльності установи, а також про неналежне виконання посадової інструкції у необхідних обсягах. Так, головним лікарем у порушення ст. 43 Конституції України, ст. ст. 111, 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 24 ЗУ «Про оплату праці» порушені строки виплати заробітної плати працівникам ортопедичного відділення МСП, не нарахована за 8 місяців 2012 р. заробітна плата на загальну суму 324,6 тис. грн. У порушення ст.ст. 3, 9 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 95, 97 КЗпП України ОСОБА_6, який є розпорядником бюджетних коштів, допущена виплата заробітної плати нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати (лікарю-ортопеду ОСОБА_7 - 5,6 %, ОСОБА_8 - відсутні нарахування заробітної плати, ОСОБА_9- 52,45 %).

Листом від 11.10.2012 р. № 2085/06-10 Управлінням охорони здоров'я Сімферопольської міської ради надано ОСОБА_6 акт перевірки від 15.09.2012 р. для ознайомлення та був встановлений строк до 12-00 год. 12.10.2012 р. для усунення виявлених порушень та надання пояснень на ім'я Сімферопольського міського голови Агєєва В.М.

Згідно з положеннями Статуту міської стоматологічної поліклініки, головний лікар призначається та звільняється Сімферопольським міським головою за поданням начальника Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради.

Відповідно до посадової інструкції головного лікаря він здійснює керівництво поліклінікою одноособово, а оцінка його роботи здійснюється управлінням охорони здоров'я Сімферопольської міської ради на підставі аналізу показників діяльності поліклініки.

Наведеним вище актом встановлено вину у виявлених порушеннях заступника головного лікаря ОСОБА_11, яка виконує роботу з економічного обліку у поліклініці та ОСОБА_6, який відповідно до посадової інструкції, статуту здійснює контроль фінансової діяльності, підписує відомості по нарахуванню заробітної плати тощо.

Сімферопольським міським головою 12.10.2012 р. видано розпорядження № 846-к про звільнення ОСОБА_6 з посади. Підставами звільнення є службова записка начальника Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради від 12.10.2012 р. № 2111/06-08 з поданням (клопотанням) про розірвання трудового договору з ОСОБА_6 ( а. с. 47) та акт перевірки кадрової роботи та фінансової діяльності міської стоматологічної поліклініки від 15.09.2012 р. (а. с. 14-26).

Згідно з п. 1.1. ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що заробітна плата лікарів-ортопедів не повинна бути донарахована до мінімальної, оскільки це не передбачено колективним договором та законодавчими актами України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами скарги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з актом перевірки кадрової та фінансової діяльності міської стоматологічної поліклініки від 15.09.2012 р. встановлено, що лікар-ортопед ОСОБА_7 (ставка 0,5) за період з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. працював всі повні місяці за виключенням січня (відпустка), та червня (лікарняний), однак заробітну плату йому нараховано за цей період у розмірі 242,72 грн., що менше на 4109,78 грн. ніж положено навіть від мінімальної зарплати. Тобто заробітну плату ОСОБА_7 одержав у розмірі 5,6 % від мінімуму, встановлено законодавством. Також відповідно до акту перевірки зубному техніку ОСОБА_9 (ставка 0,75) за вказаний період часу нараховано 34245,52 грн. при встановленому мінімумі у розмірі 6528,75 грн., тобто 52,45 % від мінімуму. Зубному техніку ОСОБА_13 (ставка 0,75) за 8 місяців 2012 р. взагалі не нараховано заробітної плати.

Відповідно до умов колективного договору Сімферопольської міської поліклініки для лікарів-ортопедів, зубних техніків встановлено відрядно-преміальну систему оплати труда, а фонд оплати труда зазначеної категорії працівників складається зі спеціальних коштів. Для лікарів відрядна оплата прямо пропорційна ступеню місячного фінансового плану, який затверджується головним лікарем на підставі положень річного фінансового плану ортопедичної служби (а. с. 208-209).

Позивач вважає, що вказані в акті перевірки працівники, які одержали заробітну плату в розмірі, меншому за мінімальний, не мають права на одержання навіть мінімальної зарплати, оскільки зарплата їм нарахована з урахуванням умов колективного договору за фактично виконану ними роботу.

Проте такі доводи суперечать вимогам діючого трудового законодавства.

Частиною 4 ст. 97 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. За частиною 5 цієї статті оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

За змістом ст. 111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

З аналізу зазначеної норми закону убачається, що місячна заробітна плата при невиконанні норм виробітку провадиться відповідно до обсягів фактично виконаної роботи лише у разі вини працівника, в іншому випадку вона не може бути меншою від двох третин тарифної ставки (окладу).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст. 10 цього Кодексу передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Незважаючи на вказані вимоги процесуального закону, позивач, стверджуючи, що вказані в акті перевірки працівники одержували заробітну плату відповідно до обсягу виконаної роботи, не надав належних та допустимих доказів, що невиконання встановленого головним лікарем плану стало саме з вини цих працівників.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вказаним в акті перевірки працівникам стоматологічної поліклініки заробітна плата виплачувала у розмірі не тільки менше, ніж передбачено ст. 111 КЗпП України, тобто у розмірі 2/3 часток від їх посадового окладу, але і менше ніж встановлений законом мінімум.

Пояснення позивача в тій частині, що зубному техніку ОСОБА_13 обґрунтовано не виплачувалася зарплата за 2012 р., оскільки він був на лікарняному, колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно з відомостями табелю обліку робочого часу за січень-березень 2012 р. він був на робочому місці.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, його пояснення свідчать про те, що вказані порушення при нарахуванні та виплаті зарплати припущені свідомо, а тому убачаються його винні дії у порушенні трудового законодавства.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував Лист Федерації незалежних профспілок Криму від 31.10.2012 р. щодо відсутності виявлених порушень (а. с. 40), колегія суддів відхиляє, оскільки діючим трудовим законодавством не визначено строку, протягом якого працівник повинен надати пояснення (ст. 149 КЗпП України). Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було запропоновано надати письмове пояснення по акту від 15.09.2012 р., тобто Управлінням охорони здоров'я виконані вимоги частини 1 ст. 149 цього Кодексу, однак у зазначений термін він їх не подав.

Крім того, відсутність пояснення ОСОБА_6 по виявленим порушенням не може бути підставою для його поновлення на посаді, оскільки він у судовому засіданні має можливість заперечувати проти висновків акту, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 в тій частині, що актом перевірки у виявлених порушеннях встановлена лише вина заступника головного лікаря по економічній роботі ОСОБА_11, оскільки за Статутом поліклініки заступник головного лікаря знаходиться у підпорядкуванні головного лікаря та саме ним призначається на посаду за поданням з начальником управління охорони здоров'я.

Головний бухгалтер відповідно до посадової інструкції також знаходиться у підпорядкуванні головного лікаря поліклініки (а. с. 145), а тому посилання у скарзі на те, що центральна бухгалтерія не знаходиться у його підпорядкуванні, не свідчить про неправильне вирішення спору судом.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на довідку Федерації незалежних профспілок Криму без дати (а. с. 121-122) як на підставу своїх доводів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ОСОБА_6 не є членом профспілок, а повноваження працівників цієї профспілки щодо перевірки питань дотримання фінансового, трудового законодавства в частині нарахування зарплати, виконання фінансових планів поліклініки тощо нічим не підтверджені.

Враховуючи, що актом перевірки встановлено систематичне невиконання вимог трудового законодавства в частині своєчасної і повної виплати заробітної плати працівникам поліклініки, Сімферопольський міський голова в межах своїх повноважень розірвав з ОСОБА_6 трудовий договір на підставі п. 1-1 ст. 41 КЗпП України. Порушень законодавства при звільненні позивача з посади судом першої інстанції не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів

Судді: