УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/2127/13Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Відділу Державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та Громадської організації НТСАЮ «ЮСТІ*С» на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, посилаючись на те, що внаслідок бездіяльності відділу державної виконавчої служби не виконується рішення суду про стягнення з його матері ОСОБА_6 аліментів на його утримання, у зв'язку з чим вважає, що йому завдано морально шкоду у розмірі 1500 грн., яку він просить стягнути солідарно з кожного відповідача.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_8 та Громадська організація НТСАЮ «ЮСТІ*С» подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначають, що суд першої інстанції невірно застосував норми ст.ст. 23, 1166 ЦК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для покладення на відповідачів обов'язку з відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно з ч. 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Положеннями статті 1173 цього Кодексу встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Крім того, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також згідно з пунктом 5 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, обов'язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювача такої шкоди.
Отже, чинне законодавство передбачає можливість стягнення з державної виконавчої служби шкоди (збитків) у випадку невиконання рішення суду з вини державної виконавчої служби, проте за загальними правилами про моральну шкоду, саме на позивача покладається обов'язок доведення всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків (є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків).
Тобто, з наведеного слідує, що відшкодування шкоди може здійснюватися органами державної виконавчої служби, якщо вона заподіяна неправомірними діями останнього, та між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Судом першої інстанції встановлено, що з 27.02.2012 року на виконанні ВДВС Євпаторійського МУЮ в АР Крим знаходиться виконавчий лист № 2-2225, виданий Євпаторійським міським судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 аліментів у розмірі 400 грн. щомісячно на утримання дитини.
Ухвалою Євпаторійського міського суду від 15 серпня 2012 року визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим при виконанні виконавчого листа № 2-2225/2011 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 аліментів - неправомірною і зобов'язано державного виконавця виконати усі необхідні дії, передбачені вимогами Закону України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду від 16.01.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що протягом квітня 2012 року по вересень 2012 року державним виконавцем ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим здійснені заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, направлені запити до КРП «БРТІ м. Євпаторія», ВДАІ м. Євпаторія, ДПІ м. Євпаторія, відділ Держкомзему у м. Євпаторія про наявність у боржника майна, здійснені виходи за його місцем проживання.
Крім того, відповідно до квитанції від 05.03.2012 року боржником сплачено аліменти на користь ОСОБА_8 в сумі 400 грн.
19.07.2012 ОСОБА_6 відкрита картка у Приватбанку на ім'я ОСОБА_8, на яку зараховано 400 грн.
Відповідно до квитанції від 17.09.2012 року боржником сплачено 400 грн. аліментів.
Згідно з розрахунком старшого державного виконавця станом на 01.02.2013 року заборгованість по аліментам ОСОБА_6 складає 5893,33 грн.
26.01.2013 року на банківську картку ОСОБА_8 боржником зараховано 3100 грн.
Таким чином, встановлено, що органами державної виконавчої служби вживалися заходи для забезпечення виконання судового рішення у встановленого Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Посилання апелянта на ухвалу Євпаторійського міського суду від 15 серпня 2012 року, якою визнано протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів з 12.03.2012 року по 12.04.2012 рік для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів того, що зазначена бездіяльність державного виконавця призвела до завдання ОСОБА_8 моральної шкоди.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_6 моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні, оскільки Сімейним кодексом України не передбачено стягнення моральної шкоди з приводу несвоєчасної сплати аліментів та виникнення з вини платника заборгованості по аліментам. Статтею 196 СК України передбачена матеріальна відповідальність по відношенню до винної у несвоєчасній сплаті аліментів особи, яка може бути застосована судом за позовом одержувача аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та Громадської організації НТСАЮ «ЮСТІ*С» відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів