РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/508/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"09" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», у якому просить стягнути на свою користь з відповідача грошові кошти в розмірі 12230,08 грн. та 3769,92 грн. за договором №375897.

Також ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», у якому просить стягнути на свою користь з відповідача грошові кошти в розмірі 65325,73 грн.за договором № 383560.

Вимоги позовів мотивовані тим, що 10 березня 2012 року та 28 квітня 2012 року між нею та ТОВ «Авто Просто» були укладені угоди №375897 та № 383560 відповідно, за якими ТОВ «Авто Просто» зобов'язалося надати позивачу послуги системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. За вказаними угодами на виконання умов договору позивачка внесла відповідачу грошові кошти в сумі 81325,73 грн. Однак, в установлений договором строк позивач виявила бажання щодо розірвання договору, про що повідомила відповідача письмово. Договори, укладені між сторонами розірвали, і позивач на вимогу відповідача направила на його адресу копії платіжних документів про суми внесків. Проте, ТОВ «Авто Просто» в порушенням умов угод суму внесків не повернуло.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 09 липня 2012 року цивільні справи за вказаними позовами були об'єднані в одне провадження (а.с.52).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь позивача 81325,73 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане рішення суду ТОВ «Авто Просто» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що відповідач не був повідомлений про об'єднання провадження по справах, фактично позбавивши відповідача права на подачу заперечень щодо вимог ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором та № 383560 від 28 квітня 2012 року у сумі 65325,73 грн.

На думку апелянта рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки судом не з'ясовані і не встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що після розірвання договору від 10 березня 2012 року, між сторонами 28 квітня 2012 року був укладений договір, і сума внесків за договором від 10 березня 2012 року в розмірі 12 230,08 гривень за заявою позивачки була зарахована за договором від 28 квітня 2012 року у якості авансових платежів. Після розірвання якого на вимогу позивачки відповідачем повертаються грошові кошти за вказаним договором відповідно до його умов, якими передбачені певний порядок і розмір грошових коштів, які підлягають поверненню.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ТОВ «Авто Просто» виконала всі умови передбачені вищезазначеними угодами, укладеними між сторонами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Авто Просто» укладено угоду №375897, за якою ТОВ «Авто Просто» зобов'язалося надати позивачу послуги системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. За вказаною угодою ОСОБА_6 здійснила платежі на користь відповідача у сумі 3769,91 грн. та 12230,08 грн. На підставі заяви ОСОБА_6 від 16 березня 2012 року договір №375897 розірвано.

28 квітня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Авто Просто» була укладена угода № 383560, за якою також ТОВ «Авто Просто» зобов'язалося надати ОСОБА_6 послуги системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля, а ОСОБА_6 в свою чергу зобов'язалася сплачувати внески. На виконання умов зазначеної угоди позивач здійснила такі платежі: вступний внесок 4694,40 грн., а також внески 59305,60 грн., 1325,73 грн.(а.с.45,46). За заявою ОСОБА_6 авансовий внесок за договором №375897 від 10 березня 2012 року був зарахований за угодою № 383560 (а.с.152,154).

За заявою ОСОБА_6 від 08 червня 2012 року договір № 383560 розірвано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону відповідач не повертає грошові кошти за вказаними договорами, які розірвані, що стало підставою для задоволення позову про стягнення грошових коштів в сумі 81325,73 грн.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма закріплена у ст. 16 ЦК України.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою задоволення позову є встановлення порушення невизнання або оспорювання прав позивача.

Як вище встановлено та вбачається зі змісту позовної заяви між сторонами склалися договірні правовідносини і предметом позовних вимог є грошові кошти, передані позивачем на виконання угод №375897 та № 383560 в 10 березня 2012 року та 28 квітня 2012 року відповідно.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст.ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних право та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Повернення всієї суми коштів, внесених на рахунок відповідача за угодою №375897 передбачено п. 13.8. Додатку № 2 до угоди №375897, за умов розірвання угоди з ініціативи ОСОБА_6 протягом семі днів з дня її укладення.

Однак, як вбачається зі штемпелю копії конверту, в якому позивачкою було направлено заяву про розірвання договору №375897, вказана датована позивачкою 16 березням 2012 року була здана на пошту 20 березня 2012 року. Тобто після спливу семі днів з дня укладення між сторонами договору.

Відповідно до п.13.9 Додатку до угоди №375897 якщо Учасник виявить бажання розірвати Угоду після терміну, встановленого в п.13.8, але до того як його Угода буде включена до певної Групи, він повинен повідомити про це Автопросто. У такому випадку угода буде розірвана, але йому не повертається сплачена ним Плата за послуги, пов'язані зі вступом до системи.

Як вбачається з матеріалів справи платіж на суму 3769,91 грн. сплачений як вступний внесок, визначений Додатком № 1 до Угоди №375897.

Таким чином, підстави для повернення відповідачем ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 3769,91 грн., внесених позивачем як плата пов'язана зі вступом до системи, відсутні.

Грошові кошти у розмірі 12230,08 грн., внесені позивачкою за угодою №375897, за заявою ОСОБА_6 були зараховані в якості платежів за угодою № 383560 (а.с.152,154).

Згідно п. 13.1 Додатку № 2 до угоди №383560 учасник, який не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням. Поверненню підлягають Чисті внески.

Пунктом 13.3. Додатку № 2 до угоди №383560 визначено, що суми чистих внесків, що підлягають поверненню, розраховуються відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив про розірвання договору, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди у розмірі двох Цілих Чистих внесків.

Відповідно до п. 13.4 Додатку № 2 до угоди №383560 учасник уповноважує Автопросто щомісяця здійснювати відрахування у розмірі 5% від кожного сплаченого Чистого внески до Фонду для повернення коштів. Кошті Автопросто повертає із Фонду для повернення коштів з дотриманням пріоритетів, визначених п.п. 13.4.1, 13.4.2, 13.4.3.

Пунктом 13.5 Додатку № 2 до угоди №383560 передбачено, що сторони погодили, якщо у Фонді для повернення коштів залишається сума коштів, якої не вистачає для повернення у повному розмірі Учаснику, який розірвав Угоду або з яким Угоду розірвано, і який є наступним відповідно до порядку пріоритетів, то Автопросто повертає йому ці кошти частково за рахунок наявних коштів Фонду для повернення коштів, а решту - за рахунок наступних надходжень коштів до Фонду для повернення коштів.

Договір є обов'язковим для сторін, і позивачкою не оспорений.

Суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, вказані норми закону та той факт, що укладеним між сторонами договором передбачена можливість повернення сплачених чистих внесків учаснику, якій розірвав договір по мірі надходження коштів у Фонд для повернення коштів з дотриманням пріоритетів, визначених п.п. 13.4.1, 13.4.2, 13.4.3.

Таким чином, повернення внесків в обумовленому в договорі порядку та розмірах не є порушенням прав учасника системи АвтоТак, оскільки позивач, підписуючи вказаний договір, добровільно погоджувався на встановлення особливого порядку повернення грошових кошів в разі розірвання укладеного договору, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

Однак, суд першої інстанції вказаних обставин не з'ясував та не звернув уваги на те, що сторони погодили певний порядок повернення грошових коштів сплачених за вказаною угодою, який є обов'язковим для сторін і лише його порушення з боку відповідача є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення грошових коштів.

Проте, матеріали справи фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити факт порушення ТОВ «Авто Просто» порядку повернення грошових коштів позивачу та їх безпідставне утримання, не містять.

Між тим , згідно ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більш того, ТОВ «Авто Просто» надані платіжні доручення щодо повернення ОСОБА_6 частинами внесків відповідно до вищенаведених пунктів Додатку № 2 до угоди №383560, який сторонами не оспорений. Позивачкою не доведені обставини, що відповідач здійснює повернення грошових коштів з порушенням порядку їх повернення, що передбачений умовами договору.

Отже підстави вважати права позивача порушеними відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору в дохід держави, відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року - задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова