№ справа:122/4296/2012Головуючий суду першої інстанції:Лебедь

№ провадження:11/0190/1651/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Тіщенко О.І

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

адвоката - засудженого -ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Виноградова С.В. та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 06 липня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.365 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 (три) роки зі штрафом в доход держави в сумі 10.000 грн.

У відповідності зі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ст.54 КК України призначено додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання капітану міліції.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_6, будучи згідно наказу № 347о/с від 12.08.2011 року оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділення Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання капітана міліції, будучи офіційним представником виконавчого органу державної влади, працівником правоохоронного органу, здійснив умисний злочин при наступних обставинах:

Так, у відповідності зі ст.5 Закону України «Про міліцію», міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

У відповідності зі ст.7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», службова дисципліна ґрунтується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесним, об'єктивним і незалежним від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

У відповідності зі ст.97 КПК України органи дізнання зобов'язані приймати заяви, повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини.

Згідно зі ст.95 КПК України заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву, при цьому заявник попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що зазначається у протоколі.

Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину і відібрати від нього відповідну підписку.

У відповідності з п.2.1 наказу МВС України № 400 від 14.04.04 року прийом заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, незалежно від місця і часу їх вчинення, повноти отриманих даних, а також особистості заявника, здійснюється тим органом внутрішніх справ, до якого надійшло звернення чи повідомлення, цілодобово оперативним черговим. Протокол усної заяви приймається виключно спеціально виділеним працівником у кімнаті для прийому громадян і відразу передається під розпис у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, оперативному черговому для реєстрації.

Відповідно до п.3.4 даного наказу, при реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються у т.ч. явки з повинною, що надійшли в письмовій формі, оперативний черговий на їх лицьовому боці проставляє спеціальний штамп реєстрації заяви і повідомлення про злочин, скоєні чи готуються, в якому вказано назву органу внутрішніх справ, дату реєстрації і порядковий номер реєстраційного запису і прізвище оперативного чергового.

Згідно з п.4.1 розгляд заяв і повідомлень про злочини здійснюється згідно письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ або особи, яка його заміщає, в порядку, встановленому КПК України.

Так, ОСОБА_6 в порушенні вищевказаних нормативних вимог, 22.08.2011 року, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, не маючи жодних підстав, за відсутності відповідної вимогам ст.95 КПК України заяви про скоєння неповнолітнім ОСОБА_8 злочину, явно перевищуючи надану йому владу і службові повноваження, діючи умисно, незаконно доставив у приміщення Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим за адресою м. Сімферополь вул. Футболістів, 20, неповнолітнього - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У порушенні вимог наказу МВС України № 181 від 28.04.09 року згідно якого, особи які не були доставлені до чергової частини, а розбір з ним проводився за межами службових приміщень чергової частини, реєструються в журналі обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніх справ, ОСОБА_6 факт доставки неповнолітнього ОСОБА_8 в зазначеному журналі не відображено, черговий по райвідділу до відома про доставку зазначених громадян не поставлений.

Надалі 22.08.2011 року з 17.00 до 22.30 год., знаходячись в приміщенні службового кабінету № 68 Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_6, діючи всупереч інтересам служби, явно перевищуючи межі наданих йому у відповідності зі ст.11-14 Закону України «Про міліцію» повноважень, безпідставно та протиправно, застосовуючи насильство і болісні дії щодо неповнолітнього ОСОБА_8, що виразилися в зв'язуванні йому рук, в нанесенні ударів руками по обличчю, в тривалому, безперервному принижені особистої гідності неповнолітнього, шляхом висловлювання на його адресу з використанням ненормативної лексики, що принижують людську гідність формулювань, спонукав останнього написати явки з повинною про скоєння ним злочинів.

Крім того, 22.08.2011 року з 18.00 до 22.30 год., знаходячись в службовому кабінеті № 66 Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, не маючи будь-які підстави, за відсутності на розгляді відповідної вимогам ст.95 КПК України заяви про скоєння неповнолітнім ОСОБА_9 злочину, перевищуючи надану йому владу та службові повноваження, діючи навмисно, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на застосуванні насильства і болісних дій відносно неповнолітнього ОСОБА_9, вказав йому встати біля стіни кабінету, потім вдарив останнього долонею правої руки в ліве плече, відштовхнувши при цьому в бік. Після чого, завдав неповнолітньому ОСОБА_9 удар долонею руки по лівій щоці, одночасно підбивши його по правій нозі, від чого останній впав.

Вставши з підлоги, неповнолітній став висловлювати прохання припинити дані дії, проте ОСОБА_6 не реагував на них і знову завдав ще кілька ударів неповнолітньому ОСОБА_9 в обличчя, один з яких в ніс і повторно збив його з ніг. Неповнолітній знову встав з підлоги, після чого ОСОБА_6 завдав декілька ударів потерпілому в живіт. В результаті, зазначених, дій, ОСОБА_6 спонукав малолітнього ОСОБА_9 написати явки з повинною про скоєння ним злочинів спільно з ОСОБА_8

Надалі, продовжуючи перевищувати свої службові обов'язки, у порушення п.2.1 наказу МВС України № 400 від 14.04.04 року, не будучи уповноваженою особою, не будучи оперативним черговим, або підмінною особою, самостійно прийняв явки з повинною неповнолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9, після чого, в порушення п.3.4 наказу МВС України № 400 від 14.04.04 року передав для реєстрації в ЖРЗПЗ Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим не явки з повинною, а рапорту на ім'я начальника райвідділу про отримання свідчень ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Дані факти зареєстровані в ЖРЗПЗ Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим під № 6440, 6441, 6442.

Такі дії ОСОБА_6, спричинили за собою підрив авторитету органів державної влади, що виразилися в невиконанні завдань та обов'язків міліції, передбачених ст.ст.5, 10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», грубому порушенні вимог ст.ст.95, 97 КПК України, положень відомчих наказів МВС України № 181 від 28.04.09 року, № 400 від 14.04.04 року.

В апеляції державний обвинувач, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, прокурор прокуратури Центрального району м. Сімферополя Віноградов С.В., не оспорюючи доведеність винуватості и правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок скасувати, справу направити на новий розгляд.

Свої доводи мотивує тим, що суд при винесенні вироку призначив ОСОБА_6 надмірно м'яке покарання, яке не відповідає суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та особистості засудженого.

На думку апелянта, судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано суспільну небезпеку скоєного злочину, крім того, вчинений ОСОБА_6 злочин є тяжким, відноситься до злочинів у сфері службової діяльності, а також те, що злочин було скоєно у відношенні неповнолітніх, супроводжувалося насильством і застосуванням болісних і ображаючих дій відносно останніх.

Крім того, апелянт вказує на те, що скоївши злочин ОСОБА_6 фактично порушив нормальну діяльність органів правоохоронної влади, тим самим підірвав їх авторитет.

Апелянт також вважає, що призначене покарання з випробуванням ОСОБА_6 не є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.

В апеляції адвокат ОСОБА_11 просить вирок скасувати, справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, припинити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, мотивуючи свої вимоги тим, що в матеріалах справи містяться суперечливі дані про кваліфікацію даного діяння, відсутні або не доказані шкідливі наслідки даного складу злочину, не встановлено суб'єкт злочину, а також у справі відсутні об'єктивні докази за обставинами, пов'язаними з епізодом за участю ОСОБА_8

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: прокурор підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення доводів апеляції адвоката ОСОБА_5; адвокат ОСОБА_11 та засуджений ОСОБА_6 підтримали свою апеляцію та заперечували проти задоволення доводів апеляцій прокурора; після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Віноградова С.В. та апеляція адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи містяться суперечливі дані про кваліфікацію даного діяння колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджений ОСОБА_6 в суді першої інстанції свою вину за пред'явленим обвинуваченням визнав повністю і не оспорював обставини скоєного ним злочину. Пояснював те, що події викладені в пред'явленому обвинуваченні мали місце і відповідають дійсності, про що жалкує. В момент скоєння злочину був тверезий.

Об'єктивність показань засудженого ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9, згідно з якими ОСОБА_6 застосовував до нього недозволені методи з метою отримати зізнання в скоєнні злочинів ним та його товаришем ОСОБА_8 Крім того, пояснив, що ОСОБА_6 наносив йому удари руками по щоках, завдав удар по ногах, від якого потерпілий впав, на прохання припинити побиття не реагував, пізніше зі слів ОСОБА_8 дізнався, що останнього також били, душили, одягали пакет на голову, зв'язували руки скотчем за спиною. Участь у побитті також брав свідок ОСОБА_12, він же і змусив написати явки з повинною, однак більшу частину тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_6 Побиття і недозволені методи відбувалися за відсутності адвоката, батьків. При цьому ОСОБА_12 знав, що потерпілий є неповнолітнім.

Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_6 щодо нього злочину, потерпілий ОСОБА_9 дав і в ході проведення відтворення обстановки та обставин події злочину (т.1 а.с.103-106).

Об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_9 підтверджується протоколами пред'явлення потерпілому фотознімків для впізнання, згідно з якими потерпілий на фотознімку упізнав ОСОБА_6, який 22.08.2011 року бив його в приміщенні Центрального РВ, наносив удари по обличчю, щоках (т.1 а.с.96), та упізнав ОСОБА_12, який 22.08.2011 року доставив його в Центральне РВ (т.1 а.с.97).

Із показань свідка ОСОБА_12 випливає, що він з колегою по роботі ОСОБА_13 доставили ОСОБА_9 в Центральний РВ, де в кабінеті № 66, в ході бесіди з яким були отримані свідчення, в яких він зізнався у скоєні ряду злочинів, про що відібрано з'явлення із зізнанням. Звідки в ОСОБА_9 тілесні ушкодження йому не відомо.

Аналогічні показання щодо доставки потерпілого ОСОБА_9 до Центрального РВ підтвердив і свідок ОСОБА_13

Крім того, об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_9 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14, згідно з якими, 22.08.2011 року її син пішов гуляти і повернувшись близько 23 години та повідомив, що був побитий працівниками міліції, при цьому бачила у сина садно біля вуха, також він скаржився, що в нього болить ніс, при цьому дитина була перелякана. Також син пояснив, що був доставлений працівником міліції ОСОБА_12 в Центральний РВ, де його били разом ОСОБА_12 і ОСОБА_6, били по обличчю, ставили до стіни, збивали з ніг, після чого принесли написанні з'явлення із зізнанням і змусили їх переписати. Також син розповів, що зі слів ОСОБА_8 знає, що останнього також бив ОСОБА_6, ображав, пов'язував руки скотчем.

Такі показання свідка ОСОБА_14 підтверджується її скаргою про вчинення відносно її сина працівниками міліції Центрального РВ протиправних дій з метою отримання явок з повинною, з заподіянням тілесних ушкоджень (т.1 а.с.23).

Доводи апелянта, про те, що у справі відсутні об'єктивні докази за обставинами, пов'язаними з епізодом за участю ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки винуватість ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину щодо потерпілого ОСОБА_8 підтверджується як показаннями самого ОСОБА_6, так і показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та іншими доказами у їх сукупності.

Так, засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив факт вилучення у нього мобільного телефону, що йому ж і належить, на який на його прохання події, які відбуваються, знімав його товариш по службі ОСОБА_12 Зйомка проводилася з метою убезпечити себе від можливих претензій з боку батьків неповнолітнього ОСОБА_8 Підтвердив факт зв'язування скотчем рук неповнолітньому ОСОБА_8

Об'єктивність показань засудженого ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12, з яких випливає, що 21.08.2011 року йому на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_17 і повідомила, що на її сина ОСОБА_8 скаржаться люди про вчинені ним крадіжки. ОСОБА_17 попросила вжити заходів профілактичного характеру до її сина, для того щоб у подальшому, виключити вчинення ним таких проступків.

22.08.2011 року він звернувся до свого старшого колеги ОСОБА_6 і розповів йому про проблему ОСОБА_17 ОСОБА_6 погодився допомогти у вирішенні проблеми. У цей же день у вечірній час, він спільно з ОСОБА_6 привезли ОСОБА_8 до Центрального РВ, в кабінеті № 66 ОСОБА_6 став вести роз'яснювальну бесіду з ОСОБА_8 у присутності його матері.

У цей час він сидів за своїм столом і займався своїми справами, він чув, як ОСОБА_8 став поводитися неадекватно, грубіянив своєї матері і ОСОБА_6, після всього почутого, мама ОСОБА_8 сказала, щоб він поговорив з її сином по-чоловічому аж до жорстких заходів, оскільки вона не може вже терпіти поведінку свого сина, і вийшла з кабінету. Виходячи ОСОБА_17 попередила, що син може повести себе неадекватно, заподіяти шкоду собі та іншим, може вдаритися головою об стіну або кинутися у вікно, після чого ОСОБА_6 з метою запобігання даної ситуації, взяв зі свого столу скотч і перев'язав ОСОБА_8 руки ззаду. Потім ОСОБА_6 дав свій мобільний телефон з вже включеною камерою і сказав знімати бесіду з ОСОБА_8 на той випадок, якщо виникнуть претензії з боку матері. Він суворо виконав вказівки ОСОБА_6 Усі прийняті рішення ОСОБА_6 приймав самостійно, не радився і заздалегідь не попереджав. У результаті зазначених дій ОСОБА_6 були отримані зізнавальні свідчення по ряду скоєних ОСОБА_8 злочинів за участю його друга ОСОБА_9.

Об'єктивність показань засудженого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про реєстрацію в ЖРЗСЗ рапортів ОСОБА_6 про отримання зізнавальних свідчень від ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Про об'єктивність показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_16 свідчать копії матеріалів перевірок № 4540 ЖРЗПРЖ № 6441 від 22.08.2011 року, № 4532 ЖРЗПРЖ № 6440 від 22.08.2011 року та № 4295 ЖРЗПРЖ № 6113 від 10.03.2011 року, до яких долучені явки з повинною, які ОСОБА_6 отримав недозволеними методами від ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (т.1 а.с.204-230).

Крім того, винуватість засудженого ОСОБА_6 у скоєнні злочину підтверджується протоколом огляду мобільного телефону «Samsung» imei НОМЕР_1/, у пам'яті якого в папці «мої файли», є папка «відео», при відкритті якої є наявні файли: «SV_А0004.mp4» розміром 1886кб, при відкритті якого загальною тривалістю 2хв. 54сек. встановлено, що в кадрі знаходиться ОСОБА_6 і потерпілий ОСОБА_8, при цьому руки у потерпілого пов'язані ззаду і ОСОБА_6 здійснює відносно останнього протиправні дії, перевищуючи свою владу, супроводжуючи свої дії насильством над неповнолітнім, а також здійснюючи дії, що ображають особисту гідність ОСОБА_8 (т.1 а.с.231-233).

Поведінка ОСОБА_6, яке відображене на вищевказаному відеозапису прямо вказує на порушення ним вимог ст.5 Закону України «Про міліцію», відповідно до вимог якої міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне і шанобливе ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконанням. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Доводи адвоката про те, що відсутні або не доказані шкідливі наслідки даного складу злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки самі скоєні дії ОСОБА_6 говорять про те, що має місце підрив авторитету органів державної влади. Крім того, ці доводи спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_9, який суду пояснив, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6, його ставлення до працівників міліції як представникам влади, які зобов'язані захищати права і обов'язки громадянина, змінилося в гіршу сторону, що також вказує на наявність таких негативних наслідків, як підрив авторитету органів державної влади.

Також є необґрунтованими доводи апелянта про те, що не встановлено суб'єкт злочину, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_6 будучи згідно наказу № 347о/з від 12.08.2011 року оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділення Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання капітана міліції, будучи офіційним представником виконавчого органу державної влади, працівником правоохоронного органу, фактично виконував свої посадові обов'язки, а саме маючи службове посвідчення, із зазначенням посади, прізвища, ім'я, по батькові, отримуючи зарплату за виконання своїх обов'язків, маючи закріплений за ним робочий кабінет і безпосереднє керівництво, проводив перевірку дослідчих матеріалів, при необхідності відбирав пояснення, доставляв до Центрального РВ громадян для дачі пояснень, приймав процесуальні рішення по відмовним матеріалами, підкорявся внутрішньому розпорядку організації, виконував доручення конкретних посадових осіб.

Крім того, при оцінці дій ОСОБА_6 і його посадового статусу суд першої інстанції також правильно виходив з фактично виконуваних функцій при скоєнні інкримінованих йому діянь, які свідчать про статус посадової особи. Трудові правовідносини ОСОБА_6 характеризуються наступними ознаками: систематичний характер роботи, наявність правовідносин між ГУ МВС України та працівником (ОСОБА_6 ), виконання роботи особисто; виконання роботи по певній посаді і виконання у зв'язку з цим певних функцій; отримання за свою роботу заробітної плати.

Сукупність викладених вище обставин дає суду першої інстанції правильно прийти до висновку, що ОСОБА_6 є суб'єктом складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, оскільки засуджений діяв як посадова особа в інтересах служби, однак незаконними методами, з перевищенням посадових повноважень.

Наведені докази, зокрема, свідчення потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_6 такого злочину, як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих йому повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством і застосуванням болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілих, дій, за відсутності ознак катування, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті в ході досудового слідства і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.365 КК України.

Таким чином, підстав для скасування вироку і припинення провадження у справі, колегія суддів не знаходить.

Доводи прокурора про надмірно м'яке покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_6, колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У відповідності зі ст.12 КК України вчинений ОСОБА_6 злочин відноситься до тяжких злочинів.

Згідно з даними про особу засудженого, ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, непрацездатну дружину, має постійне місце проживання, по якому характеризується позитивно.

Судом першої інстанції також були враховані в якості пом'якшуючих покарання обставин щире розкаяння засудженого ОСОБА_6 у вчиненому, повне визнання своєї провини.

Обтяжуючих покарання обставин у справі не встановлено.

Крім того, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання враховано також думку обох потерпілих, які просили суд не позбавляти ОСОБА_6 волі, претензій до нього не мають.

Виходячи з сукупності всього зазначеного, беручи до уваги конкретні обставини справи, з урахуванням даних про особу засудженого, відсутність судимостей, думку потерпілих, а так само з урахуванням наявності обставин, що пом'якшують покарання, і відсутності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що цілі покарання, зазначені в ст.50 КК України, можуть бути досягнуті без реального перебування засудженого в місцях позбавлення волі при здійсненні контролю за його поведінкою з боку держави, і обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст.ст.75, 76 КК України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, підстав для задоволення апеляції прокурора і скасування вироку, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції державного обвинувача, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, прокурор прокуратури Центрального району м. Сімферополя Віноградова С.В. та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 06 липня 2012 року відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Тіщенко О.І.