УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 122/9218/2012Головуючий суду першої інстанції:Іванов С.С.

№ провадження: 22-ц/190/1992/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Бондарева Р.В.

Суддів:Яковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М

При секретарі:Галіч Ю.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 128038,31 грн., одночасно подавши заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби - РМЗ 531М, р.н. НОМЕР_1, ГАЗ П5 3302 «ГАРЗ», р.н. НОМЕР_2, Toyota Land Cruiser 200, р.н. НОМЕР_3; на 15/100 часток об'єкту нерухомого майна по вул. Красних Зорь 6 в м. Сімферополі, а також на приміщення цеху по виготовленню фарфорових сувенірів під літ. «П» по вул. Генерала Васильєва 32 в м. Сімферополі, посилаючись на те, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на причіп РМЗ 531М, р. н. НОМЕР_1, автомашини ГАЗ П5 3302 «ГАРЗ», р.н. НОМЕР_2, Toyota Land Cruiser 200, р.н. НОМЕР_3; на 15/100 часток об'єкту нерухомого майна по вул. Красних Зорь 6 в м. Сімферополі, а також на приміщення цеху по виготовленню фарфорових сувенірів під літ. «П» по вул. Генерала Васильєва 32 в м. Сімферополі, які належать ОСОБА_7, шляхом заборони відчуження.

На зазначену ухвалу ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду змінити та скасувати арешт відносно автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 15/100 часток об'єкту нерухомого майна по вул. Красних Зорь 6 в м. Сімферополі та приміщення цеху по виготовленню фарфорових сувенірів під літ. «П» по вул. Генерала Васильєва 32 в м. Сімферополі. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції наклав арешт на зазначене майно з порушенням вимог ст. 152 ЦПК України, оскільки він не є власником приміщень цеху по виготовленню фарфорових сувенірів; автомобіль Toyota Land Cruiser 200 перебуває у заставі Банку; будинок по вул. Красних Зорь належить на праві часткової власності, при цьому частки будинку в натурі співвласникам не виділені, тому вважає, що у майбутньому продаж 15/100 часток будинку порушить права другого співвласника.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, що належить відповідачу, шляхом заборони його відчуження іншим особам, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно зі статтею 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом позивач ставить питання про стягнення суми боргу у розмірі 128038,31 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач просив забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача та об'єкти нерухомого майна, власником яких він є, оскільки незастосування заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення (а. с. 6).

З матеріалів справи убачається, що автомашина Toyota Land Cruiser 200 знаходиться у заставі Банку відповідно до Договору застави, укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «Кредо банк» (а. с. 43), тобто залишається власністю відповідача. Чинне цивільне законодавство не містить заборони щодо накладення арешту на заставлене майно, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомашину відповідача. У цьому разі Банк не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, якщо виникне питання про задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

Що стосується доводів скарги про накладення арешту на 15/100 часток об'єкту нерухомого майна по вул. Красних Зорь 6 в м. Сімферополі, а також на приміщення цеху по виготовленню фарфорових сувенірів під літ. «П» по вул. Генерала Васильєва 32 в м. Сімферополі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки незважаючи на скасоване рішення суду про визнання права власності на цех, в реєстрі прав власності відповідач залишається власником цього майна. Крім того, остаточне рішення за його позовом не вирішено. Відносно 15/100 часток об'єкту нерухомого майна, колегія суддів вважає, що у разі поділу майна подружжя, дружина відповідача вправі поставити питання про виділ своєї частки в натурі та виключення її з акту опису та арешту, якщо під час можливого виконання рішення суду про стягнення заборгованості звернення стягнення буде стосуватися саме цього майна.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 214, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів

Судді: