УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 106/11728/2012Головуючий суду першої інстанції:Куликовська О.М.

№ провадження: 22-ц/190/1708/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

27 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Бондарева Р.В.

Суддів:Курської А.Г. М’ясоєдової Т.М.

При секретарі:Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції Комарцевої Дар’ї Ігорівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 січня 2013 року

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Полтавського районного управління юстиції Комарцевої Д.І., посилаючись на те, що на виконанні державного виконавця знаходиться виконавчий лист від 27 серпня 2010 року про стягнення з неї на користь ПАТ «УкрСиббанк» 648065,20 грн. 21 листопада 2012 року вона отримала повідомлення від ВДВС Полтавського РУЮ про проведення виконавчих дій, в якому зазначена сума без врахування вже сплаченого нею боргу. Окрім того, із вказаного повідомлення убачається, що державний виконавець намагався скласти опис та арешт її житлового будинку, що на її думку порушує ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким звернення стягнення на житловий будинок проводиться в останню чергу після опису рухомого майна та окремих земельних ділянок, що належать боржнику. Враховуючи викладене, просила суд визнати дії старшого державного виконавця Комарцевої Д.І. неправомірними та зобов'язати її усунути порушення законодавства України.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 січня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

На зазначену ухвалу ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на те, що ухвала постановлена необґрунтовано. Зокрема зазначає, що державний виконавець не з'ясував фактичну суму заборгованості перед Банком, продовжуючи виконавче провадження по накладенню арешту на її майно на суму значно більшу від фактичної, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушив порядок звернення стягнення на майно боржника, передбачений ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», вчинені в повному обсязі та в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових ) осіб.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень судів здійснюється органами державної виконавчої служби на підставі виконавчих документів, визначених цим законом.

Згідно зі ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний своєчасно і повно здійснювати виконавчі дії. При цьому, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, визначеного в документів на примусове виконання рішення, способом і в порядку, визначеному виконавчим документом.

Права та обов'язки державного виконавця передбачені в статті 11 Закону, в якій вказано, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Згідно з зазначеною нормою Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи по своєчасному і повному виконанню рішення, вказаного в документі на примусове виконання способом і в порядку, які визначені виконавчим документом.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Полтавського РУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3018/2010 від 02.03.2011 року, виданого Євпаторійським міським судом АР Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми заборгованості у розмірі 648065,20 грн.

01.08.2011 року державним виконавцем Комарцевою Д.І. відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику в добровільному порядку виконати рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Оскільки у строк, наданий боржнику для добровільного виконання рішення суду, виконавчий документ не виконано, 07.09.2011 року державним виконавцем направлено запити з метою виявлення майна боржника до Полтавської МДПІ, Полтавського міжрайонного відділення ДАІ, Полтавського БТІ та містобудування, ОАДБ, Микільської сільської ради.

Згідно з відповіддю Полтавського ВРЕР автотранспорт за боржником не зареєстрований.

За даними КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» за боржником на території Полтавського району зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

З інформації Відділу держкомзему у Полтавському районі Полтавської області за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.

20 лютого 2012 року, 12 березня 2012 року та 29 листопада 2012 року з метою опису та арешту належного боржнику майна, державним виконавцем здійснено виїзди за місцем проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1, проте боржник був відсутній, доступу на територію будинку не надано, про що складено відповідні акти державного виконавця.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Згідно з повідомленням АТ «УкрСиббанк» не стягнутий борг згідно з рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим ОСОБА_6 перед Банком станом на 07.03.2012 року складає 125009,65 грн.

Таким чином, оскільки на цю дату рішення суду про стягнення боргу не виконано, 20.12.2012 року державним виконавцем накладено арешт на все належне боржнику рухоме та нерухоме майно в межах суми звернення стягнення 125009,65 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Колегія суддів вважає, що всі дії державного виконавця по виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 суми боргу проведені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не убачається.

Доводи апеляційної скарги щодо не звернення державного виконавця до суду з заявою про роз'яснення рішення суду першої інстанції в частині з'ясування фактичної суми боргу, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, оскільки з такою заявою вправі звернутися сама ОСОБА_6 як сторона по справі. Державний виконавець як учасник виконавчого провадження самостійно приймає рішення щодо реалізації наданих йому повноважень і несе за них відповідальність.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення державним виконавцем порядку звернення стягнення на майно боржника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі вимоги є передчасними, в матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець здійснив заходи щодо реалізації арештованого майна з порушенням закону.

Вимоги апеляційної скарги щодо зупинення виконання рішення суду та відсторонення державного виконавця від виконання службових обов'язків, є необґрунтованими та не засновані на законі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі п. 1 ч. 1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України. колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів

Судді: