У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.08                                                                                       Справа №18/57/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Колодій Н.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Пересаді О.В.,

за участю представників:

позивача: Ведмідь А.Є.  – довіреність № 3/27 від 02.01.2008 року;

відповідача: Дужак М.В. – довіреність № 32 від 04.02.2008 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 р. у справі № 18/57/08

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м. Запоріжжя

до відповідача: Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук,              м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості  в сумі 144498,53 грн.

          Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з  Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук, м. Запоріжжя заборгованості  в сумі 149498,53 грн. за поставлену теплову енергію.

          В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач надав письмове клопотання, в якому просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 144498,53грн., та припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі  5000грн., у зв’язку зі сплатою відповідачем цієї частини заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 р. у справі                      № 18/57/08 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук на користь Концерну  «Міські теплові мережі» 144498 грн. 53 коп. основного боргу. Розстрочено виконання рішення суду на шість місяців рівними частками, а саме: до 15.08.2008 року - 24083,53 грн., до 15.09.2008 року - 24083 грн., до 15.10.2008 року - 24083 грн., до 15.11.2008 року – 24083 грн., до 15.12.2008 року - 24083 грн., до 15.01.2009 року - 24083 грн. Провадження у справі, в частині стягнення 5000 грн. основного боргу, припинено. Стягнуто з Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук 1494,99 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду в задоволеній частині мотивовано тим, що факт порушення умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати у визначений зобов’язанням термін виконаних робіт на суму 149498,53 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні та не заперечується відповідачем. Враховуючи, що відповідач сплатив на користь позивача 5000 грн. заборгованості за договором вже після звернення позивача до суду, судом припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Інститут механізації тваринництва Української академії аграрних наук не погодився з рішенням суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 р. у справі №18/57/08 частково, а саме в частині стягнення з Інституту механізації тваринництва України академії аграрних наук на користь концерну «Міські теплові мережі» 144498 грн. 53 коп.  основного боргу. Розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частками, а саме: до 15.08.2008 року - 24083,53 грн., до 15.09.2008 року - 24083 грн., до 15.10.2008 року - 24083 грн., до 15.11.2008 року – 24083 грн., до 15.12.2008 року - 24083 грн., до 15.01.2009 року - 24083 грн. Задовольнити заяву Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук, а саме: надати розстрочку Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук на один рік та
встановити  спосіб  виконання,  а  саме  стягнути  з  Інституту  механізації тваринництва
Української академії аграрних наук на користь «Міські теплові мережі» 144498,53 грн. в межах надходжень коштів від мешканців будинку за житлово-комунальні послуги за квартплату. Вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що Інститут механізації тваринництва Української академії аграрних наук - бюджетна установа, що отримує кошти виключно з Державного бюджету на фінансування науково-технічних програм та утримання установи. Зазначає, що кошти на утримання об’єктів соціальної сфери загального користування, якими є у даному випадку житловий будинок, в Державному бюджеті не передбачено, а відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання на платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року у справі  №18/57/08 апеляційний розгляд справи призначено на 15.10.2008 року.

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 року у справі № 18/57/08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача  - без задоволення. При цьому посилається на те, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Будівельників, 21-А. Вказує, що Інститут самостійно вирішує питання пов’язані з його господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами та несе відповідальність за свої зобов’язання згідно з чинним законодавством. Вважає, що при наданні відповідачу розстрочки терміном на 6 місяців, суд врахував інтереси як позивача у справі, так і відповідача. Зазначає, що встановлення способу виконання розстрочки шляхом погашення її у межах надходжень коштів від мешканців будинку за житлово-комунальні послуги та квартплату, є таким, що фактично змінює рішення суду по справі в частині оплати розстроченої судом суми основного боргу рівними частинами на протязі шести місяців. Зауважує, що при поданні апеляційної скарги відповідач не зробив жодних посилань на норми матеріального та процесуального права, які були порушені господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення по справі № 18/57/08 від 04.08.2008 року.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1952 від 15.10.2008 року справу №18/57/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Коробка Н.Д., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Представники сторін в судовому засіданні 15.10.2008 року підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

          

          01.09.2006 року між Інститутом механізації тваринництва Української академії аграрних наук (споживачем) та Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (теплопостачальною організацією) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №400460.

Згідно п.1.1 договору, теплопостачальна організація взяла на себе зобов’язання відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді, а споживач взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно п.6.3 договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На підставі умов цього договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води у листопаді 2006 року - березні 2008 року на загальну суму 222713,44грн.

Відповідач сплатив на користь позивача лише 73214,91 грн. за поставлену теплову енергію.

Станом на день звернення позивача до суду із позовом по цій справі, за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 149498,53 грн.

Стягнення з  Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук, м. Запоріжжя  на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району, м. Запоріжжя заборгованості  в сумі 149498,53 грн. за поставлену теплову енергію було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а апеляційну скаргу необґрунтованою, а тому не знаходить підстав для її задоволення, з наступних підстав.

          Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання  господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно п.6.6.1 договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є акт приймання-передачі теплової енергії, підписаний обома сторонами.

          Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, позивач належним чином, у повному обсязі, виконав свої зобов’язання перед відповідачем за договором, відпустивши відповідачу теплову енергію в гарячій воді у період з листопада 2006 року  по березень 2008 року на суму 222713грн.44коп., що підтверджується актами надання послуг та рахунками за відповідні місяці.

          Відповідач, в свою чергу, свої зобов’язання перед позивачем виконував неналежним чином, сплативши вартість відпущеної йому теплової енергії в гарячій воді, за період з  листопада 2006 року  по березень 2008 року, частково, в сумі 73214,91грн.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем на час звернення до суду із позовною заявою було правомірно заявлено до стягнення з відповідача 149498,53 грн.

          Однак, як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду позову в господарському суді першої інстанції, відповідач сплатив на користь позивача 5000,00 грн. із загальної суми спірної заборгованості за договором, що підтверджується банківською випискою від 10.06.2008року.

Отже, предмет спору щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 5000,00грн. відсутній.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. заборгованості,  правомірно припинено господарським судом першої інстанції, у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем склала 144498,53 грн., і ця сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем.  

Згідно ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 144498,53грн.

Слід зазначити, що в цій частині відповідач погоджується із судовим рішенням та не оскаржує його щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідач оскаржує судове рішення у цій справі щодо розстрочення виконання рішення суду.

В частині  розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів також вважає правомірним оскаржуване судове рішення.

Так, згідно п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочки виконання рішення  можуть  бути  конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи  питання  про розстрочку  виконання  рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх  фінансовий стан, ступінь вини відповідача  у  виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці  держави та інші обставини справи. Згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Так, відповідач просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на один рік, та в межах надходжень коштів від мешканців будинку за житлово-комунальні послуги за квартплату, і  вказує на те, що інститут є бюджетною установою і кошти на утримання об'єктів соціальної сфери загального користування у Державному бюджеті не передбачені.

Позивач заперечує проти надання розстрочки виконання судового рішення на один рік.

Як встановлено колегією суддів, станом на 01.09.2008 року заборгованість споживачів теплової енергії у м. Запоріжжі перед позивачем складає більше 83 млн. грн. У зв’язку з недостатньою оплатою населення, за поставлену теплову енергію, станом на 01.08.2008 року позивач заборгував ДК «Газ України» більше 51 млн. грн. Отже, надання розстрочки відповідачу на більший термін призведе до погіршення фінансового стану Концерну «Міські теплові мережі».

До того ж, пунктом 3.7. Статуту  відповідача визначено, що Інститут самостійно вирішує питання пов'язані з його господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами. Пунктом 3.8. Статуту передбачено наступне: інститут несе відповідальність за свої зобов'язання згідно з чинним законодавством. Укладаючи угоди, Інститут може брати на себе тільки такі фінансові зобов'язання, виконання яких забезпечується прибутками від його діяльності. Отже,  відповідач уклавши з  позивачем договір  №400460 від 01.09.2006 року «Купівлі-продажу теплової енергії», узяв на себе фінансові зобов’язання (в частині своєчасної оплати за поставлену теплову енергію), виконання яких було забезпечено прибутками від його діяльності.

Беручи до уваги вищевикладені обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також соціальне значення концерну і початок опалювального сезону, колегія суддів визнала правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача про надання відстрочення виконання рішення та розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частками, а саме: до 15.08.2008 року - 24083,53 грн., до 15.09.2008 року - 24083 грн., до 15.10.2008 року - 24083 грн., до 15.11.2008 року – 24083 грн., до 15.12.2008 року - 24083 грн., до 15.01.2009 року - 24083 грн.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про стягнення  з  Інституту  механізації тваринництва Української академії аграрних наук на користь «Міські теплові мережі» суми заборгованості у розмірі 144498,53 грн. саме в межах надходжень коштів від мешканців будинку за житлово-комунальні послуги за квартплату, слід зазначити, що відповідач не позбавлений права на стадії виконання судового рішення звернутися до господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи,  висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення суду по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

          Судові витрати за позовом (1494грн.99коп. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та апеляційною скаргою (747грн.50коп. державного мита) відносяться на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105  Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький  апеляційний господарський суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук, м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 р. у справі № 18/57/08 – без змін.

  

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Колодій Н.А.  Коробка Н.Д.