У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.10.08 Справа №20/226/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі судового засідання Лола Н.О.
за участю представників сторін:
від військової прокуратури: Чалий М.Г., посвідчення № 033 від 26.09.2008р.;
від позивача Гордієнко В.І., довіреність № 220/994/д від 27.12.2007р.;
від відповідача Пацюк Н.Ю., довіреність № 76 від 14.04.2008р.;
від третьої особи Козлова Т.М., довіреність № 6 від 04.08.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 20/226/08 та апеляційне подання Військового прокурора Дарницького гарнізону, м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2008р. у справі № 20/226/08
за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Міністерство оборони України, м.Київ
до відповідача Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», м.Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіс», м.Кременчук Полтавська область
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2008р. у справі №20/226/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посилання на ст.ст. 560, 561, 563, 565 ЦК України, ч.2 розділу І, п.2 глави 4 розділу ІІ «Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», яке затверджено Постановою Правління національного банку України № 639 від 15.12.2004р. та мотивовано тим, що позивачем не надано письмового підтвердження невиконання з боку ТОВ «Атіс» зобов’язань за договором поставки. Рознарядка, на яку посилається позивач є невід’ємною частиною договору і підписується на момент укладання договору, в якій визначається асортимент, кількість, строки поставки, одержувач Замовника, тобто рознарядка є підставою для здійснення поставки, а не письмовим підтвердженням невиконання ТОВ «Атіс» своїх договірних зобов’язань. У своєму рішенні суд також зазначив, що наступного дня після направлення вимоги банку сплатити суму, позивач направив ТОВ «Атіс» претензію № 241/9/22П про сплату штрафу на підставі п.6.3 договору за не поставку товару. Проте, вказана претензія не була надана відповідачу у підтвердження факту невиконання зобов’язань за договором поставки, незважаючи на те, що листом № 787 від 28.01.2008р. АКБ «Індустріал» просив підтвердити вимоги щодо невиконання зобов’язань постачальником. Про існування претензії позивач ані відповідача, ані суд належним чином не повідомляв.
Військовий прокурор не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційне подання до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлене судом рішення та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити. Заявник апеляційного подання вказує на те, що діючим законодавством чітко не визначено, що таке письмове підтвердження, а тому господарський суд Запорізької області неправильно застосував ч.1 ст.565 ЦК України. Зі змісту банківської гарантії також не вбачається, що є письмовим підтвердженням, зазначає військовий прокурор. Одночасно, скаржник наголошує на тому, що справа розглядалася судом упереджено, без дослідження усіх обставин справи. Військовий прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційному поданні і зазначив, що судом безпідставно відмовлено у позові.
У відзиві на апеляційне подання ТОВ «Атіс» зазначив, що оскаржуваний судовий акт винесений у повній відповідності до норм діючого законодавства, а внесено військовим прокурором апеляційне подання є безпідставним, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення. При цьому, третя особа вказує на те, що однією з умов виконання договірних зобов’язань було затвердження Міністерством оборони України зразку еталону продукції, що обумовлено пунктами 1.2, 2.6, 3.1, 5.2.4, 7.8, 13.1 договору. Однак, Замовник (Міністерство оборони України) не виконав умови наведених пунктів договору, чим унеможливив виконання ТОВ «Атіс» зобов’язань по виконанню умов договору по виробництву і поставки продукції, що надає право ТОВ «Атіс» згідно ч. 3 статті 538 ЦК України зупинити виконання свого обов’язку та відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі. Разом з цим, третя особа зазначає, що посилання військового прокурора на те, що рознарядка є письмовим підтвердженням того, що ТОВ «Атіс» не виконано умови договору є необґрунтованим, оскільки рознарядка не є доказом невиконання третьою особою умов договору, вона є лише додатком і невід’ємною частиною договору поставки, яка була складена та підписана в день укладання договору.
Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у відзиві на апеляційне подання вважає, що апеляційне подання є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи. Відповідно до п.п. 2.2 договору поставки, рознарядка є невід’ємною частиною договору, яка складалася на дату підписання договору, а не на дату виникнення факту невиконання зобов’язання поставки. Крім того, форма рознарядки не містить даних про факт виконання чи невиконання поставки з боку третьої особи. Відповідач зазначає, що документи, які б підтверджували невиконання стороною зобов’язань повинні складатися в односторонньому або двосторонньому порядку і після дати виникнення факту невиконання зобов’язання. Такими документами є претензія з відміткою про відправлення, лист боржника з визнанням чи невизнанням претензії, акт звірки поставки продукції, а також докази відправлення таких документів. 12.01.2008р. позивачем було направлено третій особі претензію № 241/9/22П про сплату штрафу на підставі п.6.3 договору, але відповідачу претензію надано не було, що свідчить про невиконання умов гарантії позивачем. На підставі викладеного, відповідач просить суд апеляційне подання військового прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2008р. відповідач підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційне подання.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.08.2008р. у справі № 20/226/08 апеляційне подання військового прокурора було прийнято та призначено до розгляду на 02.10.2008р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1871 від 02.10.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач) суддів Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А.
За клопотанням сторін та військового прокурора судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційного подання та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 17.04.2007р. між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіс» (Постачальник) було укладено договір № 251/4/3/07/28 про поставку для державних потреб матеріально – технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого, Постачальник взяв на себе зобов’язання поставити речове майно для потреб Замовника, а останній зобов’язався прийняти та оплатити продукцію.
П.10.1 договору сторони обумовили, що договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2007р., а в частині розрахунків до повного їх завершення.
Вартість продукції, передбаченої до поставки, її номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики та інші вимоги до продукції, строки (терміни) виконання договору, визначені у специфікації, яка викладена у п.1.2 цього договору.
Згідно з вказаною специфікацією ТОВ «Атіс» повинно було поставити визначену в ній продукцію у визначеній кількості в ІІІ та ІV кварталах 2007р. (до 15.12.2007р.) на загальну суму 804 000грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.2.2 договору одержувачами продукції є речові бази (склади) Міністерства оборони України згідно з рознарядкою останнього, яка є невід’ємною частиною цього договору, з обов’язковим додержанням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та строків поставки.
Відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка підписана сторонами до договору, ТОВ «Атіс» повинно було здійснити поставку продукції (напівхромові черевики) у ІІІ та IV кварталі 2007р. в загальній кількості 5000пар, одержувачем якої є військова частина А 2788, м.Київ.
П.1.8 розділу 8 договору поставки встановлено, що постачальник забезпечив виконання своїх зобов’язань за цим договором у розмірі 15 % від суми договору коштами (банківська гарантія № 1 від 12.04.2007р.реєстраційний № 1733, видана АКБ «Індустріалбанк» на суму 120 600грн.).
З вказаної банківської гарантії Гарант (відповідач у справі) безвідклично зобов’язався негайно, на першу вимогу, оплатити Міністерству оборони України (Бенефіціар) будь-яку суму в межах 120 600грн. за умови настання наступних випадків: неналежного виконання ТОВ «Атіс» (Принципал) умов договору поставки та при одержанні письмової вимоги оплати або письмового підтвердження того, що ТОВ «Атіс» не виконало умов за договором поставки. В гарантії встановлено, що вона дійсна до 31.01.2008р. включно і автоматично цілком минає, якщо письмова вимога оплати, письмове підтвердження невиконання умов договору або лист – звернення від Принципала про внесення змін до гарантії не будуть у розпорядженні АКБ «Індустріалбанк» до 31.01.2008р.
Відповідно до статей 560, 561 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Ч.2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004р. гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк – гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов’язання банку – гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов’язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов’язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Так, 11.01.2008р. АКБ «Індустріалбанк» було направлено вимогу № 246/34 про перерахування грошових коштів в сумі 120 600грн., яка обґрунтована тим, що станом на 01.01.2008р. Постачальник (відповідач у справі) не виконав своїх зобов’язань за договором поставки, згідно специфікації договору та рознарядки, які він отримав, але не здійснив. Письмовим підтвердженням невиконання умов договору у вимозі зазначено не виконану Постачальником рознарядку.
На вказану вимогу, листом № 787 від 28.01.2008р. (а.с. 14) відповідач повідомив, що Банк – гарант, отримавши вимогу беніфіціара має переконатися в її достовірності та просив підтвердити вимоги щодо виконання або невиконання постачальником своїх зобов’язань згідно договору поставки.
Листом № 493 від 29.01.2008р. відповідач повідомив Міністерство оборони України, що надана до вимоги рознарядка є невід’ємною частиною договору та не може бути доказом неналежного його виконання, у зв’язку з чим, відмови у задоволенні вимоги № 246/34 від 11.01.2008р.
Статтею 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред’являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
Згідно п.2 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціару є достатньою умовою для банку – гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком – гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
П. а) ст.20 Уніфікованих правил Міжнародної торговельної палати для гарантій на першу вимогу 1992р. встановлено, що платіжна вимога повинна бути зроблена у письмовій формі в доповнення до документів, визначеним в самій гарантії, і повинна включати письмову заяву, що міститься або в самому тексті вимоги, або в окремих документах.
Посилання військового прокурора в апеляційному поданні на те, що доказом неналежного виконання договірних зобов’язань ТОВ «Атіс» є рознарядка спростовується тим, що згідно п.2.2 договору поставки рознарядка є лише невід’ємною частиною договору, в якій зазначено найменування продукції, адреси баз та складів одержувачів, кількість продукції та строки поставки. Більш того, рознарядка, як невід’ємна частина договору складалася на момент підписання сторонами договору.
Таким чином, рознарядка не може слугувати належним та допустимим доказом у справі про факт невиконання договірних зобов’язань ТОВ «Атіс», так як моменти укладання рознарядки та невиконання договору третьою особою не співпадають у часі.
Твердження військового прокурора, що діючим законодавством чітко не визначено, що таке письмове підтвердження є безпідставним, оскільки ст.7 ЦК України передбачено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Документи, які б підтверджували невиконання стороною зобов’язань мають бути складені після виявлення факту невиконання зобов’язання.
Матеріали справи (а.с. 105) свідчать проте, що 12.01.2008р. Міністерством оборони України було направлено ТОВ «Атіс» претензію № 241/9/22П про сплату штрафу на підставі п.6.3 договору, але Банку - гаранту (відповідачу) претензію надано не було, тобто, дана претензія є письмовим підтвердженням невиконання зобов’язання третьою особою і як наслідок невиконання позивачем умов банківської гарантії.
Колегія суддів зазначає, що відмова відповідача, яка була викладена у листі № 493 від 29.01.2008р. щодо оплати вимоги позивача, не позбавляло права останнього належним чином виконати умови гарантії та надати документи, які б підтверджували невиконання ТОВ «Атіс» зобов’язань за договором поставки в межах строку дії гарантії, а саме до 31.01.2008р.
Доводи військового прокурора про упереджений розгляд даної справи господарським судом Запорізької області є безпідставними, так як у разі виникнення обставин у позивача, що викликають сумнів про упередженість судді, останній вправі був звернутися у письмовій формі відповідно до ч.3 та ч.4 ст.20 ГПК України про відвід судді, але як свідчать матеріали, цього зроблено не було.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновок суду відповідає цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстав для зміни або скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання Військового прокурора Дарницького гарнізону, м.Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2008р. у справі №20/226/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Мірошниченко М.В. Кричмаржевський В.А.