АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/2079/13 Головуючий 1 інстанції

Справа№2035/5191/2012 Журавель В.А.

Категорія: інші Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплаух Н.Б., Гелашвілі Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Разелев-Ком» (Республіка Молдова) на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року по цивільній справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Разелев-Ком» (Республіка Молдова) про поновлення строку на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання та про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території України,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю(далі ТОВ) «Разелев-Ком» (далі - ТОВ «Разелев-Ком») звернулось до суду із клопотаннями про поновлення строку на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання та про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічної Апеляційної палати Республіки Молдова від 9 лютого 2006 року у справі № 2є-57/06 про стягнення з боржника - відкритого акціонерного товариства «Силові машини-ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» (далі - ВАТ «Силові машини-ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт») - 12 млн. доларів США. В обґрунтування клопотання зазначало, що вказане рішення ухвалено відповідно до вимог діючого законодавства Молдови, набрало чинності і боржником виконано добровільно шляхом часткового погашення боргу у розмірі 5 999 977,62 доларів США.

В обґрунтування поданих клопотань ТОВ «Разелев Ком» посилалось на те, що рішення судової інстанції Республіки Молдови ухвалене відповідно до чинного законодавства Молдови, набрало законної сили, боржником добровільно частково виконане шляхом погашення боргу у розмірі 59 99977,62 доларів США; окрім цього заявник просив поновити строк для пред'явлення судового рішення до примусового виконання, посилаючись на те, що цей строк пропущено з поважних причин, у зв'язку з його перериванням добровільним виконанням, перебування виконавчого документа в органах виконання судових рішень Республіки Молдова.

Зазначивши, що на момент звернення до суду, боржник значиться власником статутного капіталу ТОВ «Силові машини -Україна», що знаходиться за адресою вул. Руставелі, 40, Червонозаводський район м.Харків, Україна та власником 80,60% акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», що знаходиться за адресою: пр. Московський, 10/12, Червонозаводський район м.Харків, стягувач просив прийняти клопотання до розгляду визнати й привести до виконання на території України про примусове стягнення з боржника заборгованих 6000022,38 доларів США.

Товариство зазначало те, що строк виконання зазначеного рішення переривався частковим його виконанням, а також тим, що виконавчий документ знаходився у відділі по виконанню Буюкань Департаменту по виконанню Міністерства юстиції Республіки Молдова, тому просило поновити строк для пред'явлення зазначеного рішення до виконання на території України у зв'язку з тим, що лише у липні 2009 року їм стало відомо про те, що майно відповідача знаходиться на території України.

Представник боржника ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» проти задоволення клопотань заперечував, посилаючись на те, що рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, а враховуючи, що стягувачем клопотання подано після закінчення вказаного строку, то у його задоволенні слід відмовити. Чинним цивільно-процесальним законодавством не передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання. Також представник боржника зауважив, що посилання стягувача на положення Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки дії по виконанню рішення іноземного суду проводилися на території Республіки Молдова, а не на території України. Крім того, представник боржника послався на безпідставність виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території Республіки Молдова, оскільки на території цієї держави у боржника не знаходилося ніякого майна, тому стягувач не мав жодних підстав для пред'явлення виконавчого листа до виконання на території Республіки Молдова. Крім того, боржник 18.12.2006 року перерахував 6 000 000 доларів США в рахунок виконання укладеної 29.11.2006 року мирової угоди, яка вважається виконаною в повному обсязі.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Разелев-Ком» про поновлення строку на пред'явлення до виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території України та відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Разелев-Ком» про визнання та звернення до виконання вказаного судового рішення, що підлягає примусовому виконанню на території України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Разелев-Ком» просить скасувати вказану ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким поновити стягувачу строк на звернення рішення суду Республіки Молдова до виконання та надати дозвіл на його примусове виконання на території України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, враховуючи правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у даній справі, викладену в ухвалах від 3 серпня 2011 року та 28 березня 2012 року, приходить до наступних висновків.

Відмовляючи в задоволенні клопотань ТОВ «Разелев-Ком» про поновлення строку на пред'явлення до виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території України та про надання дозволу на примусове виконання вказаного судового рішення на території України, суд першої інстанції виходив з наступного: стягувачем пропущено трьохрічний строк на пред'явлення іноземного рішення до примусового виконання на території України; у даній справі відсутні поважні причини для поновлення вказаного строку; знаходження виконавчого листа на виконанні виконавчої служби Респубілки Молдова в період з грудня 2008 року по липень 2009 року, укладення мирової угоди, часткове добровільне виконання рішення не є поважними причинами для поновлення чи переривання строків на пред'явлення іноземного рішення до примусового виконання на території України; Арбітражний суд Санкт-Петербурга та Ленінградскьої области двічі відмовляв стягувачу в наданні дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території Російської Федерації; стягувач безпідставно вказує на те, що про наявність майна боржника на території України він дізнався лише у 2010 році; боржник 18.12.2006 року перерахував 6 000 000 доларів США в рахунок виконання укладеної 29.11.2006 року мирової угоди, яка вважається виконаною в повному обсязі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів, іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифіковану Верховною Радою України, кожна із сторін на умовах, передбачених даною Конвенцією, визнає та виконує рішення установ юстиції по цивільним та сімейним справам.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання ним законної сили.

Враховуючи, що рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова по справі №2є-57/06 набуло чинності 01.06.2006 року, тобто строк пред'явлення його до виконання, передбачений ст.391 ЦПК України, закінчився 01.06.2009 року.

Згідно із ст. 67 ЦПК України, процесуальним є строк, в межах якого вчиняються процесуальні дії, і цей строк встановлюється законом або судом.

Відповідно, строк, встановлений в ст. 391 ЦПК України, є процесуальним, оскільки в його межах вчиняється процесуальна дія, а саме подається клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснив, що під визначеним міжнародними договорами України судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений ЦПК. Тому при розгляді зазначених клопотань повинні застосовуватися відповідні інститути ЦПК, які згідно із засадами цивільного судочинства забезпечили б права стягувача та боржника, об'єктивне, правильне і своєчасне вирішення питання.

Статтею 72 ЦПК України встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 3 серпня 2011 року та 28 березня 2012 року зазначив необхідність з'ясування судом при новому розгляді справи поважних причин пропуску строку визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підляає примусовому виконанню.

Відповідно, встановлений ст. 391 ЦПК України строк, протягом якого може бути пред'явлено до виконання на Україні рішення іноземного суду, за наявності поважних причин та відповідного клопотання сторони, може бути поновлено.

Твердження боржника, що чинне законодавство не передбачає можливості поновлення пропущеного строку для пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, не знаходить свого підтвердження.

Роблячи висновки про відсутність поважних причин для поновлення строку на пред'явлення до виконання рішення суду Республіки Молдова, суд першої інстанції виходив з того, що укладення мирової угоди, добровільне часткове виконання рішення суду, знаходження виконавчого листа на виконанні виконавчої служби Респубілки Молдова, відсутність інформації про майно боржника, не свідчать про неможливість ТОВ «Разелев-Ком» звернутися до українського суду із відповідним клопотанням про надання дозволу та примусове виконання рішення іноземного суду у встановлені ст. 391 ЦПК України строки. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що вказані обставини не заважали стягувачу звертатися в 2008 та 2009 роках в Арбітражний суд м. Санкт-Петербурга та Ленінградскьої области з відповідним клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року у справі №2є-57/06 на території Російської Федерації.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо дослідивши всі докази у даній справі, як кожен окремо так і у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06, залишеним без змін рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 01.06.2006 року, з ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» стягнуто на користь ТОВ Разелев-Ком» 12 000 000 доларів США. Зазначене також не заперечується боржником.

Рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 набрало законної сили та підлягає виконанню. Боржник був повідомлений про розгляд справи №2є-57/06 та приймав у ній участь.

28.11.2006 року між стягувачем, боржником та компанією «Jet Business Limited» було укладено мирову угоду по справі №2є-57/06. Відповідно до умов цієї мирової угоди, сторони погодилися, що ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» здійснить оплату на користь ТОВ Разелев-Ком» суми збитків, що складається з вартості двох турбогенераторів, в розмірі 6 000 000 доларів США. Від стягнення залишеної суми збитків в розмірі 6 000 000 доларів США, ТОВ «Разелев-Ком» відмовляється. Оплата вказаної суми здійснюється по вказівці ТОВ «Разелев-Ком» на рахунок компанії «Jet Business Limited». Після отримання компанією «Jet Business Limited» 6 000 000 доларів США, рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 вважається виконаним ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» в повному обсязі.

29.11.2006 року Економічна Апеляційна Палата Республіки Молдова прийняла рішення, яким затвердила вказану мирову угоду від 28.11.2006 по справі №2є-57/06.

Згідно ст. 5 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, сторони можуть здійснити виконання виконавчого документу шляхом укладення мирової угоди.

Відповідно, наявними доказами підтверджується, що вказана мирова угода була укладена сторонами на стадії виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06.

19.12.2006 року ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт», відповідно до мирової угоди від 28.11.2006 по справі №2є-57/06, добровільно частково виконав рішення суду по справі №2є-57/06 та перерахував компанії «Jet Business Limited» 5 999 977,62 доларів США, що не заперечується стягувачем та боржником.

26.06.2008 року Вища Судова Палата Республіки Молдова прийняла рішення, яким скасувала рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 29.11.2006 року про затвердження мирової угоди від 28.11.2006 року по справі №2є-57/06.

Згідно із висновками Комісії з питань права, призначень та імунітету Парламенту Республіки Молдова від 15.12.2010 року Cj10№490 щодо роз'яснень положень законодавства Республіки Молдова, регулюючих питання укладення мирових угод, мирова угода підлягає обов'язковому затвердженню в судовому порядку, а не затверджена судовою інстанцією мирова угода не має юридичної сили.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що перераховані кошти були повернуті ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» після скасування рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова про затвердження мирової угоди. З пояснень сторін встановлено, що повернення перерахованих коштів не було, тому у суду відсутні підстави вважати, що кошти компанії «Jet Business Limited» у розмірі 5 999 977,62 доларів США були перераховані боржником не в рахунок часткового виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06, а з якоюсь іншою метою.

Стаття 79 Виконавчого кодексу Республіки Молдова встановлює, що виконавче провадження закінчується у випадку укладення між боржником та стягувачем мирової угоди.

Аналогічні положення містяться у Законі України «Про виконавче провадження» (ст. 49).

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що перерахування боржником коштів компанії «Jet Business Limited» у розмірі 5 999 977,62 доларів США, свідчить про виконання ним мирової угоди від 28.11.2006 року, а не про виконання рішення суду, а також про те, що стягувач мав право в період дії мирової угоди здійснювати дії по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06, не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству. У ТОВ «Разелев-Ком» не було підстав в період дії мирової угоди з 29.11.2006 року по 28.06.2008 року здійснювати дії по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06.

Також, не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення стягувачем після 28.06.2008 року дій по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 відповідно до вимог Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.

З матеріалів справи вбачається, що після 28.06.2008 року, ТОВ «Разелев-Ком» здійснювалися дії по примусовому виконанню вказаного рішення по справі №2є-57/06 на території Республіки Молдова.

Так, в період з 01.12.2008 року по 13.07.2009 року виконавчий документ по справі №2є-57/06 знаходився на примусовому виконанні у Відділі по виконанню Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова.

На виконання вимог Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначених в ухвалі від 28 березня 2012 року, під час нового розгляду справи, з'ясовано підстави пред'явлення виконавчого листа до виконання на території Республіки Молдова та чи є це поважною причиною пропуску строку для звернення рішення до примусового виконання на території іншої держави.

Згідно із ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи містяться надані стягувачем виконавчий лист по справі №2є-57/06 та заключення Відділу з виконання Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова від 13.07.2009 року про повернення виконавчого листа по виконавчому провадженню №3-217R/09.

Із вказаних документів слідує, що в період з 01.12.2008 року по 13.07.2009 року виконавчий лист по справі №2є-57/06 знаходився на виконанні у Відділі по виконанню Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова.

Відповідно до пояснень стягувача, пред'явлення виконавчого листа по справі №2є-57/06 до примусового виконання на території Респубілки Молдова було обумовлено тим, що у боржника існували правовідносини з резидентами Республіки Молдова, проти чого представник боржника не заперечував, і відповідно, були підстави вважати, що на території Республіки Молдова знаходиться майно боржника.

Статтею 5 Виконавчого кодексу Республіки Молдова встановлено, що стягувач має право вимагати примусового виконання виконавчих документів.

Згідно ст. 54 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, виконавче провадження порушується за заявою стягувача.

Відповідно до ст. 55 Виконавчого кодексу Респубілки Молдова, судовий виконавець відмовляє в прийнятті виконавчого документу до виконання якщо: документ не відноситься до компетенції виконавчого бюро; пройшов строк пред'явлення документу до виконання; документ не оформлений у відповідності з вимогами ст. 16 цього кодексу.

Згідно ст. 61 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, виконання здійснюється судовим виконавцем виконавчого бюро по місце знаходженню боржника або по місце знаходженню його майна.

Відповідно до ст. 9 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, вимоги судового виконавця, пред'явлені в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими нормативними актами, обов'язкові для всіх органів публічної влади, юридичних осіб, посадових осіб та фізичних осіб.

Згідно із ст. 10 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, учасники виконавчого провадження та інші заінтересовані особи, прав чи охоронювані законом інтереси, яких порушені якою-небудь виконавчою дією, можуть оскаржити цю дію у відповідності із законом.

Відповідно до ст. 158 Виконавчого кодексу Респубілки Молдова, дії судового виконавця можуть оскаржити сторони та інші учасники виконавчого провадження, а також треті особи, які вважають, що дії судового виконавця порушили їх охоронюване законом право. Заява про оскарження дій судового виконавця подається в судову інстанцію, в районі діяльності якої розташоване виконавче бюро.

Згідно ст. 39 Виконавчого кодексу Республіки Молдова, учасниками виконавчого провадження являються його сторони, треті особи, представники, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті.

Стаття 40 Виконавчого кодексу Республіки Молдова встановлює, що сторонами виконавчого провадження являються стягувач та боржник.

Згідно ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної від імені України від 22.01.1993 року, документи, видані чи засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції по встановленній формі та скріплені офіційною печаткою на території однієї сторони, приймаються на території іншої сторони без любого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї із сторін розглядаються як офіційні документи, мають на території іншої сторони доказову силу офіційних документів.

Відповідно, у випадку якщо боржник вважав, що виконавче провадження на території Республіки Молдова порушено відносно нього безпідставно, він міг оскаржити вказані дії судового виконавця Відділу з виконання Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова. Однак, докази, які підтверджують незаконність дій судового виконавця Відділу з виконання Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова з виконання виконавчого листа по справі №2є-57/06, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд враховує, що при прийнятті до виконання виконавчого листа по справі №2є-57/06, судовий виконавець Відділу з виконання Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова встановив відсутність підстав для відмови в прийнятті виконавчого документу, передбачених ст. 55 Виконавчого кодексу Республіки Молдова.

Також, суд враховує, що чинне законодавство України не наділяє суди, що діють на території України, компетенцією здійснювати перевірку законності дій судових виконавців, що діють на території Республіка Молдова.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що пред'явлення виконавчого листа по справі №2є-57/06 до виконання в виконавчу службу Республіки Молдова було безпідставним.

Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.

1.Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2)частковим виконанням рішення боржником;

3)наданням судом який видав виконавчий документ відстрочки або розстрочки

виконання рішення.

2.Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку до нового строку, не зараховується.

3.У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною що до звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно із ст. 53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної від імені України від 22.01.1993 року, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додається документ, що підтверджує часткове виконання рішення.

Стаття 394 ЦПК України визначає, що до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додається документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше).

Відповідно до ст. 8 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної у м. Києві 20.03.1992 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року №2889-XII, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додається виконавчий документ.

Виходячи із наведеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовив у задоволені клопотання про поновлення строку ТОВ «Разелев-Ком» для пред'явлення рішення до примусового виконання на території України в порушення вимог Конституції України(ч.3ст.8,ч.1ст.9,ч.1ст.22,ч.1,2,4ст.55) та діючого законодавства, тобто судом першої інстанції порушено право ТОВ «Разелев-Ком»на на доступ до правосуддя, а також належним чином не дотримана певна процесуальна процедура в ході розгляду вищевказаного клопотання.

Строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником. Після переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання перебіг строку починається спочатку, а час що минув до переривання строку до нового строку не зараховується(ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»).

Матеріалами справи підтверджено, що боржник ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» добровільно частково виконував рішення Економічної Апеляційної палати Республіки Молдова від 9 лютого 2006 року, тому строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривався з поважних причин і його перебіг почався спочатку після часткового виконання рішення суду та чіткого встановлення стягувачем місця знаходження боржника з його державною реєстрацію.

За таких обставин, судова колегія вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що факт знаходження виконавчого листа по справі №2є-57/06 на виконанні в виконавчій службі Республіки Молдова не свідчить про наявність підстав для поновлення строку, оскільки саме виконавчий лист є тим документом, який може підтвердити чи спростувати часткове виконання рішення суду і обов'язкове надання якого вимагає діюче законодавство. Крім того, діюча Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року прямо передбачає необхідність подання виконавчого документу разом із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Відповідно, приведені обставини свідчать, що в зв'язку з знаходженням виконавчого листа по справі №2є-57/06 в період з 01.12.2008 року по 13.07.2009 року на виконанні у Відділі з виконання Буюкань Департаменту з виконань Міністерства юстиції Республіки Молдова, ТОВ «Разелев-Ком» не мало можливості здійснювати дії по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території України.

Також, не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що є безпідставними посилання стягувача щодо отримання у 2010 році інформації відносно майна, яке належить боржнику та знаходиться на території України.

Згідно із ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з цього, суд вважає, що наявні в матеріалах справи витяги із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців належним чином підтверджують факт отримання стягувачем інформації відносно майна, яке належить боржнику та знаходиться на території України, в 2010 році.

Згідно із ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Боржником не надано доказів, які спростовують вказані твердження стягувача.

Припущення про те, що стягувач міг раніше 2010 року ознайомитися з інформацією про майно боржника на території України, оскільки така інформація знаходилася на офіційному сайті боржника з 2007 року, судом не приймаються, оскільки вони не відповідають ст. ст. 59, 60 ЦПК України. Припущення не може бути покладено в основу судового рішення.

Відповідно, приведені обставини свідчать, що матеріалами справи підтверджується, що стягувач дізнався про наявність на території України майна боржника в 2010 році.

Також, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що звернення стягувача у 2008 та 2009 році до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області з клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06, свідчить про відсутність підстав для поновлення строку для звернення у даній справі.

Дослідивши дані обставини, з урахуванням думки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ухвалі від 28 березня 2012 року, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у грудні 2008 року представник стягувача звернувся до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території Російської Федерації.

Згідно ухвали Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 20.03.2009 у справі №А56-2081/2009, вказане клопотання стягувача було залишене без розгляду.

Підставою для залишення цього клопотання без розгляду стало те, що стягувач скасував довіреність на представника, який звертався до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області із вказаним клопотанням.

Згідно пояснень стягувача, такі дії стягувача були викликані тим, що Виконавчою службою Республіки Молдова в грудні 2008 року було прийнято до виконання виконавчий лист по справі №2є-57/06, в зв'язку з чим, стягувач не вважав можливим здійснювати дії по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території інших держав.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що після скасування стягувачем довіреності на представника, який звертався у грудні 2008 року до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, стягувач до моменту закриття виконавчого провадження на території Республіки Молдова (13.07.2009 року), здійснював будь-які дії по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території інших держав.

Боржником доказів, які спростовують вищенаведене, не надано.

Відповідно, приведені обставини свідчать, що після того, як Виконавчою службою Республіки Молдова виконавчий лист по справі №2є-57/06 був прийнятий до виконання на території Республіки Молдова, стягувач не здійснював дій по примусовому виконанню рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території інших держав.

Також, з матеріалів справи вбачається, що після закінчення 13.07.2009 виконання виконавчого листа по справі №2є-57/06 на території Республіки Молдова, стягувач у грудні 2009 року звернувся до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 року по справі №2є-57/06 на території Російської Федерації.

В обгрунтування вказаного клопотання, стягувач посилався на те, що трьохрічний строк для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду переривався, оскільки мало місце часткове виконання рішення суду боржником та знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні в виконавчій службі Республіки Молдова.

Згідно ухвали Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 11.01.2010 року у справі №А56-87217/2009, в задоволенні вказаного клопотання стягувача було відмовлено по причині пропуску трьохрічного строку для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Федеральний арбітражний суд Північно-Західного округу в постанові від 29.03.2010 року, залишаючи без змін ухвалу Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області від 11.01.2010 року у справі №А56-87217/2009, зазначив, що вказані стягувачем обставини (часткове виконання рішення суду боржником та знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні в виконавчій службі Республіки Молдова) могли би бути підставою для поновлення строку приведення іноземного рішення до примусового виконання, однак такого клопотання стягувач не заявляв.

Відповідно, приведені обставини свідчать, що справа №А56-87217/2009, в рамках якої Арбітражний суд м. Санкт-Петербурга та Ленінградської області відмовив стягувачу в приведенні до примусового виконання на території Російської Федерації рішення іноземного суду по справі №2є-57/06, була розглянута при інших обставинах ніж ця справа. На відміну від цієї справи, в рамках справи №А56-87217/2009 стягувачем не заявлялося клопотання про поновлення строків на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання. При цьому, в рамках справи №А56-87217/2009 Федеральний арбітражний суд Північно-Західного округу відзначив, що якби клопотання про поновлення строків було заявлено, то наведені стягувачем обставини, могли бути підставою для поновлення строку приведення іноземного рішення до примусового виконання.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, також судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В зв'язку з наведеним, судова колегія вважає, що в сукупності зазначені обставини, а саме: укладення 28.11.2006 року мирової угоди по справі №2є-57/06 та затвердження її судом; добровільне часткове виконання боржником 19.12.2006 року рішення по справі №2є-57/06 відповідно до умов мирової угоди; скасування судом 28.06.2006 року рішення про затвердження мирової угоди по справі №2є-57/06; знаходження в період з 01.12.2008 року по 13.07.2009 року виконавчого листа по справі №2є-57/06 на примусовому виконанні в виконавчій службі Республіки Молдова; отримання в 2010 році відомостей про знаходження на території України майна боржника; є поважними причинами, що об'єктивно призвели до пропуску стягувачем встановленого ст. 391 ЦПК України строку пред'явлення рішення по справі № 2є-57/06 до виконання на території України.

Згідно ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

З огляду на те, що строк на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання пропущено з поважних причин, підлягає поновленню.

Згідно ст. 191 ЦПК України, у разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.

Сторони в ході розгляду апеляційною інстанцію клопотання про надання їм додаткового часу для представлення додаткових пояснень чи заперечень по обставинам цієї справи не заявляли.

На підставі ч.3ст.8,ч.1ст.9,ч.1ст.22,ч.1,2,4ст.55 Конституції України, керуючись положеннями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, ст.ст. 6772,73,303,304,п.2ч.1ст..307,308,311,312,313,314,315,317,324,319,390,391 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року в частині відмови у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Разелев-Ком» (Республіка Молдова) про поновлення строку для пред'явлення рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 по справі №2є-57/06 до примусового виконання на території України - скасувати.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Разелев-Ком» (Республіка Молдова) про поновлення строку для пред'явлення рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 09.02.2006 по справі №2є-57/06 до примусового виконання на території України - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Разелев-Ком» (Республіка Молдова) строк на пред'явлення рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова до примусового виконання на території України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така що не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Головуючий суддя-

Судді колегії -