Справа №784/1226/13 19.04.2013 19.04.2013 19.04.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/784/333/13 Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: ч.1 ст.191 КК України Чернієнко С.А.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Войтовського С.А.
суддів Кателіна В.П., Олещук Т.Л.,
при секретарі Чоботаренко Т.І.
за участю прокурора Брек Г.С.
засудженої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Миколаєва, не судима,
засуджена за ч.1 ст. 191 КК України до штрафу у розмірі 650 грн. без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину за наступних обставин.
18.02.2008р. раднику директора ДП «Дельта-лоцман» ОСОБА_3 для використання у роботі було ввірено майно вказаного підприємства, у тому числі мобільний телефон «Samsung D 900» (серійний номер НОМЕР_1) та ноутбук «HP Compag nc 6220» (серійний номер CNU55017F4).
04.03.2009р. під час виконання розпорядження керівництва ДП «Дельта-лоцман» про вилучення в ОСОБА_3 ввірених їй товарно-матеріальних цінностей остання не повернула вказане майно, пославшись на те, що воно знаходиться в неї вдома.
03.07.2009р. в.о. директора ДП «Дельта-лоцман» ОСОБА_5 видано наказ № 429 «Про проведення інвентаризації майна», яким зобов'язано інвентаризаційну комісію провести інвентаризацію майна, що згідно карти обліку малоцінних швидкозношуваних предметів передане у тимчасове користування раднику директора ОСОБА_3. Однак, ОСОБА_3 не надала інвентаризаційній комісії ці товарно-матеріальні цінності для інвентаризації.
Цього ж дня в.о. директора ДП «Дельта-лоцман» ОСОБА_5 було видане доручення №12, яким зобов'язано радника директора ОСОБА_3 до 18.00 год. 03.07.2009р. здати матеріально відповідальній особі майно підприємства, яке було їй ввірене.
Проте ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, ігноруючи вимоги керівництва підприємства про здачу ввірених їй мобільного телефону та ноутбуку, привласнила це майно, чим завдала ДП «Дельта-лоцман» матеріальну шкоду на загальну суму 7041,74 грн.
В апеляції засуджена просить вирок скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вважає необґрунтованими висновки суду про умисне привласнення нею, майна, яке було їй ввірене. Заперечує вимоги з боку керівництва ДП «Дельта-лоцман» про повернення матеріальних цінностей Зазначає, що доручення № 12 від 03.07.2009р. про зобов'язання її повернути майно і наказ № 429 від того ж числа про проведення інвентаризації були видані не уповноваженою посадовою особою, а тому є недопустимими, як джерела доказів. Крім того, вказує, що судом безпідставно проігноровано показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також надані нею докази про конфлікт з директором підприємства, який вона пов'язує з притягненням її до кримінальної відповідальності.
В запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції, просить залишити без задоволення апеляцію засудженої ОСОБА_3, а вирок суду - без зміни. Вважає вирок суду таким, що постановлений із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, засуджену ОСОБА_3 та її захисника на підтримку апеляції, думку прокурора, який, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку, просив залишити його без зміни, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Допитана в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, хоча не визнала вину у вчиненні злочину, але не заперечувала, що дійсно їй в 2008 році, як раднику директора ДП «Дельта-лоцман», для використання у роботі було ввірено майно вказаного підприємства, у тому числі мобільний телефон «Samsung D 900» та ноутбук «HP Compag nc 6220», які знаходились у неї вдома та були вилучені під час обшуку в квартирі за місцем її проживання 05.07.2011р..
Дані обставини підтверджуються карткою обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (т.1 а.с.197), згідно якої 18.02.2008р. раднику директора ДП «Дельта-лоцман» ОСОБА_3 було ввірено для використання в роботі майно ДП «Дельта-лоцман», в тому числі - мобільний телефон «Samsung D 900» (серійний номер НОМЕР_1) та ноутбук «HP Compag nc 6220» (серійний номер CNU55017F4), протоколом обшуку від 05.07.2011р., із якого вбачається, що в АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_3, було виявлено та вилучено вказане майно ( т. 1 а.с. 114).
Твердження ОСОБА_3 про те, що вона не мала умислу на привласнення цього майна, а зберігала його за місцем проживання для використання в роботі, що ніяких вимог про повернення майна підприємству до проведення обшуку їй не пред'являлось, спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, а саме:
показаннями свідка ОСОБА_8, який підтвердив, що на початку березня 2009р. за розпорядженням начальника відділу АСУТК ДП «Дельта-лоцман» ОСОБА_9 він в присутності працівників підприємства ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вилучав у ОСОБА_3 майно ДП «Дельта-лоцман», що було їй раніше ввірене, про що склав відповідний акт. При цьому була встановлена нестача частини майна, у тому числі не вистачало ноутбука та мобільного телефону. ОСОБА_3 повідомила, що дані речі знаходяться у неї вдома і вона їх поверне наступного дня. Проте вказані речі засуджена так і не повернула.
Ці обставини також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, актом вилучення частини ввіреного ОСОБА_3 майна підприємства від 04.03.2009р. (т.1 а.с.200), рапортами ОСОБА_8 про відмову повертати ОСОБА_3 решти майна підприємства (т.1 а.с. 201, 202).
показаннями свідка ОСОБА_13, яка показала, що у липні-серпні 2009р. була проведена інвентаризація щодо наявності майна, ввіреного ОСОБА_3 За усним розпорядженням заступника директора ДП «Дельта-лоцман» вона підготовила проект про проведення інвентаризації і склала опис. Однак, майно членам інвентаризаційної комісії ОСОБА_3 надано не було, про що було складено акт. Проте, засуджена відмовилась підписувати акт інвентаризації та повідомила, що не знає, де знаходиться майно. Ці обставини також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16
Крім зазначених вище показань свідків, факт вимоги 03.07.2009р. щодо повернення майна ДП «Дельта-лоцман», ввіреного засудженій, підтверджується наказом № 429 від 03.07.2009р. «Про проведення інвентаризації майна», розпискою № 180 від 03.07.2009р. «основні засоби», розпискою № 286 від 03.07.2009р. «інші необоротні активи», дорученням №12 від 03.07.2009р., актом комісії, з яких слідує, що вимогу про повернення ввіреного майна ОСОБА_3 було доведено, і вона її не виконала (т.1 а.с.132, 133, 134, 135, 203, 204).
Також факт того, що ОСОБА_3 було відомо про вимогу повернути підприємству майно (ноутбук і мобільний телефон) підтверджується матеріалами цивільної справи №2-1340-10 (т.2 а.с.3 - 155), з яких вбачається, що ще в жовтні 2009 року Державне підприємство «Дельта - лоцман», посилаючись на вищевказані докази, звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків від нестачі вказаних матеріальних цінностей, які були надані їй в тимчасове користування та які вона при інвентаризації підприємству не повернула. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.12.2010р., яке вступило в законну силу, позов задоволено.
Згідно матеріалів даної цивільної справи, ОСОБА_3 була присутня в судовому засіданні під час її розгляду, поясняла, що вказані позивачем матеріальні цінності вона залишила в приміщенні ДП «Дельта -лоцман», а тому відсутні підстави для стягнення з неї їх вартості. Проте, як вбачається з протоколу обшуку, 05.07.2011р. належне підприємству майно (ноутбук і мобільний телефон) були знайдені та вилучені в квартирі за місцем її проживання.
Тобто, не зважаючи на законні вимоги підприємства повернути майно, протягом 2009 - 2011рр., ОСОБА_3, повідомляла неправдиві дані про його відсутність у неї та продовжувала безпідставно утримувати його, що підтверджує її умисел на привласнення чужого майна.
При цьому колегія суддів критично ставиться до пояснень апелянта про те, що вилучено майно підприємства знаходилось у неї вдома, оскільки це необхідно було їй для виконанням трудових обов'язків. Як вбачається з матеріалів справи і не заперечує сама ОСОБА_3, вона в період з березня по листопад 2009 року не працювала у зв'язку з хворобою, в листопаді 2009 року її за станом здоров'я було звільнено з роботи, була поновлена на роботі через тривалий час у судовому порядку. Тому в цей період часу ОСОБА_3 ніяких трудових обов'язків не виконувала та не мала підстав користуватися майном, яке їй не належить.
Крім того, за встановлених судом обставин справи посилання ОСОБА_3 на конфлікт з керівництвом підприємства не впливає на доведеність її вини у вчиненні злочину.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в привласненні чужого майна, яке було їй ввірене.
Не спростовують такого висновку суду й показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_17 про те, що 03.07.2009р. більшість робочого часу вони знаходилися у кабінеті ОСОБА_3, в їх присутності інвентаризації не проводилося та вимог щодо повернення ввіреного ОСОБА_3 майна не висувалося. При цьому посилання засудженої на фальсифікацію документів - наказу №429 від 03.07.2009р. та доручення №12 від 03.07.2009р. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки факт проведення інвентаризації, а також те, що ОСОБА_3 була повідомлена про необхідність повернути на підприємство ввірене їй майно, підтверджується показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_13, та самими документами, які були досліджені судом та обґрунтовано визнанні належними та допустимими доказами. Відсутність в матеріалах справи наказу про призначення заступника директора ОСОБА_5 виконуючим обов'язки директора ДП «Дельта-лоцман» не свідчить про фальсифікацію документів і не спростовує факт привласнення нею ввіреного майна.
Суд повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3, ігноруючи неодноразові вимоги вповноважених представників власника, незаконно утримувала в себе ввірене їй майно, тобто привласнила ввірене їй майно підприємства на загальну суму 7041,74 грн. Дії засудженої ОСОБА_3 судом вірно кваліфіковані за ч.1 ст.191 КК України.
Як органами досудового слідства при розслідуванні справи, так і судом 1-ої інстанції при її розгляді не допущено істотних порушень вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960р., колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2012 року стосовно ОСОБА_3 - без зміни.
Головуючий
Судді