ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
15.06.06 Справа № 3/225
УХВАЛА
15 червня 2006 р. справа №3/225
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого –судді Дух Я.В.
суддів Краєвська М.В.
Зданкевич з.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріс”, м. Мукачево
на постанову Господарського суду Закарпатської області
від 20.02.2006 р.
у справі №3/225
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріс”, м. Мукачево
до Відповідача: Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево
про: визнання недійсним п.п.8.1 п.8 рішення виконкому Мукачівської міської ради №229 від 22.09.2005р., визнання права користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, фасад будинку №18, стягнення 25149,00 грн. матеріальної шкоди та стягнення 0,02 грн. моральної шкоди.
За участю представників:
від Позивача:Дикань В.М.–представник, довіреність в матеріалах справи;
від Відповідача: Котубей І.І.-завідувач юрвідділом, довіреність в матеріалах справи;
ВСТАНОВИВ:
Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 27, 29, 43, 49, 51, 56, 59, 193, 194 КАС України.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006р. у справі №3/225 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріс”, м. Мукачево до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево про визнання недійсним п.п.8.1 п.8 рішення виконкому Мукачівської міської ради №229 від 22.09.2005р., визнання за позивачем права користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, фасад будинку №18, стягнення 25149,00 грн. матеріальної шкоди та стягнення 0,02 грн. моральної шкоди.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, ТзОВ “Кріс” (позивач у справі), –надалі Скаржник, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та позовні вимоги задоволити, виходячи, зокрема, з такого:
- рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 05.12.2003р. №298 “Про розміщення рекламних щитів єврозразка (білбордів) на території міста” ТзОВ “Кріс” дозволено встановити рекламні щити згідно розробленого план-схеми та додатком до неї (п.3 рішення), і як заявив представник міськвідділу архітектури, окрім цього рішення для товариства більше непотрібно було ніяких документів, зокрема і дозволу на право розміщення зовнішньої реклами, який видається відповідно до п.20 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.1998р. та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, які набрали чинності з 09.01.2004р.;
- за два роки користування товариством рекламною конструкцією, розташованою за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, фасад будинку №18, не виникали питання у будь-якої контролюючої структури дотримання Типових правил розміщення зовнішньої реклами;
- ТзОВ “Кріс” неодноразово зверталося за видачею йому бланку дозволу для розміщення зовнішньої реклами, однак Мукачівський міськвиконком та його робочий орган-відділ архітектури та містобудування, на той час і до 2005 року дозволи на розміщення зовнішньої реклами не видавав і не використовував.
Виконавчий комітет Мукачівської міської ради у своєму запереченні на апеляційну скаргу від 28.04.2006р. №500/01-14 проти доводів скаржника заперечує та просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити і постанову Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006р. у справі №3/225 залишити без змін, виходячи, зокрема, з того, що відповідно до п.24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу, є виданий в установленому порядку на підставі рішення місцевої ради дозвіл на право розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, проте у позивача такий дозвіл відсутній, проектно-технічна документація, погоджена в установленому порядку, ним не виготовлена.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечння відповідача на неї, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступних підстав:
Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 05.12.2003р. №298 “Про розміщення рекламних щитів єврозразка (білбордів) на території міста” (а.с.10,11) ТзОВ “Кріс” дозволено встановити рекламні щити згідно розробленого план-схеми та додатком до неї (п.3 рішення), а відповідно до п.54 Додатку до цього рішення (а.с.12,13), встановлено місцерозташування та встановлення рекламних щитів для ТзОВ “Кріс” - вул. Ужгородська, фасад будинку №18.
В наступному п.п.8.1 п.8 Рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 22.09.2005р. №229 “Про будівництво”, внесено зміну в рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 05.12.2003р. №298 та вказаний п.54 з Додатку до рішення про розпреділення місця встановлення рекламних щитів виключено (а.с.14).
В грудні 2005 року ТзОВ “Кріс” звернулося до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсним п.п.8.1 п.8 Рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 22.09.2005р. №229 “Про будівництво”, визнання за позивачем права користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська, фасад будинку №18, стягнення 25149,00 грн. матеріальної шкоди та стягнення 0,02 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема п. 19 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.1998р. N 1511 та п.п.28, 31, 45 та 46 Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. N 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", а прийняття такого рішення не дало змоги виконати свої договірні зобов'язання з котрагентами по розміщенню їх реклами на встановленій товариством конструкції рекламного банера на фасаді будинку №18 по вул. Ужгородській, що призвело до нанесення майнової шкоди у вигляді виготовлення рекламного банера вартістю 1212,00 грн., який став непотрібним в зв'язку з неможливістю його використання, а також у вигляді понесених витрат, пов'язаних з сплатою контрагентам штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань в сумі 5757,00 грн. і упущеної вигоди в сумі 19 392,00 грн., а всього майнової шкоди на суму 25 149,00 грн. Крім цього позивач вимагає стягнення моральної шкоди, пов'язаної з неможливістю виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань перед замовниками, в сумі 0,02 грн.
Відповідно до вимог ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 159 КАС України, згідно з якою судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 03.07.96 N 270/96-ВР "Про рекламу" визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-який формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама —реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
При цьому, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб)(ст.16 Закону).
Відносини, що виникають у зв’язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, в спірний період регулювалися Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.1998р. N 1511 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. N 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" (надалі-Правила), які в цей період визначали порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Пунктом 3 Правил в імперативному порядку встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил, а згідно з пунктом 4 останніх, на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (далі —робочий орган).
Таким органом, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, є відділ архітектури та містобудування Мукачівської міської ради.
Для одержання дозволу відповідно до п.9 Правил заявник подає робочому органу встановленої додатком №1 до цих Правил форми заяву з додатками, визначеними п.9 Правил, яка протягом трьох днів з дати її надходження реєструється робочим органом в журналі реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами, і останній протягом п’яти днів з дати реєстрації такої заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу та приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.
У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники дозволу за формою згідно з додатком 3 до Правил та визначає заінтересовані органи (особи), з якими необхідно їх погодити. Зокрема згідно п.16 Правил такий дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Заявник оформлює обидва примірники дозволу та подає їх робочому органу, який протягом не більш як п’ятнадцяти робочих днів з дати їх одержання готує і подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення (п.19 Правил), а виконавчий орган ради протягом п’яти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні (п.20 Правил).
Згідно п.24 Правил, підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов’язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл.
Системний аналіз зазначених положень Правил дає підстави дійти висновку, що єдиною підставою на розміщення зовнішнього рекламного засобу та його використання, в тому числі шляхом надання послуг третім особам на договірних основах по розміщенні ними рекламних носіїв на встановлених рекламних засобах, є виданий в установленому порядку органом місцевого самоврядування дозвіл на розміщення зовнішньою реклами, при цьому отриманню такого дозволу передує подання суб'єктом господарювання до робочого органу встановленої форми заяви на видачу дозволу та погодження місцярозташування рекламного засобу з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом п.4 ст. 70 КАС України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також, згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач не представив ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції виданий у встановленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будинку №18 по вул. Ужгородській, не представив і доказів звернення в устанооленому порядку з заявою про видачу такого дозволу, яким могла б бути відповідна заява встановленої Правилами форми з відміткою про її прийняття.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не підтвердив свого права на розміщення рекламного засобу за вказаною вище адресою, а тому колегія суддів вважає таким, що не доведено останнім його суб'єктивне право на розміщення та використання рекламного засобу, та відповідно відсутні підстави стверджувати про порушення оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача в зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення та наявності в зв'язку з цим моральної шкоди.
Відсутність дозволу не дає підстав позивачу вимагати в судовому порядку визнання за ним права користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за адресою, оскільки позивач не набув в установленому порядку такого права та не вчиняв жодних дій, направлених на набуття цього права.
Не набувши в установленому порядку права на розміщення рекламного засобу та не отримавши відповідного дозволу на це, позивач не набув відповідної правоздатності на користування та розпорядження рекламним засобом, в тому числі і щодо укладення правочинів з третіми особами на використання його рекламного засобу та розмішення рекламних носіїв, а тому відсутні підстави стягнення майнової шкоди з відповідача, пов'язаної з невиконанням позивачем взятих на себе договірних зобов'язань перед третіми особами, а так само і упущеної вигоди за такими угодами, так як позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача та заподіянням збитків.
Відповідно до ч.3 ст. 159 КАС України, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Таким чином перевіривши у відповідності до ст. 195 КАС України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд в порядку ст. ст. 7, 11, 138 КАС України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та належним чином проаналізував відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 159 КАС України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
З огляду на викладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006р. у справі №3/225 без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на скаржника.
Керуючись п.6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, ст.ст. 17,195, 196, 199, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВИВ :
1. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006р. у справі №3/225 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на ТзОВ “Кріс” .
3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу №3/225 повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Дух Я.В.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Зданкевич З.І.