Справа №2-877/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Жаворонок В.П.

Номер провадження 22-а/788/4890/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ведмедь Н. І., Таран С. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 вересня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 29 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У 2009- 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 вересня 2010 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 29 вересня 2010 року

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по суті спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу суд першої інстанції без достатніх підстав вважав, що сплачені позивачем кошти на рахунок філії ТОВ «Надія» у м. Суми є витратами саме на правову допомогу.

Так, на підтвердження фактів реалізації позивачем права на правову допомогу та понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_3 надала: фотокопію довідки АА № 270175 (ЄДРПОУ) щодо філії товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» у м. Суми, яка не є юридичною особою, в цій довідці зазначено одним із видів діяльності за КВЕД - 74.11.1 Адвокатська діяльність; акт прийому-передачі консультаційно-правових послуг від 15 червня 2010 року; рахунок № 587 від 01 червня 2010 року; квитанцію про сплату позивачем згаданого рахунку через банківську установу на суму 300 грн. вищезгаданій філії, довідку про виконану роботу з надання консультативно-правових послуг (а.с.16-21). Інших документів позивачкою не надано.

Відповідно до ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.ст.2, 4, ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру» адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та

статутів адвокатських об'єднань.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у порядку, визначеному законом.

Адвокатські об'єднання набувають статусу юридичної особи з моменту

їх державної реєстрації відповідно до закону. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення відповідного запису в порядку, встановленому законом для державної реєстрації

юридичних осіб.

Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між

громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи

адвокатом.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань» від 27 квітня 1993 року № 302 передбачено, що у 2010 році відповідно до статті 4 Закону України "Про адвокатуру" реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань провадиться у Мінюсті.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що

розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи

включаються до єдиного державного реєстру.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази того, що позивачці було надано правову допомогу особами, згаданими в ст.ст. 12, 56 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ст.201 КАС підставою для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Виключити з рішення суду першої інстанції вказівку про стягнення судових витрат на правову допомогу з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_3 в сумі 50 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - (підпис)

Судді - (підписи)