Справа №1815/3225/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сольона Надія Михайлівна

Номер провадження 11/788/199/13 Суддя-доповідач - Безверхий

Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Рунова В. Ю., Забари І. К.,

з участю прокурора - Думал С.М.

захисника - ОСОБА_3

засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_6 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року, яким:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий , -

засуджений: за ч.2 ст. 365 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням владних повноважень у правоохоронних органах України строком на 3 роки, а відповідно до ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання - старший лейтенант міліції.

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_3, раніше не судимий , -

засуджений: за ч.2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням владних повноважень у правоохоронних органах України строком на 3 роки, а відповідно до ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання - старший лейтенант міліції.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 2579 грн. 52 коп. витрат за проведення по справі експертиз.

Цивільні позови про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 відшкодування матеріальної та моральної шкоди та про стягнення коштів на користь фінансового управління Липоводолинської РДА у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - залишені без розгляду.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були засуджені за скоєння злочину у сфері службової діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_4, обіймаючи посаду начальника сектору карного розшуку, а ОСОБА_5- оперуповноваженого СКР Липоводолинського райвідділу УМВС України в Сумській області, маючи спеціальні звання та будучи наділеними спеціальними повноваженнями по виконанню завдань оперативно- розшукової діяльності, являлись службовими особами правоохоронного органу, які здійснювали функції представників влади.

9 грудня 2010 року після прибуття в с. Калінінське Липоводолинського району ОСОБА_4 і ОСОБА_5 близько 17 години увійшли до квартири АДРЕСА_1 до інваліда 2 групи ОСОБА_8, у якого також перебували мешканці села ОСОБА_9 і ОСОБА_10, котрі на вимогу цих працівників міліції покинули квартиру.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як співробітники міліції запропонували ОСОБА_8 надати їм інформацію про скоєння злочинів мешканцями с. Калінінське, але отримали від нього негативну відповідь.

Після цього ОСОБА_4 і ОСОБА_5, будучи представниками влади і службовими особами правоохоронного органу, діючи зі спільним умислом на перевищення влади та службових повноважень, вчинили діяння, які явно виходили за межі наданих їм прав і повноважень.

Спочатку ОСОБА_4, розуміючи, що перед ними інвалід, який знаходиться у безпорадному стані, взяв зі столу скляну пляшку із-під горілки та почав нею наносити удари по голові: чолу, тім'яній та скроневих ділянках ОСОБА_8, який в цей час сидів на ліжку праворуч від нього. ОСОБА_8, захищаючись від нанесення ударів, підняв перед собою руки, прикриваючи долонями голову, а ОСОБА_4, не припиняючи свої дії, продовжував наносити удари пляшкою по голові та рукам ОСОБА_8, й таким чином взагалі наніс більше 5-ти ударів пляшкою по голові та більше 4-х по лівій і правій кінцівках, а потім наніс останньому не менше двох ударів по передній поверхні грудної клітки зліва. Від нанесених ударів ОСОБА_8 впав спиною на ліжко.

Потім ОСОБА_5, що сидів на ліжку зліва від ОСОБА_8, із застосуванням фізичного насильства схопив останнього за ліву руку і перевернув на передню поверхню грудної клітини. Далі ОСОБА_5, знаходячись ззаду ОСОБА_8, який в цей час лежав на передній поверхні грудної клітки на ліжку, руками схопив його ззаду за праве та ліве передпліччя та різко підняв їх угору у положення «ластівка» утримуючи його за руки в такому положенні. В цей же час, ОСОБА_4 скляною пляшкою наніс лежачому на животі ОСОБА_8 удари по задній поверхні грудної клітини.

Після цього ОСОБА_5 захватив кистею своєї правої руки спереду за правий плечовий суглоб ОСОБА_8, а кистею своєї лівої руки - за нижню третю плеча правої кінцівки потерпілого, а ОСОБА_4 схопив кистею своєї лівої руки спереду за ділянку лівого плечового суглоба ОСОБА_8, а кистею своєї правої руки схопив за нижню третю плеча лівої кінцівки потерпілого, й вони удвох із застосуванням фізичного насильства одночасно відвели ліву та праву кінцівки ОСОБА_8 вверх та назад, спричиняючи потерпілому болісні відчуття та різко підняли потерпілого із положення сидячи з утриманням в ділянці плечових суглобів та нижче проксимального відділу плеча вгору, а потім різко опустили на ліжко.

Лише після того, як ОСОБА_8 був вимушений повідомити їм вигадані ним дані про начебто вчинений та відомий йому злочин, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 припинили свої злочинні дії і покинули квартиру потерпілого.

В результаті вчинення вищеописаних спільних злочинних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були заподіяні потерпілому ОСОБА_8 переломи 6-7 ребер та обох плечових кісток у ділянці головок, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також інші ушкодження в області голови, грудної клітини, спини і верхніх кінцівок, віднесені до легких тілесних ушкоджень.

У поданих апеляціях :

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи вини підсудних та кваліфікації їх дій, посилається на невідповідність висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам справи та м'якості призначеного покарання. Зокрема, зазначає, що при призначенні основного покарання судом були враховані лише пом'якшуючі вину обставини, не в повній мірі враховані характеризуючи особу засуджених дані, тяжкі наслідки, які настали від злочину, а також те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнав, в скоєному не розкаявся, а ОСОБА_5 частково визнав свою вину. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду;

- засуджений ОСОБА_4 вважає, що вирок суду був винесений з порушенням кримінально - процесуального закону, висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, посилається на односторонність та необ'єктивність розгляду справи. Зокрема, зазначає, що суд за основу обвинувального висновку керувався лише показами підсудного ОСОБА_5, які той давав на останньому судовому слідстві, та на припущеннях, а його свідчення не приймалися до уваги, не дивлячись на те, що ОСОБА_5 на протязі досудового та судового слідства постійно змінював свої покази. Ні під час досудового слідства, на при розгляді справи в суді не було взято до уваги висновки експертиз про те, що у піднігтьовому вмісті ОСОБА_8 виявлено епітелії , які могли походити від ОСОБА_5, що механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 не встановлений. Також, зазначає, що пояснення свідків : ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не відповідають дійсності, а свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не було допитано. Просить скасувати вирок суду та постановити відносно нього за ст. 365 ч.2 КК України виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю його участі у інкримінованому злочині;

- адвокат ОСОБА_3 також не погоджується з вироком суду та посилається на його незаконність, необ'єктивність. Так, він вважає, що суд сформував свої висновки та поклав в основу вироку суперечливі обставини, припущення та домисли. Зокрема, зазначає, що у вироку суду вказано про те, що в його основу покладено висновок комплексної судово- медичної експертизи, тоді як в справі є лише два висновки комісійної судово- медичної експертизи ( первинної та додаткової); висновок додаткової комісійної СМЕ складено не за матеріалами справи , а за протоколами відтворення із ОСОБА_5 та ОСОБА_18 ; жоден висновок СМЕ не вказав кількості дій, в результаті яких утворились переломи кісток потерпілого; не встановлено експертними дослідженнями взаємного розташування нападаючого та потерпілого. Також вказує на суперечливі висновки судово- медичних експертиз щодо механізму утворення переломів плечових кісток потерпілого, не погоджується з твердження суду про те, що показання ОСОБА_5 узгоджуються із іншими доказами, зазначає, що свідки у справі лише переказували почуте у загальному плані, заперечує про нанесення ОСОБА_4 ударів пляшкою по голові потерпілого. На його думку, отримані в ході досудового слідства та в ході судового розгляду справи докази є суперечливими та не підтверджують пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення. Просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати , а кримінальну справу за ч.2 ст. 365 КК України відносно ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину закрити;

- потерпіла ОСОБА_6 також не погоджується з вироком суду. Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги лише останні покази свідків, які відрізняються від тих, які були дані на початку розслідування справи і які на її думку є наближені до реальних фактів подій; у вироці наведені лише пом'якшуючі обставини і не були взяті до уваги пояснення очевидців події про те, що підсудні були в стані алкогольного сп'яніння, що злочин скоєно відносно інваліда, вважає, що підсудні не розкаялись в скоєному, безпідставно судом зменшено суму стягнень за її позовом. Просить скасувати вирок суду, постановивши новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.ст. 127 ч.2, 365 ч.3 КК України і призначити кожному з них по 10 років позбавлення волі. Задовольнити її позовні вимоги до підсудних у повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді про суть вироку та поданих апеляцій, пояснення прокурора Думал С.М. на підтримку прокурорської апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4 і адвоката ОСОБА_3 на підтримку своїх апеляційних вимог, засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти апеляції прокурора і погоджувався з вироком суду, виконавши вимоги ст.ст. 318, 319 КПК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи вказаних апеляцій, колегія суддів вважає, що вищезазначені апеляції не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх як поокремо, так і у сукупності з точки зору належності , допустимості, достовірності й достатності для прийняття кінцевого процесуального рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про доведеність події злочину та винності обох підсудних у його скоєнні за описаних у вироку обставин. Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних даних, які містяться у показаннях свідків, висновках експертиз, частково - у показаннях самих підсудних та інших наведених у вироку доказах.

Так, з показань підсудного ОСОБА_5 на часткове визнання своєї провини слідувало те, що після відмови ОСОБА_8 у наданні їм інформації про вчинені злочини ОСОБА_4 взятою зі столу пустою скляною пляшкою наніс більше 5 ударів по голові потерпілому, який захищався від цих ударів руками, потім упав на ліжко , став крутити головою та стогнати. Після цього він ( ОСОБА_5) взяв потерпілого за одну руку, а ОСОБА_11 - за другу руку, й удвох вони захватом завели обидві руки потерпілого назад і підняли їх, посадивши ОСОБА_8 на край ліжка.

З показань підсудного ОСОБА_4 про невизнання своєї вини вбачається, що після того, як ОСОБА_8 у грубій формі відмовив їм у наданні інформації про осіб, причетних до вчинення злочинів, то ОСОБА_5 взяв того ззаду за обидві руки, різко підняв їх уверх й опустив, від чого він почув подвійний хрусткіт кісток у потерпілого. Сам же він ( ОСОБА_11) ніяких насильницьких дій до потерпілого не застосовував.

Однак, суд визнав, що такі показання обох підсудних не відповідають тим фактичним даним, які об'єктивно стверджуються у висновках експертиз щодо встановлення наявності, локалізації характеру, тяжкості, механізму і давності утворення тілесних ушкоджень, зафіксованих у потерпілого ОСОБА_8, з якими теж узгоджуються показання ряду свідків і інші докази.

Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підтверджено те, що вони були очевидцями приходу працівників міліції ОСОБА_11 і ОСОБА_5 до квартири ОСОБА_8, з яким перед цим спілкувались і він почував себе нормально. А після 17-ї години вони знов поокремо приходили до ОСОБА_8, який скаржився їм, що його побили ті працівники міліції, при цьому вони викручували йому руки, клали на живіт, робили «ластівку», били пляшкою по голові. ОСОБА_8 скаржився на болі голови та рук, яких не міг підняти. Крім того, свідок ОСОБА_9 побачив на лобі у ОСОБА_8 гулю.

З показань свідка ОСОБА_11 слідує, що після сталої події злочину на початку 18-ї години він теж приходив до ОСОБА_8, який лежав у ліжку і стогнав й повідомив , що його побили два працівника міліції, які перед цим приходили до нього додому. ОСОБА_8 скаржився на болі в грудях, руках, говорив, що його били пляшкою по голові й прохав, щоб мати ОСОБА_11 зателефонувала в районну міліцію та повідомила про побиття його працівниками міліції.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що після того, як їй подзвонив по телефону син ОСОБА_11 і розповів про побиття ОСОБА_8 працівниками міліції, вона одразу зателефонувала до райвідділу міліції та повідомила в чергову частину про такий факт.

Дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події, підтверджується, що дійсно 9 грудня 2010 року о 18 годині 17 хвилин до чергової частини Липоводолинського РВ міліції дійсно телефонувала ОСОБА_12 і згідно запису прослуханої розмови повідомила про те, що в с. Калінінське незадовго до цього працівниками міліції було побито у своєму житлі інваліда ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 105-107).

З показань свідка ОСОБА_15 видно, що увечері 9 грудня 2010 року вона як фельдшер за викликом прийшла додому до ОСОБА_8, який лежав в ліжку та стогнав, скаржився на сильну головну біль. Коли вона взяла його за руку, щоб поміряти тиск, то він голосно закричав від болю. При огляді вона виявила у нього ознаки черепно- мозкової травми. Крім того, при прощупуванні його грудної клітини у неї виникла підозра й на переломи у нього ребер.

З показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що 9 грудня 2010 року приблизно о 21-й годині він як фельдшер швидкої допомоги згідно виклику виїхав у с. Калініське до хворого ОСОБА_8, який був у поганому стані, скаржився на біль у голові, мав високий артеріальний тиск. Після надання на місці меддопомоги його було доставлено до ЦРЛ. На лобі у ОСОБА_8 була гематома у вигляді гульки.

З показань свідка ОСОБА_20 слідує, що він як водій швидкої допомоги теж виїздив за викликом до хворого ОСОБА_8, якого у важкому стані було доставлено до ЦРЛ, де вже при роздяганні хворого він побачив, що у нього стирчала кістка ключиці.

З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що вона була черговим лікарем Липоводинської ЦРЛ, куди увечері каретою швидкої допомоги було доставлено у тяжкому стані ОСОБА_8, який скаржився, що йому погано, й сказав, що його били. При огляді на лобі у нього була гуля, в області плеча- гематома і його деформація. Вона проводила йому непрямий масаж серця, який не дав результатів.

З показань свідка ОСОБА_21 слідує, що він як лікар анестезіолог був викликаний до ЦРЛ для надання меддопомоги ОСОБА_8, який знаходився у тяжкому стані. При огляді у нього були тілесні ушкодження на плечі та гуля на лобі. Коли він проводив хворому непрямий масаж серця, то у нього склалось враження, що у потерпілого є перелом ребра.

Із протоколів огляду місця події та трупа з доданими фототаблицями від 10 грудня 2010 року видно, що при проведенні цієї слідчої дії з участю судмедексперта і в присутності понятих були зафіксовані та описані наявні зовнішні тілесні ушкодження , які виявлені на трупі потерпілого ОСОБА_8 ( т. 1 а.с. 68-77; 79-82).

Згідно висновку судово - медичного експерта № 291 слідує, що при дослідженні ним трупа ОСОБА_8 були виявлені чисельні тілесні ушкодження, а саме: А) травми голови у вигляді 9 синців і крововиливів в області голови ( лоба, віка лівого ока, лівого вуха, лівої вилиці , лівої скроні); Б) травми грудної клітини у вигляді 8 синців з крововиливами на передній поверхні та прямих переломів 6-го ребра зліва по середній лінії пахви та 7-го ребра зліва по білягрудинній лінії й 2 синці на задній поверхні в області лівої та правої лопаток; В) травми верхніх кінцівок у вигляді 6 синців в області лівого передпліччя, лівого і правого плеча, лівої кисті, правого променезап'ястного суглоба, а також переломів лівої і правої плечових кісток у верхній третині; Г) травми лівої нижньої кінцівки у вигляді одного синця. Стосовно до живої особи ушкодження у вигляді переломів 6-го і 7-го ребер зліва та переломів лівої та правої плечових кісток у верхній третині мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а решта із зазначених - ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_8 настала в результаті розриву стінки аневризми черевного відділу аорти на фоні гіпертонічного кризу, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею та гострою крововтратою ( т.4 а.с. 42-65).

Відповідно до висновку судово- медичного експерта криміналіста № 20 слідує, що переломи 6-го і 7-го ребер зліва на трупі ОСОБА_8 утворились від дії сили в області цих переломів ( ударів тупим предметом), й вірогідно, незадовго до настання смерті ( т.4 а.с. 74-76).

Із висновку судово- медичного експерта № 49 ( за результатами проведення відтворення обстановки і обставин події з обвинуваченим ОСОБА_5) вбачається, що ушкодження в області голови у потерпілого ОСОБА_8 у вигляді синців і крововиливів у м'яких тканинах з боку кісток черепа могли утворитися в результаті 5-6 ударів по ній пустою скляною бутилкою, а ушкодження в області лівої та правої плечових кісток - в результаті фіксації лівого і правого плеча в нижній третині з наступним різким струшуванням їх ( т.5 а.с. 40-41).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 134/2011 ( на підставі даних матеріалів справи) стверджується наступне:

- смерть потерпілого ОСОБА_8 сталася в результаті розриву стінки аневризми черевного відділу аорти на фоні гіпертонічного кризу, що призвело до гострої крововтрати;

- тілесні ушкодження у ОСОБА_8 не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті;

- клінічних та судово-медичних даних за травматичний ( больовий) шок у ОСОБА_8 не виявлено;

- відповідно до положень «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ( затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6) перелом ребер і трубчастих кісток у живих людей, що тягне тривалий розлад здоров'я понад 21 день, є ознакою середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а синці та крововиливи у м'які тканини мають ознаки легких тілесних ушкоджень;

- тілесні ушкодження на голові у потерпілого утворилися від ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею ( якими могли бути скляна пляшка, кулак, ступня) в праву та ліву ділянки чола, виличну ділянку, в ділянку лівої очниці, в тім'яно - скроневу ділянку зліва, в ділянку лівого вуха, завушну ділянку та нижче мочки вуха;

- локалізація, характер тілесних ушкоджень в ділянці голови вказує на не менш як п'ятиразове прикладення травмуючої сили, так як при одноразовій травматичній дії могли утворитися декілька тілесних ушкоджень;

- тілесні ушкодження в ділянці верхніх кінцівок утворилися в результаті не менш як п'ятиразової травматичної дії тупих предметів;

- тілесні ушкодження грудної клітини у потерпілого утворилися в результаті ударної дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею в середнє-нижню частину передньої поверхні її лівої половини ; переломи ребер спричинені ударною дією тупого предмета в місце локалізації переломів;

- локалізація та характер тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки вказує на не менш як дворазове прикладення травмуючої сили в ліву її половину (в проекції переломів ребер); крововиливи в проекції обох лопаток могли утворитися в результаті не менш як дворазової дії тупих предметів;

- прямий характер переломів ребер по різних анатомічних лініях, мікроскопічні виражені реактивні зміни на травму в м'яких тканинах при гістологічному дослідженні, наявність декількох ізольованих синців зовнішньо, вказує що вони не могли утворитися під час проведення реанімаційних заходів лікарями ЦРЛ, а саме непрямому масажі серця;

- найбільш ймовірно, що переломи в проксимальних відділах плечових кісток потерпілого могли утворилися за механізму фіксації головки та відведення плеча вверх та дозаду з іншою фіксацією верхньої кінцівки нижче проксимального відділу плеча;

- частина тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 могла утворитися за обставин, які продемонстрував ОСОБА_5, а саме: синці, крововиливи в ділянці голови могли утворитися при нанесенні більше 5 ударів пустою скляною бутилкою ОСОБА_4, а переломи в ділянці анатомічних шийок обох плечових кісток могли утворитися за обставин, коли вони обидва утримували потерпілого в ділянці плечових суглобів та за відведені доверху і назад плечі, при цьому їх припіднімаючи;

- тілесні ушкодження у вигляді переломів обох плечових кісток у ОСОБА_8 могли утворитися й за обставин, на які вказав і продемонстрував ОСОБА_4, тобто при заведенні рук потерпілого ззаду, коли той лежав на животі, та різким підняттям уверх, так і при підніманні потерпілого з положення сидячи з утриманням в ділянці плечових суглобів та проксимального відділу плеча ( т.7 а.с. 64-85).

Із висновку додаткової комісійної судово- медичної експертизи № 141 /2011 слідує, що:

- частина тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 могла утворитися за обставин, які продемонстрував ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події 19.10.2011 р., а саме при нанесенні пустою скляною пляшкою ОСОБА_4 більше 5 ударів по голові потерпілому та при утриманні його в ділянці плечових суглобів спереду кистями та утриманні плеча у нижній треті з відведенням уверх і дозаду;

- ОСОБА_5 при відтворенні не вказано про свої дії чи дії ОСОБА_4, в результаті яких потерпілому могли бути спричинені переломи двох ребер, крововиливи в м'які тканини грудної клітки спереду зліва, в ділянці лопаток, кистей, проксимальних відділів верхніх кінцівок та лівої гомілки;

- прямі переломи 6, 7 ребер у потерпілого не могли утворитися внаслідок проведення лікарем ОСОБА_18 непрямого масажу серця за обставин і механізму, продемонстрованому нею при відтворенні обстановки і обставин події ( т.7 а.с. 122-127).

Суд зазначив, що в основу вироку він кладе висновок комісійної судово - медичної експертизи щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_5 при проведенні з його участю відтворення обстановки і обставин події, а не підставі показань обвинуваченого ОСОБА_4 при провадженні з ним такої ж слідчої дії, умотивувавши це тим, що такі показання ОСОБА_5 узгоджуються з іншими перевіреними доказами у справі, зокрема, з показаннями свідків, висновками експертиз й в основному відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, суд з наведенням у вироку відповідного мотивування відкинув як докази - показання обвинуваченого та підсудного ОСОБА_4 щодо невизнання своєї участі у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, розцінивши такі його показання не відповідаючими дійсності та обраним способом захисту з метою уникнути відповідальності за фактично скоєні дії.

При встановлених фактичних обставинах справи суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ст. 365 ч.2 КК України за ознаками перевищення влади і службових повноважень, тобто умисного вчинення ними як службовими особами дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, чим заподіяно істотну шкоду здоров'ю потерпілого, що супроводжувалось насильством і образою особистої гідності потерпілого, за відсутності ознак катування.

При вирішенні питання про призначення засудженим особам покарання суд у відповідності з вимогами ст. 65-68 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, ступінь участі кожного у його скоєнні, дані про особу винних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, було враховано, що за класифікацією злочинів скоєний винними особами злочин є тяжким, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Також судом були взяті до уваги дані у справі, що позитивно характеризують особи підсудних.

В якості пом'якшуючих покарання обставин було враховано те, що обидва підсудні мають на утриманні по неповнолітній дитині, а ОСОБА_5 також частково відшкодував збитки.

Як обтяжуючу покарання обставину враховано те, що ними було вчинено злочин щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані.

Отже, виходячи з вимог закону та врахувавши характер і ступінь участі кожного з винних у вчиненні злочину, суд призначив індивідуалізовано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домірні основні покарання у виді позбавлення волі на тривалі строки та додаткові покарання, передбачені санкцією кримінального закону, за яким вони засуджені.

Врахувавши також і те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили тяжкий злочин, пов'язаний з перевищенням своїх прав і повноважень по службі, якими вони володіли, маючи й спеціальне звання, суд цілком правомірно на підставі ст. 54 КК України призначив кожному з них ще й додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старший лейтенант міліції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вирок суду стосовно засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є законним і обґрунтованим та не знаходить законних підстав для його зміни чи скасування.

Доводи апеляції прокурора про невідповідність висновків суду у вироку фактичним обставинам справи нічим конкретно не обґрунтовані, а щодо м'якості призначеного покарання засудженим - теж не є належно умотивованими та переконливими.

Не можуть бути підставними і доводи апеляції потерпілої ОСОБА_6 про неврахування судом як обтяжуючої обставини - вчинення злочину особами у стані алкогольного сп'яніння, м'якість призначеного їм покарання та неправильність юридичної кваліфікації їх злочинних діянь, невирішеність її цивільного позову. Як видно з вироку, суд умотивовано спростував і виключив з обвинувачення, визнаного доведеним, за непідтвердженням таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до вимог ст. 275 КПК України суд розглянув справу в межах пред'явленого обвинувачення та при цьому не мав наявних підстав для вирішення питання про нове обвинувачення. А призначене винним особам покарання за скоєне кожним з них є справедливим і не може вважатися надто м'яким.

Суд обґрунтовано, виходячи з положень ст. 207 ЦПК України та ст. 291 КПК України залишив без розгляду у кримінальній справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_6, оскільки вона протягом судового розгляду в судове засідання не з'являлася, клопотання про розгляд позову за її відсутності до суду не подавала, а прокурором цей її позов теж не був підтриманий.

Твердження апеляції й адвоката ОСОБА_3 і засудженого ОСОБА_4 про незаконність засудження останнього при відсутності в його діях складу злочину колегія суддів теж знаходить безгрунтованими, оскільки не має ніяких сумнівів у законності вироку та правильності вирішення в ньому питань, пов'язаних із встановленням обставин і події злочину, конкретної участі у його вчиненні ОСОБА_4 та доведеністю його винності у скоєнні діяння за встановлених обставин.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 362, 365, 366 ,372 КПК України 1960 року і пунктом 11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2012 року відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без зміни, а апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Рунов В. Ю. Забара І. К.