АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/2526/2013 Головуючий у 1 інстанції - Лозинська М.І.
Доповідач - Кулікова С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери», Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору про відступлення майнових прав укладеним, зобов'язання виконання зобов'язання в натурі; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та державної реєстрації права власності; визнання права власності та зобов'язання його реєстрації, -
заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів в якому просив зобов'язати відповідача ОСОБА_4 виконати зобов'язання в натурі шляхом витребування із його незаконного володіння відповідно до договору відступлення майнових прав від 27.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1072, квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, жилою площею 55,90 кв.м., загальною площею - 108,4 кв.м. відповідно до свідоцтва про право власності на ім»я ОСОБА_4, що зареєстроване у Комунальному підприємстві КМБТІ від 17.12.2009 року за реєстровим № 45951 та записано у реєстрову книгу за № 617-27 та скасувати зазначене свідоцтво про право власності та його державну реєстрацію; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, жилою площею 55,90 кв.м., загальною площею - 108,4 кв.м. за ОСОБА_5. В подальшому представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог згідно з якими, остаточно уточнивши їх в ході розгляду справи представник позивача просила визнати договір від 27.06.2009 року за реєстровим № 1072, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про відступлення майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох кімнат, жилою площею 55,90 кв.м., загальною площею - 108,4 кв.м. щодо набуття позивачем первісного права власності на зазначену квартиру укладеним; зобов'язати ОСОБА_4 виконати зобов'язання в натурі щодо набуття позивачем первісного права власності на зазначену вище квартиру відповідно до п. 1.1 укладеного договору про відступлення майнових прав та передати позивачу майнові права на зазначену вище квартиру; визнати недійсним та скасувати свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, яке видано на ім»я ОСОБА_4, записано у реєстрову книгу за № 617-27, видано Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.11.2009 року № 1790-С/КІ та зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності скасувати державну реєстрацію права власності на ім»я ОСОБА_4; визнати право власності на зазначену квартиру та зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на ім»я ОСОБА_5.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 27.06.2009 р. між ним та відповідачем було укладено договір про відступлення майнових прав, відповідно до умов якого відповідач передав йому майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 108,4 кв.м., а він заплатив відповідачу 630 238,00 грн., що еквівалентно 82 600,00 дол. США. Згідно з п. 1.2. договору, позивачу передано вимоги ТОВ «Виробничий вектор» оформлення та реєстрації права власності на квартиру. Посилаючись на те, що вказаним договором по суті відбулася купівля-продаж майнових прав, як речового права власності на спірну квартиру, а відповідач в порушення умов договору не повідомив ТОВ «Виробничий вектор» про укладення договору про відступлення майнових прав і отримав свідоцтво про право власності на своє ім»я , позивач просив визнати вказаний договір укладеним, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане відповідачу та передати йому майнові права на квартиру, визнати за ним право власності на спірну квартиру, зобов'язавши Київське міське БТІ зареєструвати за ним право власності на спірну квартиру.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року позовну заяву ОСОБА_5 - задоволено, визнано договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 27.06.2009 року за реєстровим № 1072 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про відступлення майнових прав укладеним; зобов'язано ОСОБА_4 виконати зобов'язання відповідно до п. 1.1 укладеного договору про відступлення майнових прав від 27 червня 2010 року зареєстрованого за реєстровим № 1072 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та передано ОСОБА_5 майнові права на житлове приміщення, що передбачають набуття права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 108,4 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м.; визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20 листопада 2009 року № 1790-С/КІ; зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний напис за реєстровим № 45951, записаний у реєстрову книгу № 617-27 від 17.12.2009 року; визнано право власності за ОСОБА_5 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 108,4 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м.; зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2012 року в цивільній справі № 2-5301/11 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року в частині визнання договору про відступлення майнових прав за реєстраційним № 1072 від 27.06.2009 року укладеним та зобов'язання ОСОБА_4 виконати зобов'язання відповідно до п.п. 1.1. договору відступлення майнових прав від 27.06.2009, зареєстрованого за реєстровим № 1072, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, шляхом передачі ОСОБА_5 майнових прав на житлове приміщення, що передбачають набуття права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 108,4 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних вимог. В іншій частині рішення провадження по справі було закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12 грудня 2012 року, касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року було скасовано; ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року про закриття провадження по справі скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Так, в своїй апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та обґрунтовує це тим, що по-перше, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання договору про відступлення майнових прав за реєстраційним № 1072 від 27.06.2009 р. є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки, на думку апелянта договір відступлення майнових прав від 27.06.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 1072 є укладеним 27.06.2009 р., а саме з моменту посвідчення його нотаріусом. По-друге,оскільки з моменту державної реєстрації Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, яке зареєстроване у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 17.12.2009 р. за реєстровим № 45951, що оформлено на підставі наказу ГУ житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 20.11.2009 р. та видане 09.12.2009 року, майнові права на нежитлове приміщення реалізовані в право приватної власності на спірну квартиру.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що в задоволенні частини позовних вимог позивачу вже було відмовлено, і рішення суду вступило в законну силу, а належних і допустимих доказів, які б доводили факт інших порушень відповідачем умов договору про відступлення майнових прав за реєстраційним № 1072 від 27.06.2009 р., судом так і не було здобуто під час розгляду даної справи.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній, просив суд її задовольнити.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували в повному обсязі, посилаючись на її необґрунтованість.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, тому в силу ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_5, судом першої інстанції було встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання договору укладеним, зобов'язання виконати зобов'язання, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та державної реєстрації права власності, визнання права власності та зобов'язання його реєстрації в посиланні на норми ст.. ст.. 15,16,177,190,392,396,525,611,620,622 ЦК України, які регулюють способи захисту цивільних прав, визначають юридичну природу майнових прав, встановлюють правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлені наступні обставини справи.
20 вересня 2005 року між ТОВ «Виробничий вектор» та ОСОБА_4 був укладений договір про участь у будівництві об»єкта нерухомості № 458/001 відповідно до умов якого передбачено, що для отримання об»єкта нерухомості, яким є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_4 зобов»язаний придбати у власність за договором купівлі-продажу цінних паперів лот облігацій, емітованих забудовником, за номінальною вартістю 29,00 грн. у кількості 10938 шт. Право власності на об»єкт нерухомості, визначений пунктом 2.1 цього Договору, переходить до ОСОБА_4 шляхом передачі об»єкта нерухомості в процесі погашення забудовником - ТОВ «Виробничий вектор» цільових іменних облігацій.
Відповідно до пункту 2.1 Договору № кз8/146-К купівлі-продажу цінних паперів, який був укладений 20 вересня 2005 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» та ОСОБА_4 передбачено, що продавець, яким є товариство зобов'язується передати у власність ОСОБА_4, а ОСОБА_4 на умовах Договору зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери ( Лот) відповідно до наданої характеристики.
Відповідно до пункту 2.3 договору № Б-2/261/ПО-492 від 10 червня 2009 року, укладеного між ТОВ « Компанія з управління активами «Капітал Груп» та ОСОБА_4, визначено, що власник уточненого лоту-відповідач по справі, має право отримати у власність об'єкт нерухомості за наступними характеристиками: три кімнатну квартиру, загальною площею 108,4 кв.м. за будівельною адресою: АДРЕСА_1, поштовою адресою - АДРЕСА_1.
Відповідно до акту від 16 червня 2009 року зобов'язання за Договором № 458/001 від 20 вересня 2009 року про участь у будівництві об'єкту нерухомості виконані у повному обсязі.
27 червня 2009 року між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір про відступлення майнових прав відповідно до якого ОСОБА_4, відступив на користь позивача майнові права на житлове приміщення, що передбачають набуття ОСОБА_5 первісного права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 108,4 кв. м, житловою 55,9 кв. м, які належать ОСОБА_4 на підставі договору № 458/001 про участь у будівництві об'єкта нерухомості.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, відступлення майнових прав відбувалось за згодою дружини відповідача ОСОБА_7, що посвідчена нотаріально.
Вартість відступлених майнових прав за договором становить 630 238 грн., які були сплачені в повному обсязі позивачем ОСОБА_4, що представником позивача було підтверджено під час розгляду справи і не заперечувалось представником відповідача про отримання цих коштів.
Відповідно до пункту 1.4 Договору про відступлення права вимоги передбачено право вимоги ОСОБА_5 до ТОВ «Виробничий вектор» щодо оформлення та реєстрації права власності на квартиру. Проте 16 червня 2009 року ОСОБА_4 передав ТОВ «Виробничий вектор» документи для оформлення права власності відповідно до акта виконаних робіт і всупереч вимогам пункту 1.5 укладеного договору про відступлення права вимоги ОСОБА_4, не виконавши свій обов»язок та позивач ОСОБА_5, не скориставшись своїм правом, не повідомив ТОВ «Виробничий вектор» про укладений договір. У зв»язку з чим, 20 листопада 2009 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ім'я ОСОБА_4 було оформлено свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке було отримано ТОВ «Виробничий сектор». В подальшому 17 грудня 2009 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна було проведено державну реєстрацію права власності на ОСОБА_4 на спірну квартиру, про що свідчить реєстрацій напис.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту свого порушеного права, ОСОБА_5 у березні 2010 року звертався до суду з позовом про скасування свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 та визнання за ним права власності. Проте, заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2011 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв'язку з невірним вибором способу захисту свого порушеного права, оскільки правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язань встановлюються главою 51 ЦК України.
Так, колегія суддів погоджуючись в питанні правомірності набуття ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1, виходячи з тих підстав, що на час оформлення свідоцтва про право власності на житло на ім»я ОСОБА_4, він не володів правами на спірне житлове приміщення та не мав права на його оформлення, вважає висновок суду з приводу визнання з цих підстав свідоцтва про право власності помилковим, оскільки відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Оскільки свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_4 не є правочином в розумінні положень ЦК України, і є лише Державним актом, що свідчить про наявність або відсутність права власності, воно не може бути визнано недійним, тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.
Також, рішенням суду не може бути зобов'язано третю особу - КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4 та зареєструвати право власності на ім'я ОСОБА_5, оскільки згідно положень ст.ст. 26, 30, 35 ЦПК України, відповідача притягують до відповіді по пред'явленому позову, як порушника прав позивача, при цьому заінтересованість третіх осіб є їх матеріально-правові відносини з однією із сторін даної цивільної справи, тобто, усі наслідки та властивості судового рішення поширюються лише на сторони, а не на третіх осіб. В даному випадку між ОСОБА_5 та КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відсутній спір про право, який є предметом розгляду, з тих підстав, що при наявності рішення, яким за особою визнається права власності на об'єкт нерухомого майна, безпосереднім обов'язком відповідних органів є реєстрація такого права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію, оскаржуючи дії (бездіяльність) органів, які здійснюють таку реєстрацію, тому в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 щодо покладення на третю особу будь-яких зобов»язань слід відмовити за зазначених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року задовольнити частково.
Рішення Соломянського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року в частині задоволення вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20 листопада 2009 року № 1790-С/КІ; зобов'язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний напис за реєстровим номером 45951, записаний у реєстрову книгу за № 617-27 від 17.12.2009 р.; а також зобов'язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 - скасувати, постановивши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовити.
В іншій частині рішення, що було переглянуто судом Апеляційної інстанції, а саме про визнання права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 108,40 кв.м, в тому числі житловою 55,90 кв.м - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: