АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц/796/5352/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Голік Н.О.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Мізет» про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення,

встановила:

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, АТ «Мізет» про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Не погоджуючись з ухвалою, Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зазначав, що даний спір виник внаслідок порушення прав територіальної громади на земельну ділянку, він не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а тому повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Представник АТ «Мізет» Задорожний А.М. вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя виходив із того, що відповідно до вимог діючого законодавства вимогу щодо визнання незаконним та скасування рішення Київради як суб'єкта владних повноважень належить розглядати в порядку КАС України, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, а всі інші вимоги, які заявляє позивач - відповідно до норм ЦПК України. Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, а тому відповідно до п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження.

Проте з вказаним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки висновок не відповідає матеріалам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

У випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК).

Як вбачається з позовної заяви, прокурор заявив наступні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року № 326-2/1536 в частині (пункт 6 щодо передачі громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1)

- визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії КВ № 126867, виданий 27.10.2004 року ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року № 326-2/1536;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 91:009:0039, вартістю 447 450 грн., укладений 24.03.2005 року між ОСОБА_2 та АТ «Мізет»; - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий АТ «Мізет» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.2005 року № 1852;

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га по АДРЕСА_1, за територіальною громадою м. Києва.

Отже, як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурор оспорює правомірність набуття ОСОБА_2 та АТ «Мізет» права власності на земельну ділянку, та оскаржує державний акт на право приватної власності на земельну ділянку і рішення міської ради, як форму правочину.

Таким чином у даному випадку спір не є публічно-правовим, пов'язаним з реалізацією повноважень органу місцевого самоврядування, і не обмежується лише оскарженням рішення Київської міської ради, а витікає з реалізації права власності на земельну ділянку. Крім того, він нерозривно пов'язаний з іншими позовними вимогами, зокрема, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі спірного рішення, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За таких обставин висновок судді Шевченківського районного суду м. Києва про відмову у відкритті провадження не відповідає нормам процесуального права.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 7 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу судді від 18.01.2013 року неможливо визнати законною і обґрунтованою, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - поверненню до суду першої інстанції та передачі питання щодо відкриття провадження на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,312, 313-315,317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва - задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року - скасувати, питання щодо відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: