ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/5492/13 24.04.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С»
до Малого приватного підприємства «Гетьман»
про стягнення 28 899,83 грн.
Суддя Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: Кретов О.О. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «С К С» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення 28 889,83 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.04.12 р.
24.04.12 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі та заява про зменшення суми позовних вимог, у якій позивач повідомляє про сплату позивачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача пеню розмірі 449,37 грн., 3% річних у розмірі 89,88 грн. та судовий збір.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 24.04.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
19.04.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «С К С» (надалі - позивач, постачальник) та Малим приватним підприємством «Гетьман» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 3062, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.
Виконуючи умови договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 996,48 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим на момент звернення з позовом у нього виникла заборгованість у розмірі 22 833,00 грн.
В період з 28.03.13 р. по 08.04.13 р., тобто вже після порушення провадження у справі, відповідач погасив існуючу заборгованість, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 6.1. договору, при порушенні строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 449,37 грн. пені та 89,88 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 34, кв. 48; код ЄДРПОУ 21635903) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «С К С» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; код ЄДРПОУ 36088095) 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 37 коп. пені, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.04.13 р.
Суддя С.М. Мельник