КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа№ 25/150-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Товмач С.М.

від відповідача: Рудик М.В.

від третьої особи 1: Грицаєнко С.М.

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рудик Миколи Васильовича

на рішення Господарського суду

Київської області

від 24.01.2013р.

справа №25/150-12 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради

до Фізичної особи-підприємця Рудик Миколи Васильовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Українська міська рада Обухівського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українка»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 38841,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рудик Миколи Васильоваича (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Української міської ради (далі - третя особа) про зобов`язання повернути майно - звільнити приміщення Будинку побуту загальною площею 72,0 м2, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6 та про стягнення заборгованості у розмірі 38 841,53 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2012 р. позов задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця Рудика Миколу Васильовича звільнити та повернути Підприємству по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради приміщення загальною площею 72,0 м2, що розташовано в Будинку побуту по вул. Юності, 6, в м. Українка, Обухівського району, Київської області. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рудика Миколи Васильовича на користь Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради 38 841,53 грн. основної заборгованості та 2 682,50 грн. судового збору. Повернуто Підприємству по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536,50 грн., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 23.11.2012р. №708.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Рудик Микола Васильович звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2012 р. та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що при ухваленні спірного рішення Господарським судом Київської області було порушено принцип рівності учасників судового процесу та принцип змагальності, зокрема норми ст.ст. 4-2 , 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не отримував ухвали про відкладення розгляду справи на ту чи іншу дату.

Також, апелянт зазначав про застосування строку позовної давності щодо спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №25/150-12, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українка».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою розгляд справи було продовжено на 15 днів.

Представник третьої особи 2 в засідання Київського апеляційного господарського суду 24.04.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа 2 не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 24.04.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рудика Миколи Васильовича - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Рудиком Миколою Васильовичем (орендар) за заявою орендаря, на підставі рішення Української міської ради Обухівського району Київської області п'ятої сесії двадцять третього скликання від 02.03.1999р., у відповідності з нормами статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», було укладено договір оренди державного майна від 01.09.2000р. №12 (далі - договір), згідно якого відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування виробничі приміщення - нежитлове приміщення площею 88,00 м2, що знаходиться на балансі Української міської ради, для надання побутових послуг, із строком дії договору на один рік з 01.09.2000р. по 31.08.2001р.

01.11.2005р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою пункти 1.1, 3.1, 4.7 викладено у новій редакції та змінено загальну площу орендованого приміщення (з 88,00 м2 на 72,0 м2), розмір орендної плати та внесків на утримання будинку.

Відповідно до п. 4.8 договору орендар зобов'язаний у разі припинення дії договору, повернути орендодавцеві орендне приміщення в стані, не гіршому, як на час передачі його в оренду.

Згідно п. 8.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 8.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до пункту 2.3 договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що предметом оренди є майно державної власності, крім Цивільного кодексу України, слід враховувати і спеціальні норми, які закріплені у Законі України «Про оренду державного і комунального майна».

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані правові норми та умови договору передбачають, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, що проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Згідно з п. 8.1. договору, останній укладено строком на один рік: з 01.09.2000р. по 31.08.2001р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сторонами було продовжено строк дії договору з 01.09.2001р. по 31.08.2012р., що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів подання однією із сторін у зазначений період заяви про припинення дії договору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що ним спірне приміщення не використовувалося та не займалося, оскільки останній в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів вищевказаного.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 13.09.2012р. № 754, попередив відповідача про припинення договору з 31.08.2012р. та про необхідність звільнити приміщення та підписати акт передачі-приймання майна.

Комісією позивача, що створено на підставі наказу Підприємства по обслуговуванню житла виконкому Української міської ради від 02.08.2012р. №19 про утворення комісії для здійснення контролю за виконанням умов договорів оренди майна було складено акт від 13.09.2012р. про відмову відповідача засвідчити отримання вказаного листа.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія договору на новий строк не продовжувалася і останній припинив свою дію 31.08.2012р.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у тому стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач в порушення вимог законодавства орендоване нежитлове приміщення не звільнив та позивачу за актом прийому-передачі не повернув.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване приміщення є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно приписів ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 337,92 грн. за рік без ПДВ 20%. Нарахування ПДВ 20% на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 5 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Орендар взяв на себе зобов'язання по здійсненню оплати за комунальні послуги: опалення, водо- забезпечення, телефону, вивезення сміття, згідно розрахунків орендодавця пропорційно найманій площі (п. 4.4. договору).

14.06.2011р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості станом на квітень 2011 року за користування приміщенням та надані послуги.

Відповідач в свою чергу відмовився отримати претензію, про що комісією позивача складено відповідний акт від 17.06.2011р.

11.06.2012р. позивач направив відповідачу вимогу від 08.06.2012р. №472 про погашення заборгованості в розмірі 33769,93 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією від 11.06.2012р. №9463. Вимога була залишена відповідачем без задоволення.

На час вирішення спору в суді першої інстанції, як правильно встановлено судом першої інстанції у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 38841,53 грн., що підтверджується оригіналами виписок з рахунку позивача у банківських установах, що засвідчені підписами уповноваженої особи банківської установи, що скріплені відбитками її печатки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 38841,53 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду позовної заяви, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поштовим повідомленням № 36791347 (а.с. 126). При цьому, слід відзначити що представник відповідача 20.12.2012р. знайомився з матеріалами справи, а отже був обізнаний про місце та час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання відповідача на застосування строку позовної давності щодо спірних правовідносин. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності.

Щодо посилань скаржника на наявність права власності на спірне приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (третя особа 2), Київський апеляційний господарський суд відзначає, що як вбачається з пояснень Української міської ради Обухівського району Київської області 04.04.2013р. прокуратурою Обухівського району Київської області за фактом проведеної 01.03.2013р. реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс будинку побуту за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка» було порушено кримінальне провадження щодо посадових осіб зазначеної служби за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Тобто, Українська міська рада у встановленому законом порядку набула права власності на будівлю будинку побуту і відповідно до закону в даний час володіє, користується та розпоряджається комунальним майном.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином провірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2013р. у справі №25/150-12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рудика Миколи Васильовича задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рудика Миколи Васильовича, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2013р. у справі №25/150-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №25/150-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.