ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" червня 2006 р. | Справа № 27/70-06-2322А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –директор Усова О.В., Попадюк Ю.І.
від відповідача –Чернега Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
на постанову господарського суду Одеської області
від 19.04.2006р.
у справі № 27/70-06-2322А
за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Джерело”
до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
встановив:
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена перевірка ПП ВКФ „Джерело” щодо правомірності відшкодування ПДВ за липень 2003 року, за наслідками якої складено акт № 14/23-507/32404841 від 08.02.2006р., де зазначено, що підприємством в липні 2003р. віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5004213.80грн. по податковій накладній № 423 від 03.07.2003р., яка була виписана ПП „Євросервіс” з порушенням п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997р. № 165 (із змінами), а саме, відсутня адреса постачальника. Підприємство не зверталось до податкової інспекції із відповідною заявою, як це передбачено п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 вказаного Закону, що призвело до завищення податкового кредиту на 5004214грн. За результатами перевірки від’ємне значення з ПДВ зменшено на 3365923.54грн. з урахуванням погашення податковими зобов’язаннями наступних податкових періодів ПДВ в сумі 1638290.46грн.(а.с.7-8).
На підставі акту перевірки, ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси 10.02.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2003р. в сумі 3365923.54грн.(а.с.12), яке оскаржено платником у судовому порядку, оскільки останній вважав, що воно не відповідає Закону України „Про податок на додану вартість”(а.с.2-4).
Заперечуючи проти позову, податкова інспекція послалась на ті ж самі обставини, які були викладені в акті перевірки (а.с.16-18).
Постановою господарського суду Одеської області від 19.04.2006р.(суддя Семенюк Г.В.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості доводів позивача, підтвердження їх матеріалами справи та відповідності чинному законодавству.
Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-Вр (із змінами), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 означеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату її виписування;
в) назву юридичної особи;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
1 липня 2003 року між ПП ВКФ „Джерело” (Покупець) та ПП „Євросервіс” (Постачальник) укладено договір постачання товарів № 03/07, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю кабельну подукцію, а останній –прийняти її та оплатити (а.с.38-40, 44-45).
03.07.2003р. ПП „Євросервіс” видало ПП ВКФ „Джерело” податкову накладну № 423, згідно якої загальна вартість проданої продукції склала 30025282.80грн., у т.ч. ПДВ –5004213.80грн. (а.с.54-55).
По податковій декларації з ПДВ за липень 2003 року, яка була подана до ДПІ 12.08.2003р. (вх. № 44471), зазначена сума ПДВ до податкового кредиту не віднесена (а.с.97-98).
10.06.2004р. ПП ВКФ „Джерело” надало до ДПІ Уточнений розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2003р. (вх. № 25880), де відобразило суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 5004214.00грн. (а.с.95-96).
Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для зменшення податкового кредиту у вказаній сумі, ДПІ зазначила те, що податкова накладна № 423 від 03.07.2003р. виписана із порушенням, а саме відсутня адреса постачальника. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу пояснив, що посадова особа, зазначаючи про вказане порушення, мала на увазі відсутність адреси не постачальника, а продавця. Між тим, матеріали справи містять оригінал податкової накладної № 423 від 03.07.2003р., в якій у графі „місце знаходження продавця” вказано: м. Одеса, вул. Г.Бочарова, 42/303, а також всі інші обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 (із змінами), містяться в цій податковій накладній (54-55). Тобто, висновок ДПІ, викладений в акті перевірки, не відповідає дійсності, з чим погодився представник відповідача у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги.
Відповідно до абзацу 1 п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Отже, у податкового органу не було законних підстав для зменшення податкового кредиту, а відтак податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству і тому обґрунтовано визнано судом недійсним.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів, які б підтвердили існування товару відповідно до угоди № 03/07 від 01.07.2003р. (акти прийомки-передачі товару за угодою), відомостей щодо сплати за цей товар по договорам комісії № 05/07 від 05.07.2003р. та звіту комісіонера по даній операції, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, зазначене взагалі не перевірялось посадовою особою органу ДПС при здійснені перевірки і не впливає на дату виникнення права платника податку на податковий кредит, з чим погодився представник ДПІ у судовому засіданні апеляційної інстанції, по-друге, відповідальність платника податку настає лише у разі непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на час перевірки платника податку (абзац 2 п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”); по-третє, згідно із ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вищевикладене враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ухвалив :
Апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 19.04.2006р. у справі № 27/70-06-2322А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.