ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"15" жовтня 2008 р. | Справа № 01/56-24.1А |
від 15.10.2008р. м. Луцьк 14 год. 00хв. справа № 01/56-24.1.А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Луцький меблевий комбінат" , м.Луцьк
до Луцької міської ради,
третьої особи на стороні відповідача приватного підприємства "Антон-Зодчий"
про визнання протиправним і скасування рішення №26/11.4 від 28.12.2005р.
суддя Якушева І. О.
за участю представників:
від позивача: Римарчук А.В. (доручення №1 від 15.01.2008р.),
від відповідача: Бірюк І.В. (дов. № 1.1-8/1183 від 31.03.2008р.),
третьої особи на стороні відповідача: Хохлов В.О. (дов. від 25.06.2008р.)
Суть спору: позивач в позовній заяві просить визнати протиправним і скасувати рішення Луцької міської ради №26/11.4 від 28.12.2005р. "Про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємству "Антон-Зодчий" для обслуговування складально-оздоблювального цеху на вул. Ковельській,68-а.
На обгрунтування позовної вимоги позивач посилається на те, що прийняте відповідачем рішення порушує право позивача на володіння та користування земельною ділянкою по вул.Ковельській,68-а, оскільки відповідачем не було припинено право користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому ст.141 Земельного кодексу України, ВАТ "Луцький меблевий комбінат"; не проведено процедури вилучення земельної ділянки, встановленої ст.149 Земельного кодексу України; надання земельної ділянки здійснено без врахування проектів планування та планів земельно-господарського устрою території; відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, посилаючись на таке:
- відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскаржуване рішення прийняте 28.12.2005р., тобто вже минуло більше року.
Про те, що позивач знав, що дана земельна ділянка надається третій особі у власність шляхом продажу свідчить його погодження генерального плану меж земельної ділянки, а також лист від 11.08.2003р. №445 за підписом голови правління товариства Печенюка О. В. про те, що ВАТ «Луцький меблевий комбінат» не заперечує проти продажу приватному підприємству «Антон-Зодчий» земельної ділянки площею 3650 кв. м по вул. Ковельській, 68а у м. Луцьку.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Ніяких причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено;
- у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, що передбачено ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.
Підставами визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Згідно із п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування є суб'єктами права власності на землі територіальних громад, що належать до комунальної власності.
Законним розпорядником земель територіальних громад є орган місцевого самоврядування, тобто Луцька міська рада, яка в свою чергу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед інших має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.
Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановлені результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.
Питання продажу земельної ділянки ПП «Антон-Зодчий» для обслуговування складально-оздоблювального цеху на вул. Ковельській, 68а виносилось на обговорення двадцять шостої сесії Луцької міської ради і шляхом голосування одноголосно депутатами прийнято рішення «Про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємству «Антон-Зодчий» для обслуговування складально-оздоблювального цеху на вул. Ковельській, 68а». Таким чином, процедура прийняття рішення встановлена ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Луцькою міською радою не була порушена.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на нерухоме і рухоме майно в тому числі і на землю.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Тобто дане рішення було прийняте в межах компетенції, що визначена законом;
- державному підприємству «Луцький меблевий комбінат» на підставі рішення Луцької міської ради від 03.11.1994р. №2/9 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою розміром 2,14 га на вул. Ковельській, 68 у м. Луцьку для обслуговування адміністративних та господарських будівель.
Позивач не переоформив на себе правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою.
Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки визначене і в подальшому не змінювалось.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року позивачем було відчужено ПФ «Антон» будівлю складально-оздоблювального цеху по вищевказаній адресі.
В подальшому приміщення було відчужене ПФ «Антон» ПП «Антон-Зодчий», що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.12.2002 р. № 16, актом приймання-передачі від 10.12.2002 р. на підставі яких було видано ВОБТІ реєстраційне посвідчення від 12.12.2002 р. на даний об'єкт нерухомого майна.
Згідно із ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно право користування земельною ділянкою перейшло до нових власників, а саме до ПП «Антон-Зодчий».
Крім того, ч. 2. ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Дана норма регламентує преважне право викупу власниками об'єктів нерухомого майна земельних ділянок, на яких вони розміщені.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
ПП «Антон-Зодчий» на виконання вимог норм земельного законодавства звернулось до Луцької міської з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, а згодом - з клопотанням про надання у власність земельної ділянки площею 3650 кв. м, яка знаходиться по вул. Ковельській, 68а у м. Луцьку і для відмови у оформленні даного права у Луцької міської ради не було ніяких правових підстав, оскільки заперечень з боку позивача на той час не було.
На адресу Луцького управління земельних ресурсів було надіслано лист від 11.08.2003 р. № 445 про те, що ВАТ «Луцький меблевий комбінат» не заперечує проти продажу вищевказаної земельної ділянки ПП «Антон-Зодчий».
Таким чином усі твердження позивача спростовуються вищевказаним листом-заявою про те, що згоди на продаж від користувача не отримано.
Зокрема ст. 149 Земельного кодексу України не зазначено, якої форми та змісту повинна бути згода землекористувача на вилучення земельної ділянки.
Крім того, в розумінні ст. 120 Земельного кодексу України, а також ст. 377 Цивільного кодексу України право на землю переходить автоматично при переході права власності на об'єкт нерухомості і не зазначено ніяких конкретно визначених умов процедури набуття даного права на землю.
Те, що в тексті рішення відсутнє текстове зазначення про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею, що продається ПП «Антон-Зодчий», не може бути самостійною підставою для скасування даного рішення.
Згідно з п. 2 роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Позивачем у позовній заяві не зазначено, які саме його права порушені оскаржуваним рішенням і в чому це проявляється.
Третя особа на стороні відповідача приватне підприємство "Антон-Зодчий" просить відмовити ВАТ "Луцький меблевий комбінат" в задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі розгляду адміністративного позову по суті відмовити позивачу – ВАТ "Луцький меблевий комбінат" в задоволенні адміністративного позову в зв'язку з його недоведеністю та безпідставністю, посилаючись на таке:
- позивач стверджує, що про оскаржуване ним рішення Луцької міської ради № 26/11.4 від 28.12.2005 року йому стало відомо в судовому засіданні 21 лютого 2008 року, що не відповідає дійсності.
При підготовці Луцькою міською радою оскаржуваного рішення голова правління ВАТ "Луцький меблевий комбінат" Печенюк О.В. ( який підписав позовну заяву), ще в 2005 році в письмовому порядку не заперечував проти продажу ПП "Антон-Зодчий" земельної ділянки площею 3650 кв. м. по вул. Ковельській, 68-а в м. Луцьку для обслуговування виробничої бази.
Більше того, своїм листом за № 445 від 11.08.2003р. ВАТ "Луцький меблевий комбінат" погодив відведення ПП "Антон-Зодчий" земельної ділянки площею 3650 кв.м. для обслуговування придбаного ПП "Антон-Зодчий" приміщення складально-оздоблювального цеху.
Частина 2 ст.99 КАС України встановлює річний строк для звернення позивача до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Згідно вимог ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову;
- позивач не навів у позовній заяві жодного доказу чи аргументу щодо
порушення приватним підприємством "Антон-Зодчий" права позивача на користування
та володіння земельною ділянкою по вул. Ковельській, 68-а в м. Луцьку.
В той же час, згідно вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав та свобод.
Отже, для звернення за захистом своїх ніби порушених прав особа в першу чергу має довести, що порушені саме її права та в чому конкретно це полягає.
- не можна погодитись з думкою позивача про нібито наявні порушення вимог ст. 149 Земельного кодексу України, зокрема в тому, що Луцька міська рада не провела вилучення земельної ділянки у позивача перед наданням її приватному підприємству "Антон-Зодчий".
Згідно з вимогами п. "а" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова користувача від права користування земельною ділянкою.
При підготовці Луцькою міською радою оскаржуваного рішення голова правління ВАТ "Луцький меблевий комбінат" Печенюк О.В. надав письмову згоду на продаж ПП "Антон-Зодчий" земельної ділянки площею 3650 кв. м. по вул. Ковельській, 68-а в м. Луцьку для обслуговування виробничої бази, тим самим добровільно відмовився від права користування даною земельною ділянкою, в зв'язку з чим в Луцької міської ради не було необхідності в прийнятті додаткового рішення про вилучення у позивача вказаної земельної ділянки;
- не відповідає вимогам чинного законодавства посилання позивача на ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України щодо обов'язкового проведення аукціону при продажі земельних ділянок.
Приватне підприємство "Антон-Зодчий" є власником приміщення складально-оздоблювального цеху по вул. Ковельській, 68-а в м. Луцьку.
Згідно з вимогами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Згідно з вимогами ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правових угод.
Такими угодами можуть бути договори купівлі-продажу, що прямо передбачено в ст. 82 Земельного кодексу України, згідно з нормою якої юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, за договором купівлі-продажу.
Частина 2 ст. 127 Земельного кодексу України вказаної статті регламентує, що викуп земельних ділянок юридичними особами, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців - проводяться без конкурсів та аукціонів.
Отже, Луцька міська рада мала всі законні підстави продати ПП "Антон-Зодчий" земельну ділянку, на якій знаходяться власні об'єкти нерухомості ПП "Антон-Зодчий";
- не відповідає дійсності викладена в позовній заяві теза про те, що нібито надання земельної ділянки відповідачем здійснено без врахування проектів планування та планів земельно-господарського устрою території.
Оскільки при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватним підприємством "Луцькземресурс" були виготовлені експлікації будівель та споруд, а також земельних угідь, в яких був вказаний землекористувач, за рахунок кого відводилася ділянка (ВАТ "Луцький меблевий комбінат"), а також площі земельної ділянки.
Позивач погодився з даними експлікаціями і не заявив будь-яких заперечень чи зауважень.
Крім того, згідно з експлікацією земельних угідь, із загальної площі земельної ділянки 3619 кв. м., ( або 0, 3619 га), яка продана приватному підприємству "Антон-Зодчий", в зоні обмеження, на якій діє сервітут, знаходиться земельна ділянка площею 1550 кв. м. (або 0, 1550 га).
Тому твердження позивача про будь-які порушення приватним підприємством "Антон-Зодчий" прав ВАТ "Луцький меблевий комбінат" щодо володіння та користування земельною ділянкою є надуманим та безпідставним.
У зв’язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів по справі, розгляд справи слід відкласти.
Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
у х в а л и в:
1. Розгляд справи відкласти на 5.11.2008р. на 14 год.
2. Зобов’язати позивача до 3.11.2008р. подати суду:
2.1. Пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача;
2.2. Договір купівлі-продажу будівлі складально-оздоблювального цеху від 31.08.2001р.
2.3. Уточнити статус третьої особи з огляду на положення ст.53 КАСУ.
2.4. Обгрунтувати (письмово) доводи про те, що надання земельної ділянки здійснено відповідачем без врахування проектів планування та планів земельно-господарського устрою території;
2.5. Обгрунтувати (письмово) посилання в позовній заяві на ч.2 ст.116 Земельного кодексу України.
2.6. Обгрунтовані письмові пояснення та докази на підтвердження щодо державної реєстрації ВАТ "Луцький меблевий комбінат".
3. Зобов’язати відповідача до 3.11.2008р. подати суду:
3.1. Обгрунтовані письмові пояснення щодо встановлення права земельного сервітуту на земельну ділянку площею 1550 кв.м.
4. Третій особі на стороні відповідача ПП "Антон-Зодчий" до 3.11.2008р. подати суду :
4.1. Договір купівлі-продажу від 10.12.2002р. №16, акт приймання-передачі від 10.12.2002р.
Суддя І.О.Якушева
Суддя