ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2013 року Справа № 29/5005/16170/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л.,
Хрипуна О.О. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012
у справі господарського суду№ 29/5005/16170/2011 Дніпропетровської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
простягнення 120 884 538,93 грн. за поставлений газ
за участю представників
позивачаСлюсар М.О.,
відповідачаГаврилова О.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 у справі №5005/2600/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2011, частково задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України"), стягнуто з відповідача 72 029 002,10 грн. основної заборгованості, 7 768 744,63 грн. - 3% річних, 1 854 512,45 грн. інфляційних втрат, судові витрати в сумі 20 138,87 грн. державного мита та 186,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення 120 884 538,93 грн. за поставлений газ задоволені частково, стягнуто з відповідача 28 379 669,39 грн. заборгованості, 8 152 511,43 грн. інфляційних втрат, 1 872 680,19 грн. 3% річних, 8 101,35 грн. державного мита та 89,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 30 384 490,67 грн. провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 змінено, резолютивну частину викладено в редакції, відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто 28 379 669,39 грн. заборгованості, 8 152 511,43 грн. інфляційних втрат, 1 872 680,19 грн. нарахувань 3% річних, 8 101,35 грн. державного мита та 89,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 74 033 823,38 грн. боргу провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДК "Газ України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 задоволено касаційну скаргу ДК "Газ України", постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 29/5005/16170/2011 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 340 419,75 грн. пені. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі № 29/5005/16170/2011 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 12.03.2013 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у справі № 29/5005/16170/2011, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Під час нового розгляду касаційної скарги представник скаржника підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність з урахуванням правової позиції Верховного Суду України.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між відповідачем (покупцем) та позивачем (постачальником) укладено договір поставки природного газу від 30.01.2009, на умовах якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ.
На виконання умов укладеного договору в січні, вересні-грудні 2009 року та січні 2010 року позивачем поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 124 439 422,45 грн.
На дату подачі позову зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем було виконано частково на суму 22 025 929,68 грн. Після подачі позову відповідачем перераховано позивачу 13 817 490,67 грн. боргу. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2010, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2010, зобов'язання ПАТ "Дніпропетровськгаз" перед ДК "Газ України" припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 16 567 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 порушено провадження у справі № Б24/235/05 про банкрутство відповідача. Провадження у даній справі було зупинено до 01.01.2013, оскільки Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року. Відповідача внесено до реєстру підприємств наливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
11.11.2011 комісією з питань списання заборгованості ДК "Газ Україна" прийнято рішення про списання заборгованості за природний газ, що виникла станом на 01.01.2010 і є несплаченою станом на 04.06.2011, пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на суму заборгованості за природний газ, спожитий у період із 01.01.1997 по 01.01.2011 та є несплаченими станом на 04.06.2011. Згідно з наведеним, позивачем списано заборгованість відповідача за договором, що виникла у 2009 році, на загальну суму 43 649 332,71 грн.
З урахуванням вищевикладених обставин, заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 28 379 669,39 грн. та нараховані відповідно до цієї суми 3 % річних та інфляційні витрати.
Відмовляючи у стягненні пені, суди вказали, що її суми не підлягають стягненню, оскільки пеня нарахована після порушення справи про банкрутство ПАТ "Дніпропетровськгаз" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого поширюється на нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у даній справі.
Згідно із ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 340 419,75 грн. пені.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 2 340 419,75 грн. пені є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі №29/5005/16170/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
СуддіТ.Л. Барицька
О.О. Хрипун