ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" червня 2006 р. | Справа № 1/73-06-2010 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.,
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Казак В. М. –по довіреності
від відповідача: Коздоба І. М. –директор; Бєлих О. В. –по довіреності
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" в особі Одеського обласного філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль"
на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2006 р.
по справі № 1/73-06-2010
за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" в особі Одеського обласного
філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Приватне підприємство „Світанок"
до відповідача Українсько-Британського спільного підприємства Компанія „MEM ЛТД"
про стягнення 77721,55 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
У судовому засіданні 27.06.06 р. згідно положень ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. Акціонерний поштово-пенсійний банк „Аваль" в особі Одеського обласного філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Українсько-Британського спільного підприємства Компанія „MEM ЛТД" 77721, 55 грн. вартості незаконно отриманого зерна. Позовні вимоги обгрунтовані посиланнями на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. 19 ЗУ „Про заставу” та ствердженням про безпідставність набуття відповідачем майна, що було в заставі у Банку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2006 р. (суддя Гарник Л. Л.) у позові відмовлено.
Рішення суду вмотивоване наступним: відповідач отримав у власність в рахунок погашення боргу ПП „Світанок” в сумі 115074 грн. зерно фуражного ячменю в кількості 272 тн, що було арештоване та вилучене у ПП „Світанок”, на підставі рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 17.12.2004 р. у справі №2-1190 2004 р.; наявні матеріали справи не містять фактичних даних, виходячи з котрих можна встановити тотожність майна, що перейшло у власність Українсько-Британського спільного підприємства Компанія „MEM ЛТД", та майна, визначеного в якості предмета застави згідно договору застави від 20.05.2004 р. №010/03-1/9/1; договір застави товарів в обороті або переробці передбачає заміну реалізованих товарів на інші, при цьому є загроза, що заставодавець, реалізувавши заставлені товари не матиме згоди придбати нові, на які поширювалися б заставні зобов’язання, в такому випадку заставодержатель втрачає всі переваги заставного кредитора; договір застави майна в обороті не має однієї з основних речово-правових ознак застави –права слідування, тому коли майно вибуло із власності заставодавця воно перестає бути предметом застави; якщо кредитор неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавлений права вимагати збитків від добросовісного набувача; позиція позивача щодо стягнення вартості незаконно отриманого майна є помилковою.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерний поштово-пенсійний банк „Аваль" в особі Одеського обласного філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач просить винести ухвалу про скасування рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2006 р., яке винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки: в заставі АППБ „Аваль” знаходився весь майбутній врожай ячменю, що було встановлено під час розгляду справи №17/221-04-6226 та відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення, тому Банк надав всі необхідні докази приналежності переданого відповідачу майна до заставленого Банку ПП „Світанок”; посилання суду на розділ ІІІ Закону України „Про заставу” є безпідставним, оскільки заставодавець (ПП „Світанок”) не реалізовував і не відчуждав предмет застави, а був позбавлений свого права володіти та розпоряджатись власністю в результаті протиправних дій відділу ДВС Ширяївського району Одеської області та УБСП „МЕМ ЛТД”; порушення прав позивача підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2006 р., якими залишено в силі рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2004 р. про виключення заставного майна з акту опису й арешту; висновок суду, що кредитор у даному випадку позбавлений права вимагати збитків від добросовісного набувача не ґрунтується на матеріалах справи; на даний час відсутні підстави володіння відповідачем майном, що знаходиться в заставі у Банку, а позивач позбавлений можливості погасити заборгованість за кредитом за рахунок заставленого майна відповідно до ст. 19 ЗУ „Про заставу”.
У доповненні до апеляційної скарги скаржник просить винести ухвалу про скасування оскаржуваного рішення та прийняти нове рішення про стягнення вартості незаконно отриманого зерна в сумі 74721,55 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти викладених у скарзі доводів та зазначає таке: відповідач не згоден з тим, що на даний час відсутні законні підстави володіння ним майном, оскільки це володіння ґрунтується на рішенні Ширяєвського районного суду Одеської області у справі №2-1190/2004 і відповідно до ч. 5 ст. 11, ст.ст.334,204, 328, 392 ЦК України є законною підставою, з якої відповідач набув права власності на зерно; рішення суду є чинним і підлягає обов’язковому виконанню.
Стосовно посилань скаржника на рішення господарського суду Одеської області по справі №17/221-04-6226 від 08.12.2004 р., відповідач зазначає, що це рішення на момент передачі зерна згідно рішення Ширяєвського районного суду не набрало законної сили; рішенням господарського суду від 08.12.2004 р. за Банком не визнавалось право власності на спірне майно (ячмень у кількості 272 тн), до прийняття цього рішення не вживались заходи забезпечення позову, дії держвиконавця Відділу ДВС Ширяєвського РУЮ Одеської області не визнані неправомірними, а вексель, за яким ПП „Світанок” був вексельним боржником перед відповідачем, на якому був вчинений виконавчий напис нотаріуса і відкрито виконавче провадження, не визнаний незаконним; зібране відділом ДВС та передане УБСП „МЕМ Лтд” зерно не виключалось рішенням суду з акта опису; на момент проведення виконавчих дій відділом ДВС власником майна був ПП „Світанок”, тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував положення ст. ст. 40, 42, 43 ЗУ „Про заставу”, оскільки товари в обороті були вручені відповідачу 23.12.2004 р. згідно рішення суду і з цього моменту перестали бути предметом застави; якщо майно (товари в обороті) вибуло з власності заставодавця, то згідно ст. 40 ЗУ „Про заставу” воно перестає бути предметом застави, а заставодавець згідно ст. 43 ЗУ „Про заставу” повинен замінити їх іншими товарами; право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить виключно власнику, яким Банк не є; позивач не обґрунтував свої вимоги відповідним розрахунком до позову, в силу чого вони є необґрунтованими.
ПП „Світанок” повідомлявся належним чином про час і місце засідання суду апеляційної інстанції, однак за адресою, вказаною Банком у клопотанні про залучення його як третьої особи (а.с. 110-111), не знаходиться, що підтверджується повідомленням №198882 відділення поштового зв’язку з відповідною довідкою.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 26.12.2002 р. був укладений кредитний договір №010/03-1/425, відповідно до умов якого кредитор - Акціонерний поштово-пенсійний банк „Аваль", відкрив позичальнику ( Приватне підприємство „Світанок” ), невідновлювальну кредитну лінію в сумі 180000 грн. строком до 26.12.2003 р. із встановленням строків зменшення ліміту невідновлювальної кредитної лінії згідно графіку, наведеного в додатку №1, із сплатою 22 відсотків річних.
25.12.2003 р. укладена додаткова угода до названого договору, згідно якої сторони дійшли згоди про продовження строку дії невідновлювальної кредитної лінії в сумі 180000грн. –до 02.10.2004 р., із сплатою 18, 5 % річних.
20.05.2004 р. з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 26.12.2002 р. №010/03-1/425 та додатковою угодою від 25.12.2003 р. його сторони уклали договір застави №010/03-1/9/1, відповідно до умов якого заставодавець- Приватне підприємство „Світанок”, заставив заставодержателю - Акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль", належне йому майно у вигляді товарів в обігу, а саме: зерно озимого ячменю майбутнього врожаю, який очікується у 2004 році від сівби з полів №10, №12 площею 80 га у кількості 156, 8 тн за ціною 250 грн. за 1 тн вартістю 39200 грн.; зерно ярого ячменю майбутнього врожаю, який очікується у 2004 році від сівби з полів №5, №6, №7, №8, №9, №14 площею 300 га у кількості 588 тон за ціною 250 грн. за 1 тн вартістю 147000 грн.
В той час, як майбутній врожай ячменя перебував в заставі АППБ „Аваль”, Відділом ДВС Ширяївського РУЮ Одеської області 21.06.2004 р. винесено постанову про звернення стягнення на майно ПП „Світанок”, а 22.06.2004 р. описано та накладено арешт на зернові культури на полях ПП „Світанок” №№ 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16 на підставі виконавчого напису нотаріуса, винесеного 13.05.2004 р. про стягнення з ПП „Світанок” на користь УБСП „МЕМ Лтд” заборгованості за простим векселем №753288230291 на суму 115074, 04 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2004 р. по справі №17/221-04-6226 задоволено позов АППБ „Аваль” до Відділу ДВС Ширяївського районного управління юстиції Одеської області, ПП „Світанок” та УБСП „МЕМ Лтд”; виключене належне ПП „Світанок”, заставлене АППБ „Аваль” за договором застави №010/03-1/9/1 від 20.05.2004 р. у вигляді товарів в обігу –зерна озимого ячменю врожаю 2004 р. від сівби з полів №10, №12 площею 80 га кількістю 156, 8 тн по ціні 250 грн. за 1 тн вартістю 39200 грн., зерно ярого ячменю врожаю 2004 року від сівби з полів №5, 6, 7, 8, 9, 14 площею 300 га кількістю 588 тн по ціні 250 грн. за 1 тн вартістю 147000 грн. з акту опису й арешту майна серія АА №628012 від 22.06.2004 р., складеного державним виконавцем Шлапак В. М. Відділу ДВС Ширяївського районного управління юстиції Одеської області.
Згадане рішення господарського суду набрало чинності 17.05.2005 р. відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №17/221-04-6226, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2006р.
Між тим, рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 17.12.2004 р. у справі №2-1190 2004 р. задоволено заяву комерційного директора УБСП „МЕМ Лтд” про встановлення порядку виконання виконавчого напису нотаріуса, зобов’язано Відділ ДВС Ширяївського районного управління юстиції Одеської області в рахунок погашення боргу в суму 115074, 64 грн. перед УБСП „МЕМ Лтд” передати останньому в натурі зерно фуражного ячменю у кількості 272 тони, арештоване та вилучене у боржника –Приватного підприємства „Світанок” Ширяївського району Одеської області по ринковій вартості 425 грн. за одну тонну, яке знаходиться на зберіганні на Ротовському елеваторі Одеської області, за винятком кількості зерна, яке буде відраховано елеватором за його послуги. При цьому місцевий суд допустив негайне виконання цього рішення.
Відповідно до наявного у матеріалах даної справи розрахунку державного виконавця (а.с. 85) УБСП „МЕМ Лтд” передане згідно з рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 17.12.2004 р. 263830 кг фуражного ячменю по 425 грн. за 1 тн на суму 112127, 75 грн., з яких 48043, 96 грн. зараховані в рахунок погашення боргу ПП „Світанок” перед УБСП „МЕМ Лтд”.
Як вбачається з листа директора ДП „Хлібна база №77” №173/77 від 11.04.2005 р. зерно ячменю загальною вагою 263,8 залікових тонн з особистого рахунку ВДВС Ширяєвського РУЮ Одеської області 23.12.2004 р. було переоформлено на УБСП „МЕМ Лтд” на підставі листа Ширяєвського РУЮ та довіреності, виданої Ширяєвським РУЮ, при цьому документи про знаходження згаданого зерна в залоговій заставі на ДП „Хлібна база №77” відсутні (а.с. 37).
Вважаючи, що Відділ ДВС передав відповідачу заставлене Банку майно, внаслідок чого останній був позбавлений можливості погасити заборгованість ПП „Світанок” за кредитом, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з УБСП „МЕМ Лтд” 77721, 55 грн. вартості незаконно отриманого зерна, зазначивши у позовній заяві, що на час її подання відсутні законні підстави володіння відповідачем майном, що відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України покладає на відповідача обов’язок його повернути або відшкодувати вартість майна.
Місцевий господарський суд відмовив оскаржуваним рішенням Банку у позові, яке судова колегія вважає законним з врахуванням наступного.
Як вбачається із змісту заявленого позову, Банк вимагає стягнення 77721, 55 грн. грошових коштів з відповідача, які відповідно до розрахунку позивача на а.с. 116 є заборгованістю ПП „Світанок” перед Банком за кредитним договором станом на 17.03.2006 р. При цьому заявлені вимоги випливають з уявлення позивача про безпідставне збагачення відповідача (яке позивач вважає незаконним) і наявність позадоговірного зобов’язання з такого безпідставного збагачення, про що свідчать наведені Банком правові підстави заявленого позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для виникнення зобов’язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: збільшення (або збереження) майна набувачем з одночасним зменшенням його у потерпілого і відсутність правової підстави для збагачення або набуття майна за підставою, яка згодом відпала. Така правова підстава може бути встановлена законом або договором.
Щодо першої умови, слід зазначити, що спірне майно не знаходилось у власності і володінні Банку, звернення стягнення на заставлений ПП „Світанок” врожай за рішенням суду від 08.12.2004р.не відбулося, як і за умовами договору застави №010/03-1/9/1 від 20.05.2004 р. (п.п. 20, 22); за рішенням господарського суду від 08.12.2004 р. зерно ячменю у володіння позивача не передавалося; право Банка на майно, що було включено до акту опису і арештоване Відділом ДВС Ширяєвського РУЮ, рішенням господарського суду у справі №17/221-04-6226 не визнавалось.
Більш того, на момент подання позову про виключення заставного майна з акту опису й арешту (серпень 2004, про що зазначено у позовній заяві у справі, що розглядається) термін погашення кредиту за кредитним договором №010/03-1/425 від 26.12.2002 р. з врахуванням додаткової угоди від 25.12.03р. ще не настав (02.10.04 р.) і відповідно до п. 20 договору застави та ч. 2 ст. 590 ЦК України Банк не набув права звернення стягнення на предмет застави, а в процесі розгляду господарським судом справи №17/221-04-6226 позов такими вимогами не був доповнений.
За таких обставин, і після прийняття рішення від 08.12.2004 р. господарським судом Одеської області ПП „Світанок” залишалось власником заставленого майна, а Банк не набував за цим рішенням права на майно, що, підтверджується змістом резолютивної частини згаданого рішення по справі №17/271-04-6226.
Рішення господарського суду набрало чинності 17.05.2005 р. відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду, якою це рішення залишено без змін, отже не могло бути виконаним до цієї дати.
З іншого боку, УБСП „МЕМ Лтд” отримало спірне майно за рішенням Ширяївського районного суду від 17.12.04р., яке ніким не оскаржено і було чинним на день набрання законої сили рішенням господарського суду від 08.12.04 р.
З цих підстав та відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, ст. 398 ЦК України відповідач набув право володіння майном на встановленій законом підставі - за рішенням суду, і ця підстава на час вирішення даного спору судом не відпала.
Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
З огляу на викладене, твердження позивача про набуття відповідачем майна без законної правової підстави є хибним, спростовується фактичними обставинами справи, встановленими судом з дослідження і оцінки відповідно до положень ст. 43 ГПК України наявних у матеріалах справи доказів. Відтак, позовні вимоги Банку про стягнення грошових коштів з УБСП „МЕМ Лтд” в відшкодування вартості незаконно отриманого зерна не відповідають положенням ст. 1212 ЦК України і є безпідставними.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що АППБ „Аваль” як кредитор ПП „Світанок” не позбавлений права (і може його реалізувати у будь-який момент) звернутися до суду з позовом про стягнення з боржника кредитної заборгованості, якщо зобов’язання з повернення кредиту не виконуються, і навіть у випадку задоволення даного позову, заявленого до третьої особи, зобов’язання ПП „Світанок” як боржника Банку не припиняються відповідно до умов кредитного договору і закону, що може призвести до безпідставного збагачення самого АППБ „Аваль” за рахунок відповідача.
Звернення стягненя на предмет застави в контексті положень ст. 19 ЗУ „Про заставу”, ч. 1 ст. 589 ЦК України є правом, а не обов’язком кредитора.
Твердження скаржника про безпідставність застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 40 - 43 ЗУ „Про заставу” суперечить умовам договору застави, де у п. 2 йдеться про заставу саме товарів в обігу.
Висновок стосовно протиправності дій Відділу ДВС Ширяївського районного управління юстиції Одеської області є суб’єктивним припущенням, оскільки дії органу виконавчої служби з виконання рішення Ширяївського районного суду від 17.12.04 р. ніким не оскаржувались, протиправними не визнавались; Відділ ДВС діяв в межах повноважень, наданих йому згідно з ЗУ „Про виконавче провадження”, передавши УБСП „МЕМ Лтд” зерно ячменя в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса згідно з зміненим порядком виконання, встановленим рішенням місцевого суду від 17.12.04р. Аналогічна правова позіція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 11.01.06р.(а.с.36)по справі №17/221-04-6226.
Преюдиціальне значення фактів,встановлених рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.04р. по справі №17/221-04-6226, що набрало законної сили 17.05.05р.,не слід ототожнювати з правовою оцінкою, наданою судом діям Відділу ДВС Ширяївського районного управління юстиції Одеської області: адже протиправність таких дій може бути встановлена тільки судовим рішенням, або за наслідками оскарження постанов державного виконавця в порядку, визначенному ст.8 ЗУ”Про виконавче провадження”.
Взагалі,доводи апеляційної скарги спрямовані на обгрунтування виникнення у Банку права застави згідно з укладеним з ПП „Світанок” договором застави і доведення порушення свого права заставодержателя діями органу ДВС та відповідача з передачі зерна ячменя в ході проведення виконавчих дій за рішенням Ширяївського районного суду, однак скаржник невмотивовано не враховує обов’язковість виконання судових рішень на території України, встановлену ст. 124, 129 Конституції України як конституційна засад судочинства, що в повній мірі відноситься до рішення Ширяївського районного суду від 17.12.04 р.
Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд за результатами вирішення даного спору прийняв законне рішення про відмову у позові АППБ „Аваль” за безпідставністю та неправомірністю позовних вимог: адже майно було набуте відповідачем на законній підставі, якою є рішення суду, ця підстава є чинною і не відпала, що виключає можливість покладення на УБСП „МЕМ Лтд” обов’язку повернути одержане у такий спосіб майно або відшкодувати його вартість.
Викладені мотиви є підставою для залишення апеляційної скарги АППБ „Аваль” без задоволення, а оскаржуваного рішення від 18.04.2006 р. –без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального
кодексу України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2006 р. залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" в особі Одеського обласного філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" –без задоволення.
Головуючий суддя: Мишкіна М. А.
Судді: Таценко Н. Б.
Сидоренко М. В