ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 31/216-47/17 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Київського національного університету технологій та дизайну, м. Київ |
на постанову | від 27.06.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 31/216-47/17 м. Києва |
за позовом | Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс”, м. Київ |
до | Київського національного університету технологій та дизайну, м. Київ |
про | стягнення 126 318,81 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Ковальчук М.М., Юхман Ю.М.
від відповідача – Попова Т.М., Шакірзянова І.В., Темченко Л.Г.
ВСТАНОВИВ:
Український союз об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” звернувся з позовом до Київського національного університету технологій та дизайну про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2005 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 р. в частині стягнення збитків позов залишено без розгляду, у стягненні моральної шкоди відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2005 р. зазначені вище судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Обґрунтовуючи постанову касаційна інстанція зазначила, що попередніми судовими інстанціями дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.
Під час нового розгляду справи до прийняття рішення позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в суму 161 070,03 грн. в т.ч. 35 294,02 грн. неотриманого доходу та 125 776,01 грн. оплата послуг охорони.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. задоволено частково позов Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” до Київського національного університету технологій та дизайну про стягнення матеріальних збитків. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 294,02 грн. неотриманого доходу, 30 000, 00 грн. витрат на послуги охорони, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 652,94 грн. та 47,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач –Київський університет технології та дизайну вчиняв дії, які порушували право позивача на користування орендованими ним приміщеннями 3 та 5 поверхів по вул. Білоруській, 22 у м. Києві за договорами оренди, не допускаючи працівників та слухачів позивача до орендованих приміщень, внаслідок чого позивач змушений був розірвати договори, які укладені з замовниками щодо надання освітніх послуг і повернути замовникам здійснену ними на виконання умов договір передоплату.
Щодо витрат на послуги охорони в сумі 125 776,01 грн., то вони підлягають задоволенню частково в сумі 30 000,00 грн., оскільки відповідно до умов договору № 3 від 01.07.2004 р. в обов'язки охоронця входило не тільки збереження майна позивача, а й недопущення порушення правопорядку, здійснення пропускного режиму, забезпечення дотримання правил пожежної безпеки, а також те, що загальна вартість охоронюваного майна позивача складала згідно відомостей про наявність матеріальних цінностей 46 937,43 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. змінено рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. Позов Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” до Київського національного університету технологій та дизайну задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 294,02 грн. –неотриманого доходу, 125 388 грн. –витрат на послуги охорони, 1 606, 82 грн. –державного мита за подання позовної заяви, 803,41 грн. –державного мита за подання апеляційної скарги, 117,72 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що відповідно до 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Розмір додаткових витрат на послуги охорони підтверджено наданими доказами, а тому стягненню підлягають витрати у сумі 125 388 грн.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно прийняті подані позивачем доповнення до позовних вимог чим порушено вимоги ст. 22 ГПК України.
Позивач не надав доказів понесених збитків за договорами № № 67, 73, 72, оскільки зазначені договори укладені з порушенням норм законодавства та вчинені без відповідного дозволу –ліцензій.
Щодо витрат на послуги охорони, то скаржник вважає ці витрати загальногосподарськими витратами.
Крім того, в справі відсутні платіжні документи, які підтверджують витрати за послуги охорони.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що сторонами спору укладено 01.07.2003 р. та 08.07.2003 р. договори оренди нежитлових приміщень, що розташовані у м. Києві по вул. Білоруська, 22, загальною площею 563,96 м2 та 71,5 м2. Термін дії договорів з 01.07.2003 р. по 01.07. 2008 р.
Згідно пунктів 1.2 договорів оренди приміщення надаються для використання під розміщення Учбового центру (закладу освіти).
Пунктом 7.2 договорів передбачено, що орендодавець –Інститут працівників післядипломної освіти працівників сфери побутового обслуговування населення ( реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного університету технологій та дизайну) зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю –Українському союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” користуватися орендованими приміщеннями на умовах цих договорів.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2004 р. у справі № 2/365 за позовом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” до Київського національного університету технологій та дизайну про усунення перешкод у здійсненні права користування орендованим майном, відшкодування збитків і моральної шкоди встановлено, що з 01.07.2004 р. відповідач –Київський національний університет технологій та дизайну припинив допуск працівників позивача та слухачів Учбового центру до орендованих приміщень по вул. Білоруській, 22 в м. Києві, внаслідок чого позивач не має змоги користуватися орендованим майном.
Зазначеним рішенням зобов’язано Київський національний університет технологій та дизайну припинити дії, які порушують право Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” на користування орендованим приміщенням, забезпечити позивачу можливість безперешкодного доступу до приміщення та його використання відповідно до умов договору, стягнуто з відповідача матеріальні збитки. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач вчиняв дії, які порушували право позивача на користування орендованими приміщеннями 3 та 5 поверхів по вул. Білоруській, 22 у м. Києві, не допускаючи працівників та слухачів позивача до орендованих приміщень, внаслідок чого позивач був змушений розірвати договори з юридичними особами щодо надання освітніх послуг, що призвело до збитків позивача у вигляді не отриманого доходу у сумі 35 294,02 грн.
Статями 611, 623 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. при визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивач для вжиття додаткових заходів по захисту свого майна був змушений 01.07.2004 р. укласти договір на надання послуг охорони № 3 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Кордон-2000”, оплачуючи послуги охорони в період з липня 2004 р. по січень 2005 р. включно при цьому поніс відповідні витрати.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку щодо задоволення витрат на послуги охорони в повному обсязі, а саме у сумі 125 388 грн., яка підтверджується належними доказами.
Посилання скаржника на те, що договори щодо надання освітніх послуг укладено з порушенням норм законодавства, а саме вчинено без відповідних ліцензій перевірено судом першої та апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Твердження скаржника про те, що в справі відсутні платіжні документи, які підтверджують витрати за послуги охорони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі справи у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач подаючи заяву про уточнення позовних вимог діяв у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 у справі № 31/216-47/17 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська