ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 листопада 2006 р. |
№ 2-3/197-2006 (2-3/13820-2005) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня”, м. Сімферополь |
|
на постанову |
від 22.08.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
|
у справі господарського суду |
№ 2-3/197-2006 Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Сімферополь |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня”, м. Сімферополь |
|
про |
стягнення 50 000,00 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача -Давидов Є.В., Савко О.І.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня” про стягнення спричиненої шкоди в результаті пожежі в сумі 50000 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 позов задоволено. На користь позивача стягнуто 50000 грн. збитків та судові витрати.
Судові рішення вмотивовані тим, що через пожежу, що сталася внаслідок порушення відповідачем правил пожежної безпеки позивачу заподіяна матеріальна шкода, так як пожежею знищена дошка обрізної сосни на суму 50000 грн., яка знаходилася у орендованому приміщенні на підставі договорів про відповідальне зберігання від 02.02.2002, від 10.03.2002, від 05.03.2002.
Позивач відшкодував громадянам, з якими укладено договори схову, вартість знищеного пожежею майна, що підтверджено видатковими касовими ордерами. Зазначені докази суд визнав належними доказами спричиненої шкоди у зв'язку з чим вказав про те, що вимагати інших доказів немає потреби.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Сімферопольський консервний завод” просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що момент виконання зобов'язання по відшкодуванню вартості втраченого зберігачем майна у відповідності зі ст. ст. 261, 526, 950-952 Цивільного Кодексу настає тоді, коли це майно було втрачено. За заявою позивача, передане йому на зберігання майно було втрачено 14.04.2002. Позивач самостійно, після закінчення строку позовної давності 23.06.2005, 27.06.2005 та 30.06.2005 відшкодував вартість майна особам, що передали йому майно на зберігання, що не породжує правових наслідків для заводу, як особи не пов'язаної з договорами зберігання і позбавленої права заперечувати по факту виконання зобов'язань зберігачем.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У липні 2002 року підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ “Сімферопольський консервний завод” про стягнення матеріальних збитків і моральної шкоди в сумі 174027,00 грн., з них 12027,00 грн. -вартість сушильного цеху, 50000 грн. -вартість матеріалів за договорами схову, упущеної вигоди -12000 грн., 74027 грн. -моральної шкоди.
Зазначена справа (за № 2-11/335.2-2005) розглядалася судами неодноразово і останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2005 залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2006 у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що встановити розмір спричинених збитків не вбачається можливим через відсутність доказів протиправної поведінки відповідача, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і спричиненою шкодою. Суд першої та другої інстанції, розглядаючи цей спір встановили, що у позивача відсутня будь-яка шкода за наслідками пожежі, оскільки позивач на її підтвердження, у тому числі і розмірів, не надав суду належних доказів.
У вересні 2006 року підприємець ОСОБА_1 звернувся до ВАТ “Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня” з позовом про стягнення понесених ним, у зв'язку з пожежею на заводі збитків у сумі 50000 грн. На підтвердження понесених збитків суду надано 3 договори про відповідальне зберігання, що укладені 02.02.2002, 10.03.2002, 05.03.2002 позивачем з фізичними особами та акт приймання-передачі на зберігання дошки обрізної на загальну суму 50000 грн.
Крім того, позивачем надано суду видаткові ордери, за якими позивач видав фізичним особам, з якими укладено договори схову, на відшкодування збитків 50000 грн., в період з 23.06.2005 по 30.06.2005.
Як вбачається з рішень у справі № 2-11/335.2-2005 документи, які були надані позивачем на підтвердження спричинених збитків на суму 50000 грн., неодноразово досліджувалися судовими інстанціями цим документам надана відповідна оцінка і останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовлено. При цьому судами встановлено, що позивачем не надано доказів знаходження матеріалів (дошки обрізної сосни) в орендованому приміщенні під час пожежі.
Надані позивачем докази, а саме: договори схову, укладені позивачем з фізичними особами, належними доказами спричиненої шкоди суд не визнав. При цьому суди виходили з положень статті 440 ЦК України, які передбачають відповідальність за цивільне правопорушення за наявності таких взаємопов'язаних елементів як шкоди, протиправності поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи та вини особи, яка заподіяла шкоду.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2005 у справі за № 2-11/335.2-2005, яким відмовлено у задоволенні позову суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення вартості дошки обрізної в сумі 50000 грн. набуло законної сили.
Надані позивачем докази спричинення шкоди, а саме видаткові касові ордери підтверджують лише витрати позивача і не підтверджують наявність та кількість матеріалів, що знаходилися під час пожежі у орендованому приміщенні, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає ухвалені у справі рішення помилковими, а тому підлягаючими скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Головуючий Л. Невдашенко
Судді: М. Михайлюк
Н. Дунаєвська
дп