Справа № 2-4473/13 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.
Провадження № 22-ц/780/1719/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.
Категорія 18 25.04.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Лавренової А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено попередній договір, за яким ОСОБА_4 зобов'язався відчужити право власності на належні йому житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку пл. 0,117 га. за цією ж адресою. Для забезпечення взятих зобов'язань ОСОБА_4 в день укладення попереднього договору отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що було еквівалентно 35350 грн. У вересні 2008 року він дізнався, що ОСОБА_4 помер у серпні. Для встановлення кола спадкоємців ОСОБА_4 він звернувся до Вишневої міської нотаріальної контори із заявою, в якій просив повідомити про спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та у серпні 2010 року він отримав повідомлення про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 Вказував, що 07 грудня 2010 року направляв відповідачу вимогу про повернення боргу в сумі 55711,60 грн., однак вимога залишена без задоволення. Посилаючись на вимоги ст. ст. 530, 1281, 1282 ЦК України, просив стягнути із відповідача на його користь кошти в сумі 55930 грн., що еквівалентно 7000 доларів США.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто із відповідача на користь позивача 55930 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_5 про стягнення коштів за попереднім договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_5 є кредитором спадкодавця ОСОБА_4, оскільки останнім від позивача були отримані кошти в сумі 35350 грн., що на момент підписання договору склало 7000 доларів США, з метою забезпечення виконання зобов'язань за попереднім договором. Оскільки зобов'язання ОСОБА_4 за попереднім договором не були ним виконані, і відповідно спадкоємець ОСОБА_2 є боржником, який зобов'язаний виконати вимоги позивача щодо повернення коштів, отриманих відповідно до умов попереднього договору.
Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) зобов'язується відчужити право власності, а ОСОБА_3 (набувач) зобов'язується набути право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, та земельну ділянку пл. 0,117 га. за даною адресою. Сторони попереднього договору зобов'язуються укласти основний договір до 31 грудня 2008 року. Відчужувач при підписанні цього договору отримав від набувача 35350 грн., що на момент підписання цього договору складає 7000 доларів США., в забезпечення своїх зобов'язань.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
21 листопада 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контри із заявою, в якій просив повідомити про його вимоги як кредитора спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 для їх повного задоволення в межах вартості спадкового майна.
В матеріалах справи міститься вимога на ім'я ОСОБА_2, із зазначенням адреси АДРЕСА_1, датована 07 грудня 2010 року, в якій повідомлялося про необхідність сплатити в семиденний термін 55711,60 грн., що еквівалентно 7000 доларів США.
10 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 24 липня 2010 року державним нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку. Вартість спадкового майна відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом: житлового будинку номер АДРЕСА_1 становить 33528 грн., земельної ділянки 2864,37 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Конкретного порядку пред'явлення вимог ЦК України для кредиторів не встановлює.
Відповідно до п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі.
Разом із тим, суд першої інстанції зазначені вимоги закону залишив поза увагою, не з'ясував обставини пред'явлення позивачем претензій до спадкоємців і ухвалив рішення про задоволення позову лише із тих підстав, що відповідач є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, який є боржником відносно позивача, а також не встановлював обсяг спадкового майна, в межах якого із відповідача ОСОБА_2 може бути стягнута існуюча заборгованість та розмір отриманих ОСОБА_4 коштів за попереднім договором.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за умов п. 4 попереднього договору ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 35350 грн., що на момент підписання договору складало 7000 доларів США, та помилково прийшов до висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача 55930 грн. Доводи позивача про необхідність стягнення із відповідача суми, що еквівалентна 7000 доларів США не ґрунтується на законі та спростовується матеріалами справи, оскільки за попереднім договором кошти були отримані в розмірі 35350 грн.
Таким чином оскільки суд першої інстанції не встановив правовідносини, що склалися між сторонами, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення по справі.
Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Із матеріалів спадкової справи № 271 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що 21 листопада 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив повідомити його вимоги як кредитора спадкоємцям померлого для їх повного задоволення в межах вартості спадкового майна.
24 липня 2010 року ОСОБА_2 одноособово отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 інвентаризаційною вартістю 33528 грн., та земельної ділянки пл. 0,117 га. за вказаною адресою, нормативна грошова оцінка якої становить 2864,37 грн.
Загалом ОСОБА_2 прийняла у спадщину майно після смерті ОСОБА_4 на суму 36392,37 грн., отже за зобов'язаннями спадкодавця вона має відповідати в межах цієї суми.
З огляду на викладене колегія суддів вважає встановленими ті обставини, що ОСОБА_3 в строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, та в порядку, передбаченому п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пред'явив претензію як кредитор до спадкоємців померлого, а тому на його користь як кредитора із спадкоємця ОСОБА_2 мають бути стягнуті грошові кошти в розмірі 35350 грн., що в межах вартості майна, успадкованого нею.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в межах отриманого відповідачем в спадщину майна та в розмірі переданої за попереджнім договором суми, що становить 35350 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг в розмірі 35350 грн.
В іншій позову ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 353,50 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Яворський М.А.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.